Ухвала КАС ВС № 826/8463/18

УХВАЛА 09 грудня 2020 року м. Київ справа № 826/8463/18 адміністративне провадження № К/9901/33337/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Яковенка М. М., суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 826/8463/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро» з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд: - визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України №2110/41622215/2 від 03 травня 2018 року. - визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії ДФС м. Києва №650658/41622215 від 16 квітня 2018 року. - зобов`язати ДФС України зареєструвати Податкову накладну №131 від 20 березня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. - стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро» суму понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 2819,20 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2019 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року було залишено без руху у зв`язку з недотриманням пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України, та, в подальшому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року дану апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Податковим органом вдруге подало апеляційну скаргу, разом з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано посиланням на норми чинного законодавства, які регламентують порядок відстрочення сплати судового збору. А також, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке обґрунтовано тим, що останнім після повернення вперше поданої в установлений процесуальним законом строк апеляційної скарги було забезпечено подання апеляційної скарги вдруге протягом встановленого КАС України строку. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2019 року відмовлено. У клопотанні Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду задоволено, внаслідок чого, поновлено Головному управлінню ДФС у м. Києві строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2019 року. Разом з тим, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з недотриманням пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України, та, в подальшому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків відмовлено та апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Звертаючись втретє до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою 03 квітня 2020 року на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2019 року, скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження та не сплачено судовий збір, на що було вказано ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2020 року, якою апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків - 10 днів з дня закінчення дії карантину, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України (коронавірусу COVID-19» (зі змінами). В якості усунення недоліків апеляційної скарги 06 липня 2020 року до суду від відповідача надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого було додано платіжне доручення № 2474 від 19 червня 2020 року на суму 5286,00 грн. У частині пропуску строку на апеляційне оскарження, скаржником не було надано відповідних пояснень. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2019 року у справі № 826/8463/18. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Проте, звертаючись до суду апеляційної інстанції втретє з апеляційною скаргою 03 квітня 2020 року (що підтверджується штампом на поштовому конверті), тобто, з пропуском 30-денного строку на оскарження рішення від 17 липня 2019 року, відповідачем так і не було надано належних та переконливих доказів, які реально підтверджували б поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги, що не узгоджується з принципами правової визначеності та поваги до остаточності судового рішення, не дотримання чого, зумовлює ситуацію необґрунтованого/невиправданого поновлення правовідносин через сплин значного проміжку часу. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував й те, що у ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами такого пропуску апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких, адже це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. 07 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 826/8463/18, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі. При цьому скаржник зазначає, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого. Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору. За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Проте, звертаючись до суду апеляційної інстанції втретє з апеляційною скаргою 03 квітня 2020 року (що підтверджується штампом на поштовому конверті), тобто, з пропуском 30-денного строку на оскарження рішення від 17 липня 2019 року, відповідачем так і не було надано належних та переконливих доказів, які реально підтверджували б поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги, що не узгоджується з принципами правової визначеності та поваги до остаточності судового рішення, не дотримання чого, зумовлює ситуацію необґрунтованого/невиправданого поновлення правовідносин через сплин значного проміжку часу. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував й те, що у ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами такого пропуску апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких, адже це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 826/8463/18. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов