Постанова 4824 № 369/6549/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/824/13375/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Дубас Т.В. 369/6549/20 Доповідач: Чобіток А.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 04 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Чобіток А.О. суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І. розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- у с т а н о в и в: У червні 2020рокупозивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.11.2017 року врозмірі 14 314,57грн. та судові витрати по справі в розмірі 2102 грн. 00 коп.. Зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 13.11.2017 року.Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.Банк зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 02.04.2020 року має заборгованість - 14314,57 грн., яка складається з наступного: 8831,57 грн. - заборгованість за тілом кредита, 629,92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 3695,24 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625ЦК України; 4439,56 грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 657,84 грн. - штраф (процентна складова). Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.11.2017 року в розмірі 8 831,57 грн. та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.. У решті вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості по відсоткам та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Зазначає, що до позовної заяви позивачем долучено: Витяг з «Тарифів Банку», Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», копія наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакціях, що діяли на момент підписання відповідачем заяви. Послідуючі редакції Умов та правил надання банківських послуг, до яких відповідач автоматично приєднувався, знаходяться на офіційному сайті Приватбанку і відповідач зобов`язався з ними ознайомлюватися самостійно. Відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав суду відзиву на позов і жодних доказів того, що вказані документи, викладені не в тій редакції, яка діяла на час підписання ним заяви. Відповідно до анкети-заяви відповідач з Умовами та правилами, Тарифами банку ознайомлений та їх положень зобов`язується неухильно дотримуватись. Більш того, відповідач підтвердив, що в подальшому зобов`язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку. Підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком відповідно до ст.ст. 207,639,634,642 ЦК України. Відповідачем не заявлялись позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним. 13.11.2017 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 . На картку було встановлено кредитний ліміт в розмірі 700,00 грн.. Перевищення встановленого кредитного ліміту за карткою відповідача сталося через те, що він до перевищення кредитного ліміту скористався послугою «Оплата частинами». Із виписки чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, розплачувався за товар в магазині, а отже й отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Щодо заборгованості за відсотками, то їх розмір сторони погодили в Тарифах, а також 01.03.2019 року банком внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг та згідно з п. 2.1.1.2,12. сторони дійшли згоди, що в разі: - неповернення Клієнтом кредиту в строк, зазначений в п. 2.1.1.2.4. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, та/або в разі, якщо Клієнт не виконав вимогу Банку щодо усунення порушення, в порядку, передбаченому п. 2.1.1.6.1. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу Кроку, встановленого вимогою Банку, та/або - в разі несвоєчасної сплати Клієнтом мінімального обов`язкового платежу в строк, зазначений в п. 2.1.1.3Л. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку платежу, та/або - в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.3.5. Договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, та/або в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.6.5. Договору, починаючи з 32-го дня в дня направлення повідомлення Банком Клієнту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86.4% - для картки «Універсальна»; 84.0 % для картки "Універсальна голд"; 74. 4% - для преміальних карток: Platinum,Wotld Black Edition. World Elite,Infinite, VISA Signature. Починаючи з 01.09.2019 року відповідачу почали нараховуватися відсотки у відповідності до змін Умов та правил надання банківських послуг від 01.03.2019 року і вказане вбачається із третього розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи. Редакція Умов та правил надання банківських послуг станом на 01.03.2019 року розміщена на офіційному сайті Приватбанку в розділі Архів договорів . Навіть, якщо суд не взяв до уваги Умови та правила надання банківських послуг банку, то в будь-якому разі повинен був стягнути відсотки за ставкою 3 % річних відповідно до ст.. 625 ЦК України, а також стягнути штрафні санкції відповідно до Умов, до яких приєднався ОСОБА_1 .. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Розглянувши дану справу суд установив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 13.11.2017 року. Згідно з розрахункомзаборгованості за договором № б/н від 13.11.2017 року позивач зазначив що відповідач станом на 02.04.2020 року має заборгованість - 14314,57 грн., яка складається з наступного: 8831,57 грн. - заборгованість за тілом кредита, 629,92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 3695,24 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 4439,56 грн. - нарахована пеня., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 657,84 грн. - штраф (процентна складова). У заяві позичальника від 13.11.2017 року процентна ставка та розмір пені не зазначені. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Виходячи із наявних у матеріалах справи доказів та пославшись на вказані вище норми закону, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 914,75 грн. як фактично отриманих коштів, але в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернутих. Щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами та штрафних санкцій суд зазначив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.11.2017 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, та відповідно розмір пені, яка стягується у разі порушення грошового зобов`язання. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи,дослідивши її матеріали, суд апеляційної інстанції уважає, що рішення суду не можна визнатизаконним та обґрунтованим в повному обсязі. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права ( ч. 1 ст. 376 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій з підстав зазначених судом першої інстанції, які відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в справі №342/180/17 від 03.07.2019 року, ухваленої в аналогічній справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 831,57 грн. фактично отриманих коштів, зменшивши стягнуту суму до 4 157,99 грн. з наступних підстав. Звернувшись з даним позовом до суду першої інстанції та посилаючись на обставини зазначені вище, до позову АТ КБ «ПриватБанк» додав копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписану ОСОБА_1 13.11.2017 року, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, банківську виписку, а також розрахунки заборгованості станом на 31.08.2019 та на 02.04.2020 року, за якими заборгованість відповідача становить 14314,57 грн., яка складається з наступного: 8831,57 грн. - заборгованість за тілом кредита, 629,92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 3695,24 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 4439,56 грн. - нарахована пеня., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 657,84 грн. - штраф (процентна складова). Як убачається із розрахунків заборгованості, наданих позивачем, а саме: з графи «витрати клієнтом кредитних коштів», то починаючи з 15.11.2017 року і до 01.08.2019 року, відповідачем витрачено 16 791 грн. 83 коп., а починаючи з 17.11.2017 року та по 05.10.2018 року відповідачем здійснено погашення на загальну суму 12 633,84 грн.. Велика Палата Верховного Суду в справі №342/180/17 від 03.07.2019 року висловила правову позицію, відповідно до якої, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічна норма міститься й у ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII (частина шоста статті 81). Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Як убачається із розрахунків, наданих позивачем, останній зазначає, що відповідач за Анкетою-заявою від 13.11.2017 року має заборгованість за тілом кредиту 8 831,57 грн. кредиту. Отже позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Стягуючи з відповідача на користь позивача 8 831,57 грн., яка визначена позивачем як заборгованість по кредиту, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, то починаючи з 15.11.2017 року і до 01.08.2019 року, відповідачем витрачено 16 791 грн. 83 коп., а починаючи з 17.11.2017 року та по 05.10.2018 року відповідачем здійснено погашення на загальну суму 12 633,84 грн.. Тобто, відповідач зобов`язаний виконати обов`язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів у розмірі 4 157 грн. 99 коп. (16 791,83-12 633,84). Проте суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 8 831,57 грн., унаслідок чого вказана сума підлягає зменшенню до 4 157 грн. 99 коп.. Висновок Великої Палати Верховного Суду в справі №342/180/17 від 03.07.2019 року, яким керується суд апеляційної інстанції при вирішенні даної справи, приймався судом касаційної інстанції у аналогічній справі та із подібних правовідносин, від якого Велика Палата Верховного Суду не відступала. Аргументи апеляційної скарги про незаконність рішення суду в частині відмови в стягненні процентів та штрафних санкцій на увагу не заслуговують з наступних підстав. Як вже зазначалось вище, то на підтвердження укладення з відповідачем кредитного договору, позивачем надано копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписану ОСОБА_1 13.11.2017 року, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, банківську виписку. Як убачається із анкети-заяви, то вона хоч і підписана відповідачем 13.11.2017 року, проте вона зовсім не містить вказівки про те, до яких саме банківських послуг ОСОБА_1 виявив бажання приєднатися, унаслідок чого невідомо чим керувався позивач, видаючи ОСОБА_1 кредитну картку. Також невідомо, яку саме позивач видав кредитну картку, зважаючи на те, що сам позивач зазначає про те, що існують картки - «Універсальна»; "Універсальна голд"; Platinum, Wotld Black Edition. World Elite, Infinite, VISA Signature, у яких розмір відсоткової ставки (тариф) різний. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що неможливо встановити з якими саме Тарифами банку був ознайомлений відповідач при зверненні з заявою до позивача, зважаючи на те, що додані позивачем Тарифи банку обслуговування кредитних карт «Універсальна» , також не датовані та не мають посилань на номер розпорядчого акту, яким вони були затверджені правлінням. Незрозуміло, які Тарифи банку діяли на момент звернення відповідача до банку з Анкетою-Заявою, оскільки з тексту Тарифів доданих до позову вбачається, що вони стосуються часу 2013, 2014, 2015 років. Не датований та не має посилань на номер розпорядчого акту, яким вони були затверджені правлінням і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, доданих позивачем до позову, які також не містять підпису відповідача. Отже, відсутні правові підстави за наданих до позову позивачем доказів уважати, що сторони досягли істотних умов договору, унаслідок чого відсутні підстави вважати, що між сторонами в даній справі був укладений Договір про надання банківських послуг, у зв`язку з чим суд першої інстанції правильно відмовив позивачу у стягненні з відповідача відсотків та штрафних санкцій. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 8 901,43 грн., стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача 4 157 грн. 99 коп.. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2020 рокузмінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.11.2017 року, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 4 157 грн. 99 коп.. У решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на підставі ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий: А.О. Чобіток Судді: О.В. Немировська Т.І. Ящук