Постанова 4855 № 640/23056/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23056/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та зупинення виконання розпорядження,- в с т а н о в и л а: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в якому просив, з урахуванням уточнень, скасувати п.1 констатуючої частини та п.1 резолютивної частини Розпорядження №2198 від 31 жовтня 2019 року, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуваним Розпорядженням №2198 від 31.10.2019 встановлено виключно порушення позивачем вимог законодавства про фінансові послуги та жодним чином не встановлювалась недійсність укладених ним договорів позики. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що судом першої інстанції вірно зазначено про необґрунтованість висновків Нацкомфінпослуг про встановлення позивачем непропорційно великої суми компенсації по договорам, які вказані в п. 1 констатуючої частини Розпорядження та які перевищують п`ятдесят відсотків вартості продукції, оскільки такі висновки спростовуються умовами договорів, досліджених судом. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Апелянтом заявлено клопотання про заміну первісного відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на Національний банк України, оскільки відповідно до п.8 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» з 01 липня 2020 року Національний банк, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є процесуальними правонаступниками Нацкомфінпослуг, у судах у межах повноважень, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Наведене клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг його правонаступником Національним банком України та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до його вступу, обов`язкові для Національного банку України в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінанс Інновація» надіслано вимогу про надання інформації №4377/16-Л від 12 червня 2019 року стосовно надання документів та відомостей щодо договорів, за якими позичальники прострочили виконання умов договору(ів) (повернення кредиту). За результатами аналізу наданих позивачем відповідей на вказану вимогу, відповідачем встановлено, що Товариством укладалися договори на суму, що не перевищувала розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, а саме: у 2018 році - 3723,00 грн., у 2019 році - 4173,00 грн. На зазначені правовідносини розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів», в результаті чого відповідачем складено Акт про правопорушення, вчинені ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» на ринку фінансових послуг від 10 жовтня 2019 року №1699/16-5/15 (а.с.9-11), яким встановлено порушення позивачем вимог законодавства про фінансові послуги, а саме: - частини другої статті 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка встановлює, що фінансові установи в України діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм закону України, які встановлюють особливості їх діяльності; - пункту 5 частин третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 відсотків продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. 31 жовтня 2019 року відповідачем винесено розпорядження №2198 «Про застосування заходу впливу до ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» (а.с.7-8), відповідно до п.1 якого Нацкомфінпослуг постановила зобов`язати позивача усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити комісію про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 30 листопада 2019 року. Вважаючи наведений пункт вказаного розпорядження протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про помилковість позиції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, якою ототожнено нарахування підвищеної процентної ставки за користування несвоєчасно повернутою позикою з нарахуванням неустойки і зроблено висновок про порушення позивачем обмеження, передбаченого частиною другою статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», в якому мова йде виключно про граничний розмір неустойки (штрафу, пені), а не процентів за користування позикою, а також необґрунтованість висновків відповідача про встановлення позивачем непропорційно великої суми компенсації, яка перевищує п`ятдесят відсотків вартості продукції, оскільки такі висновки спростовуються умовами договорів, досліджених судом. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що ринки фінансових послуг - це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. Згідно з абз.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Відповідно до п.2, 3 ч.1 ст.27 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є: здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг. Частиною 1 ст.28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, серед іншого: розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов`язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об`єднаннями, контролює їх виконання; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення. Відповідно до положень ст.30 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право проводити в межах своїх повноважень перевірку (інспекцію) діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб. З аналізу вказаних правових норм вбачається, що Нацкомфінпослуг уповноважена на здійснення державного нагляду (контролю) за наданням фінансових послуг із дотримання вимог та додержанням законодавства у цій сфері учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг). Відповідно до ст.39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів. Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу як, зокрема: зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг. Відповідно до п.1.3 розділу I Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.11.2012 №2319, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 №2112/22424 (надалі - Положення №2319), метою цього Положення є врегулювання правовідносин, пов`язаних із складанням уповноваженими та посадовими особами Нацкомфінпослуг документів про порушення законодавства про фінансові послуги застосуванням Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг заходів впливу; захистом прав учасників ринків фінансових послуг під час застосування Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг заходів впливу; оскарженням рішень Нацкомфінпослуг або уповноважених осіб Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу. Згідно з п.1.5 розділу I Положення №2319, Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів. Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися, зокрема, в матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації. Посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення (п.1.11 розділу I Положення №2319). Виявлені посадовими особами Нацкомфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги викладаються в акті про правопорушення із зазначенням доказів (документів, даних та інформації), що підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги, та з посиланням на відповідну норму закону та/або іншого нормативно-правового акта. Акт про правопорушення, складений посадовою особою Нацкомфінпослуг, повинен містити документи, дані та інформацію, які підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги. Такі документи, дані та інформація долучаються до акта про правопорушення (абз.1, 2 п. 4.2 розділ IV Положення №2319). Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку, що відповідачем було дотримано процедурні моменти при прийнятті оскаржуваного розпорядження. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 913 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» (далі - Ліцензійні умови), якими встановлений вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання фінансовою установою - ліцензіатом, до яких належить позивач. Зокрема, наведеними Ліцензійними умовами закріплено, що: надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою, якщо така послуга надана на підставі кредитного договору або іншого договору, який має всі ознаки кредитного договору, визначені статтею 1054 Цивільного кодексу України (пункт 8 Ліцензійних умов); фінансова установа зобов`язана надавати фінансові послуги на підставі договору, який відповідає вимогам статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 11 і 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 1056-1 Цивільного кодексу України, інших законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, вимогам до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, визначеним Нацкомфінпослуг, та положенням внутрішніх правил надання фінансових послуг фінансовою установою. Якщо відповідно до вимог законодавства додатком до внутрішніх правил надання фінансових послуг є типовий договір, договори з надання фінансових послуг, що укладаються фінансовою установою, повинні відповідати такому типовому договору (пункт 24 Ліцензійних умов). Так, оскаржуваним розпорядженням від 31 жовтня 2019 року №2198 «Про застосування заходу впливу до ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» встановлено, що позивачем нараховано споживачам фінансових послуг непропорційно велику суму компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) за невиконання зобов`язань за кредитними договорами, чим порушено законодавство про фінансові послуги, а саме: частину другу статті 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка встановлює, шо фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з врахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності. Пунктом 5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що несправедливим є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання зобов`язань за договором. Вказаним розпорядженням також зазначено, що позивач нарахував споживачам фінансових послуг сукупну суму неустойки (штраф, пеня) за порушення зобов`язань споживачами за договорами про споживчий кредит, яка перевищує половину суми, одержаної споживачами за такими договорами, чим порушено вимоги законодавства про фінансові послуги, а саме: - ч.2 ст.2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка встановлює, що фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності; - ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до положень якої, сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. В результаті, Нацкомфінпослуг постановила зобов`язати позивача усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити комісію про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 30.11.2019. Пунктом 3.3. Примірного договору, затвердженого наказом директора ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» від 11.04.2019 № 3-пр, встановено, що у випадку порушення строків повернення Кредиту, встановлених пунктом 1.3. Договору (з урахуванням пролонгації строку дії Договору), Позичальник сплачує Товариству плату за користування Кредитом за підвищеною ставкою % від суми несвоєчасно повернутого Кредиту за кожний день користування Кредитом понад, строк визначений у пункті 1.3 цього Договору. З наведеного вбачається, що позивач та споживачі, як сторони за кредитним договором, пов`язали підвищення процентної ставки саме з порушенням боржником зобов`язання за договором. Апелянт зауважує, що відповідно до Примірного договору, затвердженого наказом директора ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» від 11.04.2019 № 3-пр сторони визначили, що позичальник сплачує проценти від суми несвоєчасно повернутого Кредиту за кожен день користування Кредитом понад, строк дії договору, визначений сторонами, - то вказані проценти є саме неустойкою. Отже, в розрізі умов кредитного договору, неустойка, що стягується у разі порушення боржником умов договору, є саме компенсацією в розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Так, відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем у п.3.3. Примірного договору застосовано іншу міру відповідальності, ніж неустойка (штраф, пеня), а виключно встановлено індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних, що передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України. Колегія суддів зазначає, що положення п.3.3. Примірного договору не містять жодних посилань на врахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, а тому колегія суддів не може погодитись із тим, що до спірних правовідносин може бути застосовано ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якого боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, положення ч.2 ст. 625 ЦК України можуть застосовуватись, якщо розмір відсотків не встановлено у договорі, що не відповідає обставинам даної справи. Отже, встановлена п.3.3. Примірного договору відповідальність за порушення боржником умов договору є саме неустойкою, яка належить до компенсаційних виплат за невиконання зобов`язань за договором та до неї підлягають застосуванню п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що рішеннями Солом`янського районного суду м. Києва було стягнуто в повному обсязі заборгованість боржників по укладеним кредитним договорам, оскільки під час вирішення відповідних спорів судом не надавалась правова оцінка дотриманню позивачем вимог законодавства у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Також, колегія суддів зазначає, що правомірність правовідносин між позивачем та боржниками з приводу укладення кредитних договорів не становить предмет даного спору. З огляду зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем було вірно ідентифіковано характер відповідальності боржника за п.3.3 Примірного договору, що належить до компенсаційних виплат, а тому спірне розпорядження в оскаржуваній частині винесено відповідачем правомірно, за наявності передбачених законодавством підстав, внаслідок чого відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування. Колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, внаслідок чого наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Замінити відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг його правонаступником - Національним банком України. Апеляційну скаргу Національного банку України - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду Текст постанови виготовлено 09 грудня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма