Постанова КАС ВС № 607/10589/17-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 року м. Київ справа № 607/10589/17-а адміністративне провадження № К/9901/60252/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №607/10589/17-а за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року (суд у складі головуючого судді - Ромазана В.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року (суд у складі: головуючого судді - Довгополова О.М., суддів: Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.), ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Тернопільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила: 1.1. визнати неправомірними дії Тернопільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; 1.2. зобов`язати Тернопільське об`єднане Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із 11.04.2017 року.

2. Позовна заява мотивована тим, що позивачка подала всі необхідні документи для підтвердження стажу роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому відповідач неправомірно відмовив їй у призначенні такої пенсії. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду питань, пов`язаних з призначенням пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №46 від 14 липня 2017 року, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов`язано Тернопільське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж роботи сортувальником - обробником шкур (щетини) шкірозасолювального цеху ВАТ «Тернопільський м`ясокомбінат» з 13.10.1983 року по 22.07.1997 року та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11 квітня 2017 року.

4. Рішення судів мотивовані тим, що в ході судового розгляду підтвердився факт наявності у позивачки необхідного стажу для призначення пільгової пенсії, а, відтак, відмова відповідача у її призначенні є такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що посади, на яких була зайнята позивачка, працюючи на Тернопільському м`ясокомбінаті, не передбачені Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162.

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Гриціва М.І., суддів: Бучик А.Ю., Кравчука В.М. ухвалою від 26 вересня 2018 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

8. У зв`язку із обранням до складу Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача Гриціва М.І. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 607/10589/17-а.

9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді: Стеценко С.Г., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.

10. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Позивачка - ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії їй виповнилося 54 роки.

12. Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 загальний трудовий стаж позивачки становить понад 35 років, з яких 13 років 08 місяців 09 днів (з 13.10.1983 року по 22.07.1997 року) на роботах зі шкідливими (важкими) умовами праці за професією, яка передбачена в Списку №2. 13. 11 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.

14. Протоколом №46 засідання комісії Тернопільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області для розгляду питань, пов`язаних з призначенням пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 14.07.2017 року позивачці відмовлено у призначенні пільгової пенсії згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

15. Зазначене вище рішення аргументоване тим, що посади, на яких ОСОБА_1 була зайнята на Тернопільському м`ясокомбінаті, не передбачені Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад показників з шкідливими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 18. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

19. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

20. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

21. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі. колегія суддів дійшла наступних висновків.

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон №1058, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, згідно з преамбулою, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Отже, з 01.01.2004 року Закон №1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пунктом 16 наведеного розділу Закону №1058 визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, (тут і далі також - Порядок № 637, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17. Відповідно до наявних в матеріалах справи копій записів з трудової книжки ОСОБА_1 її загальний трудовий стаж становить понад 35 років, з яких 13 років 08 місяців 09 днів (з 13.10.1983 року по 22.07.1997 року) на роботах з шкідливими (важкими) умовами праці за професією, яка передбачена в Списку №2. Відповідно до частини 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року за №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. Посада «Сортувальники шкур», яку обіймала позивачка в період 1983-1997 років віднесена до: коду 2241500а-18700, пункту 15 (Первинна обробка шкур на м`ясокомбінатах і сільськогосподарських підприємствах), розділу XXII (Харчова промисловість) Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 11.03.1994 року за №162. Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, пенсії за віком на пільгових умовах за списками №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, призначаються за результатами атестації робочих місць. Згідно пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно Висновку №190/05 від 31.10.2000 року Державної експертизи умов праці Департаменту соціального захисту населення Тернопільської ОДА, який міститься у матеріалах справи, за результатами атестації робочих місць ВАТ «Тернопілький м`ясокомбінат» у 2000 році, підтверджено право позивачки на пенсію за віком на пільгових умовах. Інших відомостей щодо проведення атестації починаючи з 21 серпня 1992 року до 2000 року матеріали справи не містять. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі також - Порядок № 442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі також - Методичні рекомендації). Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Водночас особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справах №398/2728/16-а та №678/65/17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць після 21 серпня 1992 року на підприємстві, в якому працювала позивачка, за наявності відповідних записів у трудовій книжці, не може порушувати її право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

23. Виходячи з вищенаведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання протиправною відмову Тернопільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

24. Відтак, наявні підстави для зобов`язання Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж роботи сортувальником - обробником шкур (щетини) шкірозасолювального цеху ВАТ «Тернопільський м`ясокомбінат» з 13.10.1983 року по 22.07.1997 року та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11 квітня 2017 року.

25. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

26. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

27. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

28. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області - залишити без задоволення.

2. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року по справі № 607/10589/17-а - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Т.Г.Стрелець Судді С.Г. Стеценко Л.В. Тацій