Постанова 4816 № 576/1994/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м.Суми Справа №576/1994/20 Номер провадження 22-ц/816/2378/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Секретар Глухівської міської ради VII скликання Бурлака Юрій Олександрович, Виконавчий комітет Глухівської міської ради, розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2020 року в складі судді Мазур С.А., постановленої у м. Глухові, повний текст якої складено 22 жовтня 2020 року, - в с т а н о в и в : 18 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Секретаря Глухівської міської ради VII скликання Бурлаки Ю.О. та Виконавчого комітету Глухівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження секретаря міської ради від 10 вересня 2020 року № 192-К «Про звільнення ОСОБА_1 », допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідуючого господарством сектору з питань господарського забезпечення апарату Глухівської міської ради та її виконавчого комітету та стягнення заробітної плати за один місяць, а також просив стягнути з Виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням за період з 11 вересня 2020 року по дату ухвалення судом рішення у справі. Ухвалою Глухівського міськрайонного суду від 22 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав несплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою Глухівського міськрайонного суду від 22 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані помилковістю висновку суду першої інстанції про необхідність сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ця вимога є похідною від вимоги про поновлення на роботі, тобто не є самостійною позовною вимогою. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. На підставі ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачу (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не виконано вимог ухвали про залишення позову без руху, тобто не сплачено судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Повернення позовної заяви суд першої інстанції обґрунтував тим, що ОСОБА_1 не виправив недоліки, на які вказувалося в ухвалі від 22 вересня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, а саме: у встановлений судом десятиденний строк після отримання копії ухвали про залишення позову без руху не сплачено судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також в ухвалі про залишення позову без руху місцевим судом було наголошено на висновку, викладеному Верховним Судом в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 761/943/18 та правовому висновку, викладеному у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, згідно з якими середній заробіток за час вимушеного прогулу є спеціальним видом відповідальності роботодавця, тобто не входить до структури заробітної плати, а відтак передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» пільга щодо сплати судового збору за подання позову про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати у даному випадку не розповсюджується на заявлену ОСОБА_1 вимогу. Вказані висновки суду першої інстанції є помилковими. Так, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу законів про працю України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Проте, позивач вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не заявляв, оскільки просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням і ця вимога є похідною від вимоги про поновлення на роботі. Отже, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, поширюється на вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, через порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання про повернення позову, ухвала Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2020 року в даній справі скасувати, а справу направити до Глухівського міськрайонного суду Сумської області для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.І. Собина Т.А. Левченко