Постанова 4805 № 279/5551/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/5551/19 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М. Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Шевчук А.М., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу №279/5551/19за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, зміну способу у вихованні дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2020 року,яке ухвалене суддею Шульгою О.М. в м.Коростені встановив: У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив змінити рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.04.2013 року по справі №379/289/13-ц, яким був визначений спосіб участі позивача у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язавши ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні дочки, визначивши новий спосіб участі у вихованні дитини, а саме: - визначити систематичні побачення з дочкою щосереди кожної неділі з 14 години до 19 години в місцях громадського відпочинку або за місцем проживання батька ОСОБА_1 , без присутності матері ОСОБА_2 ; - визначити день неділі, а саме кожної п`ятниці з 14 години забирати дитину з навчального закладу до 19 години суботи - період протягом якого має право ОСОБА_1 забирати свою дочку до місця свого проживання, без присутності матері; -надати право ОСОБА_1 в період літніх канікул, а саме з 01 серпня до 14 серпня кожного року до повноліття дитини, без присутності матері, оздоровити дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначає, що сторони у справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.04.2013 року по справі №279/289/13-ц було вирішено усунути перешкод у спілкуванні з дитиною та надання позивачу можливості зустрічатись з дочкою кожного четверга з 10 до 12 години та в неділю кожного тижня з 10 до 14 години, обов`язково в присутності матері ОСОБА_2 . Разом з тим, дане рішення ухвалювалось у той час, коли дитині виповнилось 1 рік 11 місяців. Незважаючи на наявність вказаного судового рішення відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною. На даний час дочці виповнилось 8 років, вона відвідує навчальний заклад, тому виконувати рішення в частині побачення з дитиною з 10 до 12 години неможливо. Позивач, як батько, має намір більше часу приділяти дитині, однак відповідач створює йому в цьому перешкоди, внаслідок чого він вимушений був звернутись до органів опіки та піклування з заявою про перегляд встановленого порядку та способу участі у вихованні дочки. Листом від 27.09.2019 позивачу було відмовлено в задоволенні заяви та рекомендовано звернутись до суду. Оскільки на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, у зв`язку з неможливістю вирішення між сторонами питання щодо спільного виховання дочки ОСОБА_4 шляхом домовленостей, позивач змушений звернутися до суду з метою захисту своїх порушених прав. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2020 рокупозов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та вільному спілкуванні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні та особистому спілкуванні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: -визначено дні побачення із дочкою щосуботи з 10 години до 17 години в місцях громадського відпочинку або за місцем проживання батька, без присутності матері ОСОБА_2 ; -визначено час для спільного відпочинку ОСОБА_1 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з 1 серпня по 14 серпня кожного року за попереднім погодженням з ОСОБА_2 . Зазначений спосіб обмежується у випадку прямих протипоказань лікарів. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом неповно досліджено надані сторонами докази, в тому числі висновок комісії за результатами психологічного дослідження неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , який не містить жодного підпису членів комісії, які проводили дане дослідження. Крім того, матеріали справи не містять жодного висновку та доказу, які б свідчили про те, що побачення батька з донькою, повинно відбуватися без присутності матері, враховуючи відсутність між батьком та донькою сталого психологічного зв`язку. Також судом не було належним чином досліджено та надано оцінку чисельним зверненням ОСОБА_2 до органів поліції щодо вчинення позивачем психологічного тиску на малолітню доньку ОСОБА_4 . Вважає, що проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини. Правом подати відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався. В судовому засіданні відповідач доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин. Хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у цивільному шлюбі. За рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 липня 2012 року ОСОБА_1 визнаний батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даним рішенням з позивача також стягнуті на користь відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі ј частини його заробітку (доходу) щомісячно (а.с.6,7). Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.04.2013 року ОСОБА_1 встановлений спосіб участі у вихованні та особистому спілкуванні з дитиною і надано можливість зустрічатись з дочкою кожного четверга з 10 години по 12 годину та в неділю кожного тижня з 10 години по 14 годину, обов`язково в присутності матері ОСОБА_2 (а.с.8). На даний час малолітня донька ОСОБА_4 зареєстрована разом з матір`ю ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 , а фактично проживють за адресою: АДРЕСА_2 . 19 вересня 2019 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Коростеньскої міської ради була розглянути заява ОСОБА_1 щодо перегляду порядку спілкування та способів участі у вихованні з дитиною, та рекомендовано батькам налагодити відносини, оскільки конфліктні ситуації, суперечки, які влаштовують дорослі, негативно впливають на здоров`я дитини, її психологічний стан. Також рекомендовано позивачу ОСОБА_1 звернутися до суду із заявою про зміну порядку спілкування та способу участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , оскільки теперішній порядок встановлений судом і його зміна не належить до компетенції органу опіки та піклування (а.с.10). Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 протягом 2019 року неодноразово зверталась до органів поліції щодо вчинення, на її думку, позивачем психологічного тиску на малолітню доньку ОСОБА_4 , за результатами розгляду яких, правоохоронними органами не були встановлені підстави для внесення даних матеріалів до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.29-37) Під час розгляду справи також було встановлено, що протягом певного часу рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.04.2013 року виконувалось сторонами, однак на даний час сторони не можуть дійти між собою згоди щодо побачень позивача з дочкою та їх наслідків, що ставало причиною звернень до органів опіки і піклування та поліції. Так, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дитиною та участі у її вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, а тому дійшов висновку про часткове задоволення позову щодо встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. При цьому, враховуються інтереси дочки, вік дитини, складні стосунки між сторонами, наявність належним умов для проживання у батька, суд встановив графік зустрічей батька без присутності матері, який не буде порушувати режим дня, навчання дитини та буде відповідати як найкращим її інтересам. А відвідування нових місць, під час спільного відпочинку із батьком, буде сприяти розширенню кругозору дитини, отриманню нових навичок та досвіду, а також дасть кожному із батьків можливість піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Такий висновок суду є обґрунтованим виходячи з наступного. У відповідності з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як визначено ч.1 та 2 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак має рівні з матір`ю дитини ОСОБА_2 права та обов`язки щодо дочки незалежно від того, що батьки дитини припинили стосунки та позивач проживає окремо від дитини. Таке рівне право на спілкування з обома батьками має й дитина. Позивач ОСОБА_1 визнає свій обов`язок щодо участі у вихованні дитини та її розвитку, має намір активно приймати участь у вихованні дочки, сприяти її розвитку тощо. Разом з тим, відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів того, що спілкування батька з дочкою суперечить інтересам дитини та є обмеженим законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч.ч.1-3 ст. 157 СК України). Сторони після припинення стосунків питання виховання дитини спільно не вирішили. Батько ОСОБА_1 поживає окремо від дитини, але має право на особисте спілкування з дитиною, а щодо його участі у виховані дитини, то це є його обов`язком. Відповідач ОСОБА_2 перешкоджає батьку у реалізації прав та у виконанні обов`язків щодо дитини. Згідно позовних вимог ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою,а також змінити порядок участі його у вихованні та спілкуванні із дочкою, враховуючи вік дитини, режим дня та навчання, шляхом особистих побачень та спільного відпочинку без присутності матері. Відповідач заперечує проти такого способу участі у вихованні дитини, оскільки вважає, що побачення батька з донькою, повинно відбуватися в присутності матері, враховуючи відсутність між батьком та донькою сталого психологічного зв`язку. Під час апеляційного розгляду справи, усуваючи допущений судом першої інстанції процесуальний недолік, судом був витребуваний висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання даного спору. Згідно висновку органу опіки та піклування Коростенської міської ради Житомирської області, який затверджений рішенням виконавчого комітету Коростенської міської ради № 585 від 30.11.2020, визначено спосіб участі у вихованні та особистому спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: -визначено дні побачення із дочкою щосуботи з 10 години до 17 години в місцях громадського відпочинку або за місцем проживання батька, без присутності матері ОСОБА_2 ; -визначено час для спільного відпочинку ОСОБА_1 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з 1 серпня по 14 серпня кожного року за попереднім погодженням з ОСОБА_2 . Зазначений спосіб обмежується у випадку прямих протипоказань лікарів. Зі змісту даного висновку слідує, що орган опіки та піклування погодився із тим способом участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, який встановлений рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.07.2020, за яким суд встановив дні побачення батька із дочкою за місцем його проживання, без присутності матері. При цьому орган опіки та піклування встановив, що батько працює вчителем англійської мови в закладі освіти міста. За місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має задовільні умови проживання, сплачує аліменти і бажає зустрічатися з дитиною, брати участь у її вихованні. В минулому році батько з донькою відпочивали в Єгипті. Зі слів свідків, їх відносини були теплі, батько лагідно спілкувався з донькою, проявляв турботу до неї. Обстежити умови проживання малолітньої ОСОБА_3 не вдалося, через н бажання матері контрактувати із працівниками органу опіки та піклування, остання лише надавала відповідні матеріали по справі. Таким чином, під час розгляду справи було встановлено, що позивач має всі необхідні умови для проживання та виховання доньки за своїм місцем проживання. Доводи відповідача щодо таких зустрічей лише в присутності матері не приймаються, оскільки це обмежує права батька та дитини на безперешкодне особисте спілкування. Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 157 СК України відповідач не довела, що батько неспроможний спілкуватися з дитиною та доглядати за нею самостійно, і таке спілкування буде перешкоджати нормальному розвитку дитини, враховуючи її вік. Батько характеризується досить позитивно, має житло, відтак, матір`ю дитини не обґрунтовано, чому дитина не може зустрічати з батьком без її присутності. Також відповідач не довела тієї обставини, що проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, вірно застосувавши положення ч.6 ст. 19 СК України, дійшов до правильного висновку про те, що між сторонами існують непорозуміння щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою, відповідач перешкоджає позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною,однак під час розгляду справи не встановлено негативного впливу батька на дитину, тому суд з урахуванням приписів ст. 141 СК України визначив спосіб спілкування батька з донькою, який відповідає інтересам дитини з урахуванням усіх встановлених обставин справи, забезпечує в повній мірі можливість брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі зміни життєвих обставин сторін та дитини, при наявності спору між батьками, сторони у справі не позбавлені можливості згідно вимог статті 158 СК України звернутись до органу опіки та піклування для встановлення способів участі у вихованні дитини або згідно статті 159 СК України звернутись до суду про визначення іншого способу його участі у вихованні дитини. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції по їх оцінці. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 грудня 2020 року. Головуючий Судді