Постанова Київський апеляційний суд № 760/30229/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________ ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И справа № 760/30229/18 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Оксюта Т.Г. 09 грудня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача - Саліхова В.В. суддів: Вербової І.М., Шахової О.В., розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2018 року ПрАТ «Страхова компанія «Соверен» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 14 735 грн. та судові витрати. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «Соверен» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди, враховуючи суму сплачену страховою компанією відповідача. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів тих обставин на які посилався як на підставу своїх позовних вимог. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів. При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 25.01.2016 на вул. Федорова-Боженко в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «Рено» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 № апеляційного провадження: 22-ц/824/13788/2020 Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 09.03.2016, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності. Внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль «Рено» д.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПАТ «СК «Соверен», на підставі договору №1-178-005\15 від 25.05.2015 та відповідно до страхового акту №07\16-08 Т від 14.07.2016 страхова компанія «Соверен» виплатила страхове відшкодування на користь власника автомобіля «Рено», д.н. НОМЕР_1 , в розмірі 31 567,00 грн. (на підставі рахунку-фактури № ФОП-001499 від 12.07.2016). Цивільно-правова відповідальність автомобіля «Мерседес», д.н. НОМЕР_2 була застрахована у ПАТ «СК «Уніка», відповідно до полісу №АІ/5476389, яким встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну 50 000,00 грн. франшиза відсутня (а. с. 46). На підставі цього ПрАТ «СК «Уніка» було розраховано суму страхового відшкодування 16 832,00 грн. в розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля з вирахуванням зносу в сумі 14 735,00 грн. Зазначене підтверджується страховим актом ПрАТ «СК «Уніка» та висновком компанії (а. с. 47-48). 21.12.2017 зазначена сума була сплачена страховою компанією відповідача на користь ПрАТ «СК «Соверен». Залишок заборгованості становить 14 735,00 грн. Позивач просив стягнути з відповідача в порядку регресу суму страхового відшкодування в розмірі 14 735,00 грн. У відповідності до ч. 1, 2ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до частини першої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 даного Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи іншій особі, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Таким чином, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого особа, що завдала шкоду застрахувала свою цивільно-правову відповідальність. Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України). Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору. З огляду на вищенаведене, потерпіла особа має право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоду. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Матеріали справи свідчать, що цивільно-правова відповідальність винної особи автомобіля «Мерседес», д.н. НОМЕР_2 була застрахована у ПАТ «СК «Уніка», відповідно до полісу №АІ/5476389, яким встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну 50 000,00 грн. франшиза відсутня. Цивільно-правова відповідальність потерпілої особи ОСОБА_2 , автомобіль «Рено» д.н. НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ «СК «Соверен», на підставі договору №1-178-005/15 від 25.05.2015 та відповідно до страхового акту №07\16-08 Т від 14.07.2016 страхова компанія «Соверен» виплатила страхове відшкодування на користь власника автомобіля в розмірі 31 567,00 грн. (на підставі рахунку-фактури № ФОП-001499 від 12.07.2016). Зазначена сума покривається лімітом страхового відшкодування винної особи. ПрАТ «СК «Уніка» було розраховано суму страхового відшкодування 16 832,00 грн. в розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля з вирахуванням зносу в сумі 14 735,00 грн. та сплачена на користь ПрАТ «СК «Соверен». ПрАТ «СК «Соверен» просило стягнути з відповідача в порядку регресу різницю виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 14 735,00 грн. Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Таким чином, при розгляді справи, ні в суді першої, ні апеляційної інстанцій не встановлено пред`явлення вимог до ПрАТ «СК «Уніка» в порядку суброгації щодо відшкодування шкоди, яка не перевищує суми лімітом страхового відшкодування винної особи 50 000 грн. відповідно до поліса № АІ/5476389. Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, враховуючи вимоги чинного законодавства на підтвердження своїх вимог. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог. За наведеного, вимоги апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен» залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: В.В. Саліхов Судді: І.М. Вербова О.В. Шахова