Постанова 4855 № 580/4131/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4131/20 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неприйняття розпорядження по розрахунку доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі однієї мінімальної заробітної плати підвищення пенсії, як непрацюючому пенсіонерові, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, та перерахунку основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 39, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області усунути порушення права ОСОБА_1 на доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та на розмір основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 39, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для чого прийняти відповідне розпорядження згідно постанов Тальнівського районного суду Черкаської області від 08 липня 2011 року по справі № 2-а-4999/11р. та від 07 жовтня 2011 року по справі № 2-а-11586/11. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 р. відмовлено у відкритті провадження у справі. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, просить скасувати оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 відкрито провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. В ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року зазначено, що для захисту порушених прав при виконанні постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.10.2013 у справі № 2-а-11586/11, позивач має право звернутись до суду із заявою, в порядку ст. ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не шляхом подання нового позову по правовідносинам, які вже було вирішено судом у іншій справі. Також, судом першої інстанції наголошено на тому, що з аналізу предмету спору та позовних вимог у цій справі, спір фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 08 липня 2011 року по справі № 2-а-4999/11р. та від 07 жовтня 2011 року по справі № 2-а-11586/11, з огляду на що, судом застосовано норми п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, за якими, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не було враховано таке: - зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів (листів відповідача) вбачається, що постанови Тальнівського районного суду Черкаської області відповідачем було виконано, а тому, є зрозумілим, що не можна вимагати від відповідача повторного виконання того самого рішення суду, в тому числі й за процедурою, передбаченою ст. 383 КАС України; - апелянт вказує на те, що, у даному випадку, йдеться про відновлення пенсійних виплат на підставі норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між позивачем і відповідачем та ухвалення Тальнівським районним судом Черкаської області постанов від 08.07.2011 та від 07.10.2011, якими було підтверджено право позивача на встановлені Законом № 796-ХІІ розміри пенсійних виплат по інвалідності. Зміст позовної заяви та доданих до неї документів свідчать, що між сторонами виникли нові спірні правовідносини, які раніше судом не вирішувалися, і вони пов`язані з розглядом відповідачем заяви позивача від 22.06.2020. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне. Відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 08.07.2011 по справі № 2-а-4999/11 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі здійснити перерахунок ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії по інвалідності з 14.01.2011, відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік з урахуванням сум проведених виплат, з урахуванням фактично виплачених сум. Крім того, постановою цього ж суду від 07.10.2011 по справі № 2-а-11586/11 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю щомісячної доплати до пенсії відповідно до статті 39, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14.03.2011 із розрахунку однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та з урахуванням фактично виплачених сум. У подальшому, підпунктом 7 пункту 4 розділу 1 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статті 31, 37, 39 та 45 виключено. У пункті 1 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу I цього Закону, який набирає чинності з 25 квітня 2015 року. Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 у справі № 1-11/2018(3830/15) вирішено, зокрема, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII. Як вбачається з позовної заяви, на підставі наведеного, позивач у червні 2020 року звернувся до відповідача із заявою щодо відновлення виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та щодо розрахунку пенсії у відповідності до розмірів, встановлених постановою суду. Таким чином, дослідивши зміст та доводи позовної заяви, колегія суддів приходить висновку про те, що підставою для звернення позивача до суду є його незгода з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неприйняття розпорядження по розрахунку доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати підвищення пенсії, як непрацюючому пенсіонерові, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та перерахунку основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 39, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з тим, формуючи в прохальній частині позовної заяви вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області усунути порушення права на доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та на розмір основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 39, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прийняти відповідне розпорядження згідно постанов Тальнівського районного суду Черкаської області, позивач вбачав таким чином відновити виплату належної, на його думку, доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що вбачається зі змісту позовної заяви. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що підставою для звернення позивача до суду є його незгода з діями відповідача, вчиненими на виконання постанови суду у іншій справі. Тож, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції помилково на стадії відкриття провадження у справі надав оцінку обставинам справи та належності заявлених вимог до вирішення у порядку контролю за виконанням судового рішення. Крім того, суд першої інстанції не був позбавлений можливості, з`ясувавши обставини справи, роз`яснити позивачу порядок усунення недоліків позовної заяви та запропонувати позивачу надати до суду уточнену позовну заяву із чітким визначенням позовних вимог, а саме, зазначити які саме дії позивач просить вчинити відповідача. Зазначаючи в ухвалі про відмову у відкритті провадження у справі про неможливість ініціювання позову по вирішеним правовідносинам, суд першої інстанції не перевірив у достатньому обсязі природу заявлених у цьому спорі правовідносин, а також не врахував, що у випадку встановлення під час розгляду спору неправильного способу захисту прав, це є підставою для відмови в задоволенні позову, проте по суті. Також, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Застосовуючи для відмови у відкритті провадження у справі норми п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, за якими, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції не було враховано, що предмет і підстави позову у цій справі та постановах Тальнівського районного суду Черкаської області у справах № 2а-11586/11 та № 2а-4999/11 є різними. Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 . Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній ухвалі про відмову у відкритті провадження у справі. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому, ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 243, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 р. - скасувати. Справу направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді Я.М. Василенко В.В. Кузьменко < Головуючий суддя >