LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Одеський апеляційний суд497/488/19

від 09.12.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2736/20 Номер справи місцевого суду: 497/488/19 Головуючий у першій інстанції Раца В.А. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.12.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 30 вересня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Раца В.А., повний текст рішення складено 10 жовтня 2019 року, - встановив: У березні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відділу освіти Болградської районної державної адміністрації, комунального некомерційного підприємства «Болградський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Болградської районної ради Одеської області, навчально-виховного комплексу спеціалізована школа І-ІІІ ступенів ліцей про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили визнати дії відповідачів щодо обмеження конституційного права дитини на здобуття освітинезаконними. В обґрунтування свого позовупозивачі зазначили, що їх син ОСОБА_3 , навчається у спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів-ліцей м.Болград Одеської області у 8-Г класі. 14.03.2019 року медичним працівником освітнього закладу, їм було повідомлено про неможливість відвідування сином освітнього закладу з підстав відсутності у нього профілактичних щеплень. Окрім цього у минулому році їм повідомлялося про неможливість відвідування дітьми, у яких відсутні щеплення передбачені Календарем профілактичних щеплень затвердженого наказом МОЗ України № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів», з посиланням на Наказ відділу освіти Болградської районної Державної адміністрації № 07 від 12.01.2018 року. З цього приводу ними у письмовому виді було направлено до освітнього закладу пояснення, щодо підстав відмови від щеплень. Проте, про підстави неможливості відвідування закладу освіти дітьми без щеплень позивачам не доводилося. 19.02.2019 року їх було запрошено на лікарсько-консультативну комісію, на якій одноособово ОСОБА_4 без належного проведення огляду дитини на стан здоров`я було видано довідку про неможливість дитині відвідувати шкільний заклад з підстав відсутності профілактичних щеплень попри зазначення, що він є здоровим. До цього часу дитина знаходилася вдома, а шкільну програму засвоювала в межах можливостей батьків. Позивачі погоджуються, що дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється, але з цього приводу Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України надано роз`яснення № 1/9-500 / № 04.01.16/28103 від 29 вересня 2014 року «Щодо вирішення окремих питань про зарахування до дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів дітей, у яких відсутні обов`язкові профілактичні щеплення», з якого вбачається, що питання форм здобуття освіти такими дітьми вирішується місцевими органами управління освітою. Проте спільний Наказ відділу освіти Болградської районної Державної адміністрації № 38 від 13.02.2019 року, з огляду на дату його прийняття та доведення до батьків, позбавив їх можливості завчасно, без переривання навчального процесу пройти обстеження та надати Навчальному закладу підтвердження стану здоров`я дитини та можливості відвідування ним занять з метою здобуття освіти, право на отримання якої гарантовано Конституцією України та ратифікованими міжнародними нормативними актами. Позивачі не згодні, що відділ освіти у своєї відповіді, без будь-яких посилань на чинне законодавство, переклав функції управління освіти на керівника навчального закладу, який в свою чергу без попереднього повідомлення батьків, одноособово та не маючи на те повноважень, визначає форму здобуття освіти, такі дії відповідачів прямо порушують право дитини на здобуття освіти. Свою відмову від щеплень позивачі обґрунтовували тим, що після ознайомлення з Розпорядженням Державної служби України з лікарських засобів № 20005-1.3/2.0/17-12 від 21.09.2012 року та № 1325-1.1/4.0/17-18 від 15.02.2018 року згідно якого у зв`язку із повідомленням про летальний випадок, обіг медичного препарату для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи «Пріорікс ТМ» було заборонено. Позивачі також зазначали, що предметом вимог є не недовіра до якості вакцини як окрему підставу, а неотримання дитиною освітньої послуги в обсязі, передбаченому шкільною програмою. Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 30 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне та всебічне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. У обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 зазначили, що висновки суду про те, що керівник навчального закладу правомірно, в межах законодавства прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_3 від занять в ліцеї, тобто в діях відповідача навчально-виховного комплексу спеціалізована школа І-ІІІ ступенів ліцей відсутні ознаки протиправностіне відповідають обставинам справи, оскільки судне врахував всіх обставин справи та доводів позивачів. У своєму відзиві на апеляційну скаргу, комунальне некомерційне підприємство «Болградський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Болградської районної ради Одеської області зазначає, що суд дійшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки батьки неповнолітнього ОСОБА_3 відмовилися від щеплень. Вимоги викладені в апеляційній скарзі не відповідають чинному законодавству, так як апелянти не приводять жодного доказу на свою користь та викладають в апеляційній скарзі свої припущення та міркування. У своєму відзиві на апеляційну скаргу, відділ освіти Болградської районної державної адміністрації зазначає, що доводи викладені в апеляційній скарзі не відповідають дійсності. Та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду. Сторони про розгляд справи на 02 грудня 2020 року були сповіщені належним чином (а.с. 33-37 т. 2). Від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, в якій ОСОБА_1 просить закінчити розгляд справи та ухвалити рішення за відсутності сторони позивача (а.с. 38-40 т. 2). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (09 грудня 2020 року). Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у спеціалізованої школі І-ІІІ ступенів-ліцей м. Болград Одеської області у 8-Г класі. 19.02.2019 року лікувальною контрольною комісією КНП «Болградський районний центр ПМСД», на підставі Протоколу №3 від 19.02.2019 року видана довідка ОСОБА_3 про «не можливість відвідування начальних закладів. Не щеплень згідно Календарю щеплень. Діагноз: Здоров» (а.с.31,33 т.1). Також судом встановлено, що позивачі є батьками ОСОБА_3 , які відмовилися від будь-яких вакцинацій (профілактичних щеплень), ревакцинацій та біопроб (а.с.34 т.1). Як вбачається з листа директора НВК Желяскової Т.В., адміністрація школи, на підставі спільного наказу КНП «БРЦПМСД», відділу лабораторних досліджень ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» від 13.02.2019 року № 38/38/12, заборонила дітям, які не отримали щеплення за календарем профілактичних щеплень, відвідувати школу з 15.02.2019 року, учні, якім заборонено відвідувати школу, у зв`язку з відсутністю профілактичного щеплення, будуть здобувати освіту вдома, шляхом передачі завдань через класного керівника (а.с.16 т.1). Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив із відсутності в діях відповідачів обмеження права дитини на здобуття освіти, передбаченого приписами ст. 53 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про освіту» та інших нормативно-правових актів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав. Згідно з ст. 10 Основ законодавства України про охорону здоров`я (Закон від 19.11.1992 №2801-XII) громадяни України зобов`язані, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків. Згідно з положеннями частини шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків. З аналізу наведених правових норм вбачається, що рішення про проведення щеплень дітям у віці до п`ятнадцяти років приймають їх батьки або інші законні представники. Закон дає право батькам відмовитися від проведення обов`язкових щеплень дитині. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями. Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячого закладу не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв`язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його. Згідно з п. 4 розділу 2 Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом МОЗ України від 29.11.2002р. № 434, питання відвідування загальноосвітнього навчального закладу дітьми, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, вирішується індивідуально за рішенням лікарсько-консультативної комісії з залученням епідеміолога територіальної санепідемстанції згідно розділу III ст. 15 вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про освіту» особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх. Основними формами здобуття освіти є:- інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);- індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві);- дуальна. При цьому, відповідно до ст. 53 вказаного Закону здобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці, а також зобов`язані відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров`я, здоров`я оточуючих, довкілля. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки несуть відповідальність за стан здоров`я дитини, її фізичний розвиток. Відповідно до положень статті 3 Конвенції про права дитини у всіх питаннях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращим інтересам дитини. При цьому, частиною другою статті 28 Закону України «Про дошкільну освіту» дитина має гарантоване державою право на безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти. Батьки мають право обирати одну із визначених форм здобуття їх дитиною дошкільної освіти, але держава, з метою дотримання прав дитини на дошкільну освіту та забезпечення безпеки та здоров`я всіх дітей, встановлює певні правила для реалізації такого права. У справі, яка переглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення матір`ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, у тому числі в дошкільних закладах освіти, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України. Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 року, заява № 24429/03). Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 682/1692/17. Судом вірно зазначено, що, незважаючи на обов`язковість профілактичних щеплень, батьки дитини мають право від них відмовитися. Разом з тим, індивідуальне право батьків дитини відмовитися від щеплення при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти протиставляється загальному праву інших батьків та їх дітей, які провели щеплення, як перед направленням дитини для здобуття освіти, так і під час навчання відповідно до календарю щеплень, з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантовано ст.3,27,49 Конституції України. Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004р. №15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої ст.8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у пп.4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таким чином, держава, встановивши заборону відвідувати навчальний заклад дитиною, яка не має профілактичних щеплень, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в т.ч. самої нещепленої дитини. В той же час, в силу приписів ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» керівники дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів не мають права відмовити відвідувати такий заклад дітям, у яких відсутні обов`язкові профілактичні щеплення. Питання відвідування загальноосвітнього навчального закладу такими дітьми вирішується індивідуально за рішенням лікарсько-консультативної комісії відповідного закладу охорони здоров`я. Отже, вирішення питання можливості дитини, яка не має щеплень, відвідувати навчальний заклад покладається фактично на заклади охорони здоров`я. Судом встановлено, що батьки неповнолітнього ОСОБА_3 , відмовилися від щеплень. Мотиви такої відмови не мають в даному випадку правового значення. Незважаючи на відсутність щеплень, дитина була зарахована до загальноосвітнього навчального закладу, оскільки згідно з висновком ЛКК не мала протипоказань для цього. Протягом навчання дитина періодично проходила профілактичні медичні огляди, згідно з якими також не мала протипоказань для відвідування навчального закладу. З листа завідувача ВП «Болградський міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «ООЛЦ МОЗУ» Фіногенової С.М. №444 від 09.07.2019 року вбачається, що протягом 2018 року в Одеській області підтверджено діагноз на кір у 2565 хворих, з яких зареєстровано 7 летальних випадків від ускладнень кору, з них 6 дітей (всі не щеплені проти кору), випадки реєструвалися у м. Одесі, Б.Дністровському, Березовському, Біляївському та Миколаївському районах. У Болградському району за цей період на кір захворіли 52 особи, з яких 47 дітей. ОСОБА_5 захворюваність в серпні була пов`язана з тим, що кір була завезена на територію району підлітком 15 років, яка потім була у контакті з дітьми у таборі відпочинку. За 2019 рік в районі захворіли на кір 26 осіб, з них діти до 17 років 19, в січні 1 випадок, в березня 9 осіб. Як вбачається зі ст. 32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Так як, 19.02.2019 року лікувальною контрольною комісією КНП «Болградський районний центр ПМСД», на підставі Протоколу №3 від 19.02.2019 року видана довідка ОСОБА_3 про «неможливість відвідування начальних закладів. Не щеплень згідно Календарю щеплень. Діагноз: Здоров», дитина була відсторонена від навчання в учбовому закладі, але вчителі періодично надсилали завдання за шкільною програмою та опитували дитину в режимі відеочату через Viber. Судом також було взято до уваги показання свідка ОСОБА_6 про те, що керівник дитини позивачів надсилала через мережу Viber його домашні завдання коли дитина була відсторонена від відвідування школи. Судом вірно встановлено, що за наявності медичного висновку про неможливість дитини відвідувати навчальний заклад, керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та конкретної епідемічної ситуації в Україні (значне підвищення рівня захворюваності на інфекційні захворювання), в даному випадку правомірно, в межах законодавства прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_3 від занять в ліцеї, тобто в діях відповідача навчально-виховного комплексу спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей відсутні ознаки протиправності. Також судом вірно зазначено, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту порушеного права своєї дитини, оскільки жодних обмежень прав ОСОБА_3 , 2005 року народження, в доступі до освіти за вказаних обставин судом не встановлено, та тимчасово відсторонюючи дитину від занять у навчальному закладі на підставі висновку ЛКК, яким відвідувати дитячій колектив дитині не можна, відповідач діяв в межах чинного законодавства, при цьому дитина була атестована в кінці року, що позивачами не заперечувалось в судовому засіданні. На підставі вищевикладених обставин, суд у відповідності до вимог закону, з`ясувавшивсі обставини справи, надані докази, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 про те, що висновки суду про те, що керівник навчального закладу правомірно, в межах законодавства прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_3 від занять в ліцеї, тобто в діях відповідача навчально-виховного комплексу спеціалізована школа І-ІІІ ступенів ліцей відсутні ознаки протиправностіне відповідають обставинам справи, оскільки суд не врахував всіх обставин справи та доводів позивачів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення, так як судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Болградського районного суду Одеської області від 30 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 09 грудня 2020 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Л.А. Гірняк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»