Постанова Вінницький апеляційний суд № 148/1239/20

Справа № 148/1239/20 Провадження № 33/801/983/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В. Доповідач: Сопрун В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Спірідонова В.В., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122-4, ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Спірідонова Вадима Віталійовича на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року, в с т а н о в и в: Згідно протоколів про адміністративні правопорушення від 08 серпня 2020 року о 16:30 год ОСОБА_1 по вул. Воїнів Визволителів у с. Торків, Тульчинського району, Вінницької області, керуючи автомобілем Hyundai Santa Fe, держаний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримав безпечної дистанції та інтервалу внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Тойота Корола, держаний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали технічні ушкодження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Після чого, ОСОБА_1 до приїзду працівників поліції залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП. Крім того, 08 серпня 2020 року о 16:30 год ОСОБА_1 по вул. Воїнів Визволителів у с. Торків, Тульчинського району, Вінницької області, керував автомобілем Hyundai Santa Fe, держаний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального засобу «Alcotest Драгер 6810» у присутності двох свідків, результат 1,78 %, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП. Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП та на підставі ч.2 ст.36 КУпАП застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420,40 грн на користь держави. Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Спірідонов В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_1 не був присутній, оскаржувану постанову отримав 17 листопада 2020 року. В апеляційній скарзі, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив постанову суду першої інстанції в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати і в цій частині закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Отже, апеляційний суд переглядає постанову суду першої інстанції в межах доводів скаржника, а саме щодо визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року слід задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови. Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу. Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні під час проголошення оскаржуваної постанови, яку отримав 17 листопада 2020 року, з огляду на що останній був позбавлений можливості оскаржити дану постанову у десятиденний строк, відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП. Враховуючи зазначені вище обставини, пропущений строк на апеляційне оскарження постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року пропущений з поважних причин, а тому на підставі ст.289 КУпАП він підлягає поновленню. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положення ч.1 ст.130 КУпАП вказують на притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, п. 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п.2.9(а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Статтею 266 КУпАП встановлено, що огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з дотриманням вимог цієї статті. Вищевказані вимоги закону судом дотримано у повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 та ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин наведених у постанові, підтверджується зібраними у справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. Відповідно до п. 7 ч. 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у порушенні п. 2.9(а) ПДР України знайшла підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №204534 від 08 серпня 2020 року, згідно 08 серпня 2020 року о 16:30 год ОСОБА_1 по вул. Воїнів Визволителів у с. Торків, Тульчинського району, Вінницької області, керував автомобілем Hyundai Santa Fe, держаний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального засобу «Alcotest Драгер 6810» у присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , результат 1,78 %, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, результат тесту 1,78 проміле; - результатом тесту 1,78 проміле; В судовому засіданні апеляційного суду потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що керував автомобілем Тойота Корола, під час руху почув сильний удар позаду автомобіля. Після зупинки побачив, що автомобіль марки Hyundai Santa Fe, держаний номерний знак НОМЕР_1 , в`їхав в його автомобіль. Водій ОСОБА_1 накричав на нього та поїхав з місця ДТП, в зв`язку з чим звернувся в поліцію. Також вказав, що водій ОСОБА_1 на його думку перебував в стані алкогольного сп`яніння. Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №204534 від 08 серпня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 підписав вказаний протокол, був ознайомлений з правами та обов`язками, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, будь-яких зауважень чи заперечень з цього приводу він не надав, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, в поясненнях по суті порушення зазначив «згоден». Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав. Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, іншими документами тощо. Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 затверджено, зокрема, порядок проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів та вимоги щодо таких технічних засобів. Відповідно до розділу ІІ Інструкції:

1. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

2. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.

3. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

4. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

5. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Отже, огляд проводиться поліцейським, який має спеціальне звання, спеціальні технічні засоби, за допомогою яких проводиться огляд, повинні бути дозволені до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом та мати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Зазначені вимоги Інструкції дотримані в ході проведення огляду ОСОБА_1 у повній мірі. З наявної у справі роздруківки приладу «Drager Alcotest 6810» на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 вбачається, що вказаний прилад пройшов калібрування 18 лютого 2020 року, а тому він є придатний до використання, оскільки відповідно до Інструкції з експлуатації алкотесту «Драгер 6810» вищевказаний технічний засіб «Drager Alcotest 6810» повинен проходити калібрування кожний рік. Вважаю, що вказані обставини свідчать про те, що результати огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу «Drager Alcotest 6810» стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , можуть бути визнані достовірними, що в свою чергу свідчить про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на необґрунтованість прийнятої у справі постанови щодо визнання апелянта винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, доводи, що наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та зібраними доказами. Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено. Крім того, під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин події адміністративного правопорушення. Відповідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Разом з тим, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Положення п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки до акта огляду медико-соціальною комісією №638242 ОСОБА_1 є інвалідом другої групи (а.с.62). Таким чином, ОСОБА_1 має пільги щодо сплати судового збору. Відповідно при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення, судовий збір з нього не стягується. З врахуванням викладеного, апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП змінює постанову в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору. Керуючись ст.36, ст.124, ст.130, ст.294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в : Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Спірідонова Вадима Віталійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Спірідонова Вадима Віталійовича задовольнити частково. Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року змінити, скасувавши постанову в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави в розмірі 420,40 грн. В іншій частині постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду В. В. Сопрун