Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5196/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5196/19 (суддя Татаринов Д.В., м. Запоріжжя) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №280/5196/19 за позовом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області 25 жовтня 2019 року звернулось до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області, згідно з яким, просить: - визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 23 вересня 2019 року № 45-11/2019 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 ; - зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Запорізької області розглянути повторно скаргу щодо неналежної поведінки адвоката ОСОБА_1 , яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність;. Позов обґрунтовано тим, що відповідач зробив помилковий висновок про відсутність підстав для порушення дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 . Зазначає, що вказаний висновок не відповідає обставинам, що виникли, зокрема, в частині того, що Головне управління не надало переліку конкретних порушень Присяги адвоката України, Правил адвокатської етики, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 прямо не погрожував ОСОБА_2 , а висловив свою позицію щодо особистого захисту. Ця обставина підтверджується зібраними матеріалами по справі та технічним звукозаписом із судового засідання по справі №331/1930/19. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і неповного встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції спотворив обставини справи та помилково встановив факт погроз ОСОБА_1 збоку ОСОБА_2 та як наслідок вислови третьої особи були направлені на захист, а не на погрози. Крім того, в доводах апеляційної скарги позивач зазначає про те, що суд першої інстанції стосовно доводів про вислови ОСОБА_1 в адресу суду та суддів, обмежився лише висновком про те, що їх не можна ставити в провину третій особі, оскільки позовна заява підписана ОСОБА_3 . Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, третя особа, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 24 червня 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулося зі скаргою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області на дії адвоката ОСОБА_1 (т.1 а.с.11-19). Як вбачається з зазначеної скарги, позивач зазначає про те, що ОСОБА_1 під час представництва інтересів ОСОБА_3 порушує Присягу адвоката України та Правила адвокатської етики не виконуючи та неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, що є порушенням частини 2 статті 11 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 року. Вказує на те, що ОСОБА_1 допускаються висловлювання, що принижують честь і гідність учасників справи. Порушення Правил адвокатської етики в частині неналежного відношення до учасників судової справи знайшли свій прояв, зокрема, під час розгляду справи №331/1930/19 коли ОСОБА_1 особисто, під технічний запис судового засідання погрожував представнику ДП «Запорізькій науково-дослідний проектний інститут землеустрою» ОСОБА_4 , стверджуючи про те, що він запросить фізично розвинену особу з метою заподіяння представнику процесуального опонента тілесних ушкоджень, що є порушенням статті 42 Правил адвокатської етики. Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області №45-11/2019 від 23 вересня 2019 року відмовлено у порушенні дисциплінарної справи, відносно адвоката ОСОБА_1 (т.1 а.с.20-23). Рішення зокрема мотивоване тим, що позивач не надав переліку конкретних порушень присяги адвоката України, правил адвокатської етики, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Також в рішенні зазначено про те, що Законом заборонено втручатися у правову позицію адвоката, крім того від суддів, сторін, довірительниці ОСОБА_1 Горбатко Г.А. на адресу КДКА Запорізької області постанов, заяв, скарг на дії ОСОБА_1 не надходило. Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 1 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування. Видами адвокатської діяльності визначені статтею 19 Закону № 5076-VI, та включають надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів осіб; надання правової допомоги та представництво інтересів фізичних і юридичних осіб. Професійні обов`язки адвоката викладені в статті 21 Закону № 5076-VI, згідно яких під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний, зокрема, дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством. Відповідно до положень статті 33 Закону № 5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Частиною 1 статті 37 Закону № 5076-VI встановлено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі. З аналізу зазначеної норми вбачається, що передумовою для порушення дисциплінарної справи є проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката. При цьому, частиною 2 статті 34 Закону № 5076-VI передбачено, що дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом. Пунктом 32 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність затвердженого рішенням Ради адвокатів України від « 30» серпня 2014 року № 120 із змінами передбачено, що дисциплінарна справа стосовно адвоката порушується за наявності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Тобто, підставою для порушення дисциплінарної справи є проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката та встановлення за результатами такої перевірки факту, який би свідчив про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку визначеного частиною 2 статті 34 Закону № 5076-VI. Як вбачається із скарги позивача в порушення статті 42 Правил адвокатської етики ОСОБА_1 під технічний запис судового засідання допустив погрози фізичної розправи на адресу представника ДП «Запорізькій науково-дослідний проектний інститут землеустрою» ОСОБА_5 . Відповідно до статті 42 Правил адвокатської етики представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов`язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил. Так, положеннями статті 38 Закону № 5076-VI встановлено, що член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань. Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом. За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 було надано пояснення на вищезазначену скаргу згідно з якими, представник ДП «Запорізькій науково-дослідний проектний інститут землеустрою» Прокопенко перед початком судового засідання у справі №331/1930/19 почав першим хамити та погрожувати фізичною розправою ОСОБА_1 за правову позицію останнього. Зазначає про те, що його реакція фактично була захистом (т.2 а.с.242-243). За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складено довідку від 23.08.2019 року згідно з якою у діях адвоката ОСОБА_1 не має підстав для порушення дисциплінарної справи (т.1 а.с.238-241). Відповідно до пункту 11 частини 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забороняється втручання у правову позицію адвоката. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вказує на те, що його поведінка у судовому засіданні у справі №331/1930/19 є його правовою позицією. При цьому, як зазначає позивач, підставою для звернення зі скаргою на дії третьої особи, зокрема стали його погрози фізичної розправи відносно представника ДП «Запорізькій науково-дослідний проектний інститут землеустрою» Прокопенка. Суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі погрози ОСОБА_1 щодо фізичної розправи відносно представника ДП «Запорізькій науково-дослідний проектний інститут землеустрою» Прокопенка та сприйняття такої погрози реальною, останній повинен був звернутися до правовохоронних органів, що б могло бути беззаперечним доказом сприйняття реальності такої погрози у разі наявності її факту. Проте, матеріали справи не містять відомостей щодо такого звернення. В спірних відносинах, враховуючи правову позицію представника ДП «Запорізькій науково-дослідний проектний інститут землеустрою» Прокопенка та його висловлювання на адресу ОСОБА_1 , дії останнього фактично є правовою позицію адвоката як реакції на дії ОСОБА_6 . Враховуючи те, що позивачем не надано доказів звернення ОСОБА_6 до правоохоронних органів з приводу реальності сприйняття погроз ОСОБА_1 щодо фізичної розправи, та враховуючи поведінку як ОСОБА_6 так і Доненка під час розгляду справи №331/1930/19, дії Доненка фактично зводяться до правової позиції як адвоката у цій справі, як наслідок підстави для порушення дисциплінарної справи відносно третьої особи по цьому факту відсутні. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи позивача відносно порушення ОСОБА_1 під час представництва інтересів ОСОБА_3 Присяги адвоката України та Правил адвокатської етики, не виконання та неналежне виконання своїх професійних обов`язків не може бути підставою для порушення дисциплінарної справи відносно третьої особи по скарзі поданій Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, оскільки лише довірительниця ОСОБА_3 може визначити чи порушує ОСОБА_1 як її представник її інтереси та чи належним чином він виконує свої обов`язки з представництва. Оскільки ні ОСОБА_3 , ні судді, ні інші учасники справи не зверталися до відповідача із скаргами на дії адвоката ОСОБА_1 підстав для порушення дисциплінарної справи відносно нього по відношенню до таких осіб не було. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 23 вересня 2019 року № 45-11/2019 прийнято з урахуванням обставин викладених у скарзі та підстав для порушення дисциплінарної справи відносно третьої особи в межах обставин зазначених у цій скарзі не було. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №280/5196/19 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 09 грудня 2020 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.В. Сафронова суддя С.М. Іванов