Постанова КАС ВС № 569/17346/16-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 року м. Київ справа №569/17346/16-а адміністративне провадження №К/9901/43250/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Шидловського В.Б. (головуючий), суддів: Мацького Є.М. Шевчук С.М. у справі за його позовом до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - управління ПФУ Рівненської області) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив: 1.1 - визнати дії відповідача протиправними; 1.2 - зобов`язати управління ПФУ Рівненської області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90% починаючи з 1 липня 2012 року відповідно до вимог статті 501 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон №1789-ХІІ); 1.3 - зобов`язати управління ПФУ Рівненської області здійснити перерахунок і виплату пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості і проведення індексації та внесення змін до нормативно-правових актів" (далі - постанова КМУ №1013), яка стосується встановлення нових розмірів посадових окладів, у тому числі працівникам органів прокуратури.

2. Рівненський міський суд Рівненської області постановою від 8 серпня 2017 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії управління ПФУ Рівненської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії в розмірі 90% від заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії. Зобов`язав управління ПФУ Рівненської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 1 вересня 2016 року в розмірі 90% від заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії, згідно довідки про заробіток для обчислення пенсії прокуратури Рівненської області від 26 серпня 2016 року №18-471-вих-16, відповідно до статті 501 Закону №1789-ХІІ (у редакції, чинній на момент її призначення). У решті позовних вимог відмовив. 2.1 Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 є неправомірними.

3. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2018 року, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову. 3.1 Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції виходив із того, що у спірних відносинах орган Пенсійного фонду України здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, так як у останнього відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням того, що Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), скасовано норми, відповідно до яких позивач просить здійснити перерахунок.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено що: 4.1 ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області, правонаступником якого із 1 квітня 2016 року є управління ПФУ Рівненської області, якому відповідно до вимог статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, йому було призначено пенсію за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми заробітної плати, на даний час позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугою років. 4.2 14 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії в розмірі 90% від заробітної плати з урахуванням довідки №18-471-вих 16 від 26 серпня 2016 року виданої прокуратурою Рівненської області без обмеження максимального розміру пенсії та провести відповідні виплати не отриманою ним пенсії відповідно до постанови КМУ №1013. 4.3 Листом №835/10 від 28 вересня 2016 року відповідач повідомив позивача про відмову у проведенні перерахунку пенсії, пославшись на відсутність для того підстав, а саме, на положення пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", згідно яких з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема Закону України "Про прокуратуру" та ін. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 5.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначив, зокрема, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що на час звернення із заявою про перерахунок пенсії норми статті 501 Закону №1789-ХІІ, які визначали умови для перерахунку пенсії, втратили чинність у зв`язку із набранням чинності з 15 липня 2015 року Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VІІ), оскільки для перерахунку пенсії слід застосовувати норми, що діяли на час призначення пенсії, внаслідок чого безпідставно відмовив у задоволенні позову.

6. Управління ПФУ Рівненської області подало відзив на касаційну скаргу. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити. Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

8. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

9. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом №1789-ХІІ. Зокрема, статтею 501 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).

10. Частина вісімнадцята статті 501 цього Закону у редакції, чинній до 15 липня 2015 року передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина вісімнадцята цієї статті). 11. 1 січня 2015 року набрав чинності Закон №76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону №1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

12. Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

13. Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Уряду.

14. Уряд відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначив. 15. 15 липня 2015 року набув чинності Закон №1697-VІІ, згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом: Закон №1789-ХІІ, крім <…> частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 501, <…>.

16. Таким чином, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статті 501 Закону №1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність.

17. За частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

18. Постанова КМУ №1013, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

19. Отже, з 1 січня по 14 липня 2015 року Уряд не прийняв відповідний нормативно-правовий акт і не визначив умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, а з 15 липня 2015 року встановлені Законом №1789-ХІІ підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури не діють, бо скасовані.

20. Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

21. Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв`язку зі зміною правового регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ні Закон №76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону №1789-ХІІ викладено у новій редакції, ні частину двадцяту статті 86 Закону №1697-VІІ, не визнано неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

22. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

23. Аналогічна правова позиція щодо пенсійного забезпечення прокурорсько-слідчих працівників вже викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа №674/900/16-а).

24. Ураховуючи наведені норми права, колегія суддів дійшов висновку, що з 1 січня 2015 року - дня набрання чинності Законом №76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону №1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», а в подальшому у зв`язку із набранням чинності 15 липня 2015 року Закону №1697-VІІ, який містить аналогічну норму - Урядом не було прийнято відповідний нормативно-правовий акт, позаяк і не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, тому пенсії, призначені за статтею 501 Закону №1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

25. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

27. Оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_1 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

28. Крім того, позивач безпідставно посилається на постанови Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року у справі №21-445а13 та від 10 грудня 2013 року у справі №21-348а13, оскільки у вказаних справах вирішувалося питання, в частині визначення розміру пенсії у відсотках, встановленого на момент призначення пенсії, а не питань перерахунку пенсії із застосуванням норм права, які станом на момент звернення за перерахунком пенсії втратили чинність.

29. Отже, за наведених вище обставин, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

30. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31. Ураховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом рішення, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін. Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року - залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач В.М. Шарапа Судді: С.Г. Стеценко С.М. Чиркін