Постанова 4875 № 922/2477/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" грудня 2020 р. Справа № 922/2477/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Склярук О.І. , суддя Терещенко О.І. за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В. за участю представників: від позивача: Левицька А.В., адвокат, ордер; від відповідача: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 2819 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Шатерніковим М.І., повний текст якого складено 30.09.2020 року, у справі за позовом: Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" м. Київ, до: Фізичної особи-підприємця Воловик Костянтина Федоровича м. Харків, про стягнення 87572,90 грн. ВСТАНОВИЛА: Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Воловик Костянтина Федоровича (відповідач) про стягнення 87572,90 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 11.06.2019 (80000,00 грн. заборгованості за кредитом; 7572,90 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії). В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на невиконання ФОП Воловик К.Ф. прийнятих на себе зобов`язань за договором б/н від 11.06.2019 року щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Рішенням господарського суду Харківської області від 30.09.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Воловик Костянтина Федоровича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.06.2019 в загальному розмірі 87572,90 грн. (80000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 7572,90 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії) та 2102,00 грн. судового збору. Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги зазначив, що між сторонами укладено кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається з Анкети - заяви та Умов, позивач на виконання умов договору перерахував на поточний рахунок відповідача 120000,00 грн. Однак, відповідач в порушення умов договору кредитні кошти у сумі 80000,00 грн. не повернув у передбачений договором термін та не сплатив проценти у сумі 7572,90 грн. Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги ФОП Воловик К.Ф. зазначає, що укладений кредитний договір шляхом приєднання за своїми ознаками є договором споживчого кредитування, а отже на переконання відповідача, суд першої інстанції повинен був закрити справу, оскільки, за суб`єктним складом договір споживчого кредитування не підвідомчий господарським судам. Зауважує, що судом першої інстанції помилково вказано на юридичну можливість укладення суб`єктами господарювання кредитних договорів шляхом приєднання. У судовому засіданні 07.12.2020 представник позивача заперечував проти доводів і вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Представник відповідача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.90). Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справ, не перешкоджає розгляду справи. Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права. Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду. Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція відповідача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку. Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне. 11.06.2019 Фізичною особою-підприємцем Воловик Костянтином Федоровичем (відповідач) через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ". Відповідно до цієї Заяви відповідач приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті позивача. Таким чином, 11.06.2019 між сторонами укладено кредитний договір № б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов. За умовами Заяви про приєднання: 1.1. Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності відповідача в обмін на зобов`язання останнього з повернення кредиту, сплати процентів та інших винагород в обумовлені цим договором терміни. 1.2. Розмір кредиту: 120000,00 грн. 1.3. Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів клієнту. 1.4. Проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в.т.ч. при достроковому погашенні кредиту). 1.5. Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, передбачено адаптований графік (на вибір клієнта та узгодження з банком): 6 місяців користування кредитом: погашення тільки процентів, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; інші 6 місяців користування кредитом: погашення основного боргу рівними частинами з процентами щомісяця, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. 1.6. У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. цієї Заяви, клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних в п.1.4., сплатити банку проценти у розмірі 4 % в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг. 1.9. Укладення кредитного договору здійснюється шляхом підписання клієнтом цієї Заяви шляхом накладення електронного цифрового підпису в системі "Приват24 для бізнесу" або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. В якості Додатку № 1 до Заяви про приєднання, сторонами складено Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом. Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" підписано відповідачем із використанням електронного цифрового підпису. Заяву підписано і з боку АТ КБ "ПриватБанк". Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та інших винагород в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Відповідно до пункту 3.2.8.3 Умов надання кредитів у рамках Послуги здійснюється на наступних умовах: повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві (п. 3.2.8.3.1 Умов). У відповідності до п.3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п.3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни та в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві про приєднання, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку. За користування кредитом відповідач сплачує проценти у порядку передбаченому п.3.2.8.3.2. Умов. 11.06.2020 позивач на виконання умов укладеного договору перерахував на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 120000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою. Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та належним чином. Проте, відповідач в порушення умов договору кредитні кошти у передбачений договором термін не повернув та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу 80000,00 грн. заборгованості за кредитом; 7572,90 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 07.07.2020 складає 87572,90 грн. Оскільки відповідач кредит не повернув, відсотки не сплатив, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи свідчать про те, що між сторонами укладено кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається з Анкети - заяви та Умов, позивач на виконання умов договору перерахував на поточний рахунок відповідача 120000,00 грн. Однак, відповідач в порушення умов договору кредитні кошти у сумі 80000,00 грн. не повернув у передбачений договором термін та не сплатив проценти у сумі 7572,90 грн. Відповідач не погодившись з оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області звернувся з апеляційною скаргою з підстав викладених вище до Східного апеляційного господарського суду. Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч.2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України, за якою зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України). Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що укладений кредитний договір шляхом приєднання за своїми ознаками є договором споживчого кредитування, а отже на переконання відповідача, суд першої інстанції повинен був закрити справу, оскільки, за суб`єктним складом договір споживчого кредитування не підвідомчий господарським судам. Зауважує, що судом першої інстанції помилково вказано на юридичну можливість укладення суб`єктами господарювання кредитних договорів шляхом приєднання. Проте колегія суддів не погоджується з даними твердженнями апелянта з огляду на наступне. За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Підписавши 11.06.2019 Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" сторони досягли згоди, що підписанням цієї заяви Фізична особа-підприємець Воловик Костянтин Федорович приєднується до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги (кредиту) "КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті ПриватБанку pb.ua., зазначивши, що ця заява та умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом. Таким чином, кредитний договір укладено між банком та ФОП Воловик К.Ф., а отже спір у відповідності до ст. 20 ГПК України підвідомчий господарському суду. Крім того, колегія суддів не вбачає підстав неможливості укладення суб`єктами господарювання кредитних договорів шляхом приєднання, з огляду на те, що положення ЦК України, ГК України не містять заборони на його укладення в такий спосіб. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ст. 1067 Цивільного кодексу України). З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав зобов`язання за договором, перерахувавши відповідачу на його поточний рахунок кредитні кошти у розмірі 120000,00 грн. Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В обґрунтування позовних вимог позивачем надано: копію Заяви про приєднання до Умов та правила надання послуги "КУБ"(яка має електронні підписи, ЕЦП сторін у справі), що підтверджує факт укладення кредитного договору; виписку по рахунку № НОМЕР_2 , з якої вбачається наявність дебетового сальдо на поточному рахунку відповідача, на якому обліковується прострочена заборгованість за кредитом та відсутність його погашень; виписки по рахункам відповідача щодо нарахування відсотків за кредитним договором № б/н від 11.06.2019. Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ст.530 Цивільного кодексу України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України). Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу. Відповідач факт наявності заборгованості не спростував, доказів відсутності заборгованості на суму 87572,90 грн. (яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 80000,00 грн., заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 7572,90 грн.) суду не надав. Окрім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи такі докази також відсутні. Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 09.12.2020 року. Головуючий суддя В.І. Сіверін Суддя О.І. Склярук Суддя О.І. Терещенко