Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/11475/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11475/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління ДАБІ в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу, припису, постанов, ВСТАНОВИВ До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ» (далі - ТОВ «Спеценергомонтаж Київ», позивач) з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління ДАБІ в Івано-Франківській області (далі - Управління ДАБІ в Івано-Франківській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу, припису, постанов, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати наказ Управління ДАБІ в Івано-Франківській області від 221-П від 20.05.2019 про призначення позапланової перевірки ТОВ «Спеценергомонтаж Київ»; - визнати протиправним та скасувати припис Управління ДАБІ в Івано-Франківській області від 31.05.2019 про зупинення підготовчих та будівельних робіт до усунення порушення шляхом коректури проектної документації або проведення будівельних робіт у відповідність до проектної документації, виданий 31.05.2019 головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Яворським М.Й.; - визнати протиправними та скасувати постанови Управління ДАБІ в Івано-Франківській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 31.05.2019 №26/1009/m5/2019 та №27/1009/m5/2019 На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесено наказ від 221-П від 20.05.2019 про призначення позапланової перевірки, а також допущено ряд порушень чинного законодавства під час її проведення та прийняття оскаржуваних рішень. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано припис Управління ДАБІ в Івано-Франківській області від 31.05.2019 про зупинення підготовчих та будівельних робіт до усунення порушення шляхом коректури проектної документації або проведення будівельних робіт у відповідність до проектної документації, виданий 31.05.2019 головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Яворським М.Й. - визнано протиправними та скасовано постанови Управління ДАБІ в Івано-Франківській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 31.05.2019 №26/1009/m5/2019 та №27/1009/m5/2019. - в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідач зокрема зазначає, що за результатами проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності було встановлено порушення вимог частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність». Так, зокрема місце розташування та конфігурація земельної ділянки, на яку видано містобудівні умови та обмеження суттєво відрізняється від місця розташування та конфігурації земельної ділянки, на забудову якої розроблено та затверджено детальний план території, що підтверджується графічними матеріалами містобудівного розрахунку та детального плану території, а також фото фіксацією правопорушення. Таким чином, оскаржувані постанова та припис прийняті відповідачем правомірно. Крім того, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних припису та постанови, оскільки інспектором під час складання постанови допущено описку в зазначенні статті нормативно-правового акту, яким передбачена відповідальність за встановлені перевіркою порушення, а саме помилково зазначено пункт 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». На переконання відповідача, за наявності зафіксованих порушень, зазначені обставини не можуть слугувати підставою для висновку про неправомірність припису та постанови і тягнути за собою їхнє скасування. Отже, апелянт уважає, що суд першої інстанції ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до направлення від 20.05.2018 №221/1009/m7/2019 проведено позапланову перевірку з питань дотримання суб`єктами містобудування - Національним природнім парком «Верховинський» та ТОВ «Спеценергомонтаж Київ», за результатами якої складено акт нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності від 31.05.2019 №221/1009/ m7/2019. За результатами перевірки, встановлено порушення вимог законодавства: п.4.8 ДБН А 3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва» - в загальному журналі не вказується умови робіт (температура, вологість, дощ, сніг і т.п.), відсутній підпис, посада та прізвище відповідальної особи у відомості про виконання робіт; не представлено журнал вхідної контролю матеріалів, виробів та конструкцій; в журналі виконання арматурних робіт відсутня інформація про вхідні документи; в журналі бетонних робіт відсутня інформація про рухомість суміші, результати випробування контрольних зразків кубиків; згідно загального журналу роботи з армування та бетонування розпочато 01.04.2019 та 02.04.2019, а згідно спеціальних 18.03.2019 та 21.03.2019 відповідно; представлено акти на закриття прихованих робіт з підписом представника проектної організації ОСОБА_1 від 14.03.2019, 25.03.2019, 20.04.2019, 20.05.2019, 25.02.2019, хоча згідно журналу авторського нагляду ОСОБА_1 відвідував об`єкт будівництва тільки 19.02.2019-20.02.2019; ч.1 ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» - будівництво ведеться з відхиленням від проектної документації, а саме ведуться будівельні роботи поза межами земельної ділянки. Площа земельної ділянки складає 0,1509га. Захоплення сусідньої ділянки з північної сторони складає від трьох до п`яти метрів. В подальшому було складено: - протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 31.05.2019 з зазначенням про порушення п. 4.8 ДБН А 3.1-5:2016, за що передбачена відповідальність згідно п.6 ч.3 ст.2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» та припис від 31.05.2019 про зупинення підготовчих та будівельних робіт до проведення виконавчої документації до вимог п. 4.8 ДБН А 3.1-5:2016 (строк виконання 25.06.2019); - протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 31.05.2019 з зазначенням про порушення ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», за що передбачена відповідальність згідно п.8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» та припис від 31.05.2019 про зупинення підготовчих та будівельних робіт до усунення порушення шляхом коректури проектної документації або приведення будівельних робіту відповідність до проектної документації (строк виконання 01.07.2019). На підставі вищенаведених протоколів 13.06.2019 інспектором прийнято постанови про накладення штрафу на позивача за правопорушення у сфері містобудівної діяльності: - №26/1009/m5/2019, якою накладено штраф у розмірі 34 587,00 грн.; - №27/1009/m5/2019, якою накладено штраф у розмірі 86 455,00грн. Не погоджуючись із зазначеними приписом та постановами, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Частиною другою статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» установлено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), зокрема, зобов`язані повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб`єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб`єктів господарювання; дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок №553). Відповідно до пункту 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право зокрема складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону. Процедура накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - штрафи), що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (далі - Закон) визначена Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244 (далі - Порядок №244). Згідно з пунктом 9 Порядку №244 про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю, які згідно з функціональними обов`язками здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль (далі - уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю), складають протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Пунктом 14 Порядку №244 установлено, що під час складання протоколу уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, що складає протокол, роз`яснює суб`єкту містобудування, який притягається до відповідальності, його права та обов`язки, передбачені Законом та цим Порядком. До протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності можуть додаватися оригінали або копії документів, фотоматеріали, які підтверджують факт вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винність суб`єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інші матеріали подаються посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, уповноваженій розглядати справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, з метою вирішення питання притягнення до відповідальності та накладення штрафу протягом трьох днів після його складення (пункт 15 Порядку №244). За змістом пункту 16 Порядку №244 справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - справа) розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи. Відповідно до пунктів 18, 19 Порядку №244 справа розглядається відкрито та на засадах рівності всіх учасників. Доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність відповідного суб`єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені дані встановлюються на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі потреби - на підставі пояснень суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, свідків, а також інших документів. Пунктами 20,21 Порядку №244 посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду з`ясовує: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності; 3) чи сповіщено суб`єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи; 4) чи витребувані необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання (за наявності) суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або інших осіб, що беруть участь у справі. Посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час розгляду справи зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено правопорушення у сфері містобудівної діяльності, чи винний відповідний суб`єкт містобудування в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу зазначеного вбачається, що у разі виявлення порушень під час перевірки суб`єкта містобудування посадова особа державного архітектурно-будівельного контролю складає протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності до якого додаються докази вчинення такого порушення, які враховуються посадовою особою до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності під час такого розгляду. При цьому під час розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності перевіряється, зокрема правильність складення протоколу та інших матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також з`ясовується чи було вчинено правопорушення, вину суб`єкта та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем установлено порушення позивачем частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», а саме зазначено, що будівництво ведеться з відхиленням від проектної документації, а саме ведуться будівельні роботи поза межами земельної ділянки. Площа земельної ділянки складає 0,1509 га. Захоплення сусідньої ділянки з північної сторони складає від трьох до п`яти метрів. Водночас судом першої інстанції установлено, що під час проведення перевірки відповідачем не здійснено замірів з визначення меж земельної ділянки на місцевості та не залучалось експертів або спеціалістів з відповідних робіт. Також, відповідачем зазначено, що ним здійснювалась відео та фото фіксація порушень, однак зазначені докази у матеріалах справи відсутні. Крім того, перевіряючим не зазначено кадастровий номер земельної ділянки межі якої порушено позивачем. Частиною першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем факту порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність». Відповідно до пункту 23 Порядку №244 у постанові про накладення штрафу та постанові про закриття справи серед інших реквізитів, зокрема, зазначаються положення Закону, яке передбачає відповідальність за відповідне правопорушення. Проте судом першої інстанції встановлено, що Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області неправильно визначено норму Закону України від 14.10.1994 №208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон №208/94-ВР), яка передбачає відповідальність за порушення зазначенні в Акті перевірки. Так, відповідач, зазначаючи про порушення позивачем пункту 4.8 ДБН А.3.1.-5:2016 (тобто ведення виконавчої документації з порушенням будівельних норм, державних стандартів і правил), за що передбачена відповідальність пунктом 6 частини третьої статті 2 Закону №208/94-ВР, у постанові як норму закону, якою передбачено відповідальність указав пункт 8 частини третьої статті 2 Закону №208/94-ВР, що не відповідає вимогам Порядку №244. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Водночас апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом оцінки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу. Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко