Постанова 4803 № 192/480/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9986/20 Справа № 192/480/19 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и л а: У березні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказували, що 11 березня 2011 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти, зобов`язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, що стало причиною їх звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 11 946 грн.10 коп. та судових витрат. Заочним рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2020 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором б/н від 11 березня 2011 року заборгованість за кредитом в розмірі 1 000 грн. та судові витрати. В задоволенні іншої частини позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду в частині відмовлених позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач особистим підписом засвідчила про згоду, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг; крім анкети-заяви відповідачем у той же день також підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду"; отримання кредитної картки відповідачем, активація картки свідчать про укладення сторонами кредитного договору; суд стягнув лише бажану суму кредитного ліміту. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами кредитний договір від 11 березня 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), а також можливості збільшення кредитного ліміту визначеного в заяві,однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджену суму отриманих коштів в розмірі 1 000 грн., яка зазначена в анкеті-заяві, щодо стягнення інших сум, то позивачем, в порушення положень ст.81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів, на підтвердження вказаних вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інших сум задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента. Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими. Так, ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України. Звертаючись з позовом АТ КБ "ПриватБанк" наполягав на тому, що кредитний договір між сторонами укладено 11 березня 2011 року та просив стягнути заборгованість, що виникла у зв`язку з невиконанням цього договору. З анкети-заяви (а.с.12 зворот), підписаної ОСОБА_1 , вбачається, що поля, які передбачають вибір картки є пустими, заповненим є лише поле бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою кредитка "Універсальна"/ Gold та зазначено, що бажаний ліміт складає 1 000 грн. Банком надано розрахунок, згідно якого заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором, станом на 27 лютого 2019 року, становить 11 946 грн.10 коп., з яких 3 838 грн.85 коп. - заборгованість за кредитом, 2 043 грн. 66 коп. - заборгованість за простроченим кредитом, 4 168 грн. 54 коп. - заборгованість по пені за прострочене зобов`язання, 850 грн.00 коп. - заборгованість по пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також нарахований штраф в сумі 500 грн. (фіксована частина) і в сумі 545 грн.05 коп. (процентна складова) (а.с. 9-11). З матеріалів справи неможливо встановити, яку картку фактично отримала відповідач, тому посилання апелянта на те, що крім анкети-заяви відповідачем у той же день також підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" колегія суддів відхиляє, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач отримала саме кредитну картку "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та відповідно, що вказана довідка є складовою укладеного сторонами 11 березня 2011 року договору. Виходячи з зазначеного, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги щодо стягнення пені та штрафів задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується також з сумою стягнутою місцевим судом з відповідача, яка є заборгованістю за тілом кредиту, оскільки саме такий розмір кредитного ліміту узгоджено сторонами в анкеті-заяві від 11 березня 2011 року. Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції не стягнув прострочене тіло кредиту, колегія суддів до уваги не приймає. Так, з системного аналізу положень Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та ч.1 ст.1054 ЦК України слідує, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту,на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти. Враховуючи, що в підписаних відповідачем документах відсутня регламентація складових частин поняття «прострочене тіло кредиту», колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, а тому заборгованість за простроченим тілом кредиту до стягнення не підлягає, висновок місцевого суду є таким, що відповідає нормам матеріального права та встановленим у справі обставинам. За таких обставин, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення. Заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 09 грудня 2020 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.