Ухвала КЦС ВС № 422/2901/12

У х в а л а 07 грудня 2020 року м. Київ справа № 422/2901/12 провадження № 61-11761 ск 20 Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, В с т а н о в и в: 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та закрити провадження в справі. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М. Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано для усунення недоліків строк до30 вересня 2020 року, але який не мігперевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, а саме, для надання касаційної скарги у новій редакції та доказів оплати судового збору. На виконання вимог зазначеної ухвали та в установлений судом строк, ОСОБА_1 надіслала матеріали на усунення недоліків, а саме, касаційну скаргу в новій редакції. Однак, ОСОБА_1 не виконала належним чином ухвалу суду від 31 серпня 2020 року, зважаючи на наступне. У порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі в новій редакції не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, заявник наводить у скарзі певні рішення суду касаційної інстанції, однак при цьому чітко не зазначає підстави касаційного оскарження з посиланням на відповідні норми та вимоги статті 389 ЦПК України. Як убачається із касаційної скарги, заявник оскаржує рішення суду апеляційної інстанції, визначене в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України. У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній, крім іншого, чітко та належним чином підстави (підставу) касаційного оскарження, визначені в пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України. Разом з цим, як вбачається із касаційної скарги у новій редакції, заявник оскаржує постанову суду апеляційної інстанції, ухвалену за результатами перегляду в апеляційному порядку заочного рішення суду першої інстанції. Однак, всупереч статті 406, 409 ЦПК України, в скарзі в новій редакції не зазначено щодо оскарження (неоскарження) ОСОБА_1 відповідного заочного рішення суду першої інстанції, при перегляді якого в апеляційному порядку було ухвалено оскаржувану постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену за змістом касаційну скаргу, яка має бути подана до суду із доданими до неї копіями у відповідній кількості для інших учасників справи. У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі. Разом із цим, ОСОБА_1 надано відомості про суми виплачених доходів за період з першого кварталу 2019 року по другий квартал 2020 року та не надано доказів про відсутність інших джерел доходу, які б підтверджувалися довідкою Державної фіскальної служби України про суми отриманого доходу за попередній календарний рік та доказів (документів) про розмір пенсії за попередній календарний рік або її відсутність. При цьому, заявником також і не надано клопотання про застування пільг відносно неї щодо оплати судового збору при поданні касаційної скарги (відстрочення, розстрочення або звільнення від оплати судового збору). Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі). Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2012 року становив 1 073,00 грн. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує постанову апеляційної інстанцій про звернення стягнення на предмет застави (автомобіль). Однак, із матеріалів касаційного провадження не вбачається вартість спірного майна, тому суд не має можливості перевірити розмір судового збору, який підлягає сплаті, відповідно до Закону України «Про судовий збір», щодо оскарження відповідного рішення суду апеляційної інстанції. Таким чином, ОСОБА_1 за подання касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, слід оплатити судовий збір, суму якого необхідно самостійно розрахувати, виходячи із зазначених вимог Закону України «Про судовий збір) та розміру оспорюваних позовних вимог (вартості спірного майна - автомобіля), і на підтвердження надати до суду докази його вартості, або надати належні докази (відповідну заяву та документи) на підтвердження її права на пільги при оплаті судового збору. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал документа, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України установлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. На підставі наведеного, керуючись статтями 127, 185, 392, 393 ЦПК України, У х в а л и в: Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року, до 05 січня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Ігнатенко