Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/11153/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11153/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Управління державної казначейської служби України в Шевченківському районі м. Києва про стягнення помилково та/або надмірно сплачених грошових зобов`язань, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Управління державної казначейської служби України в Шевченківському районі м. Києва про стягнення помилково та/або надмірно сплачених грошових зобов`язань. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. 30 жовтня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від позивача, в якому він просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року - без змін. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що згідно розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 45 від 27.01.2006 року надано у власність земельні ділянки 255 -ти громадянам України (згідно додатку) власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) в адміністративних межах Ходосівської сільської ради. Відповідно до Додатку №2 до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 45 від 27.01.2006 року ОСОБА_2 за порядковим номером 28 передана земельна ділянка, площею 2,9686 га як власнику сертифікату № 27 . На підставі договору міни від 09.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Федоришиним О.П. за №8925, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,7179 га, що розташована на території Ходосівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області. Земельна ділянка площею 2,7179 га, що розташована на території Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області зазначена в Державному акті як ділянка № НОМЕР_2 , має кадастровий номер 3222487000:04:004:0137, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, вищевказана земельна ділянка є такою, що не підлягає оподаткуванню. 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 продав земельну ділянку (кадастровий номер 3222487000:04:004:0137), загальною площею 2,71799 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, сінокосіння і випасання худоби, розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Ходосівська сільська рада, що підтверджується Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15 лютого 2019 року, зареєстрованим в реєстрі за №49. ОСОБА_1 сплачено 57 460,60 грн. податку за проведення операції з продажу об`єкту нерухомості та 17 238,18 грн. військового збору відповідно до договору купівлі-продажу від 15 лютого 2019 року, що підтверджується копіями квитанцій № 59 та № 60 від 14 лютого 2019 року. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 25 лютого 2020 року про повернення надміру сплачених податків та зборів разом із поданою декларацією про майновий стан і доходи за 2019 рік. До декларації були подані документи про фактичну сплату податків та докази безпідставності оподаткування. Згідно з актом про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 27.04.2020 року № 273/26-15-33-20-21 Головне управління ДПС у м. Києві відмовило в поверненні коштів, потилаючись на те, що нормами Податкового кодексу України не передбачено повернення податку, який сплачений під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна. ОСОБА_1 , не погоджуючись із відмовою Головного управління ДПС у м. Києві в поверненні позивачу помилково сплаченої суми податку за проведення операції з продажу об`єкту нерухомості у сумі 57 460,60 грн. та сплачених 17 238,18 грн. військового збору при укладанні Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 лютого 2019 року, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 172.4 статті 172 Податкового кодексу України під час проведення операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку. За правилами пункту 172.1 статті 172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину. Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається. Відповідно до статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га; для ведення садівництва - не більше 0,12 га; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 гектара. Відповідно до частини 2 статті 121 Земельного кодексу України розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. За приписами пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Відповідно до пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно з пунктом 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані. Так, відповідно до пункту 3 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерствафінансів України 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованого в Міністерствіюстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи). Пунктом 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України. Відтак, враховуючи все вищевикладене, а також приписи пункту 172.1 статті 172 Податкового кодексу України, позивач звільнений від оподаткування операції з продажу земельної ділянки, площею 2,7179 га, що розташована на території Ходосівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області, тому помилково сплачена сума такого податку підлягає поверненню позивачу. Втім, такі кошти мають бути повернуті на підставі висновку відповідача до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 57460,60 грн. згідно з квитанцією №60 від 14.02.2019 року та військового збору в сумі 17238,18 грн. згідно квитанції №59 від 14.02.2019 року. Таким чином, бездіяльність відповідача щодо неподання висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 57460,60 грн. згідно з квитанцією№60 від 14.02.2019 року та військового збору в сумі 17238,18 грн. згідно квитанції №59 від 14.02.2019 року для виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, є неправомірною. Щодо викладеної в акті про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 27.04.2020 року №273/26-15-33-20-21 відмови відповідача підготувати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 57460,60 грн. згідно квитанції №60 від 14.02.2019 року з відповідного бюджету на користь позивача та подати цей висновок на виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, необхідно зазначити наступне. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно визначення, наведеного у підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Згідно з пунктом 76.2 цієї ж статті порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Отже, дії службової особи щодо включення до акту певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді. Заперечення, зауваження до акту перевірки та висновки на них є невід`ємною частиною акту. Відтак, акт камеральної перевірки, як дія контролюючого органу не породжує для платника податків прав та обов`язків та не може бути предметом спору. Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.