Постанова Львівський апеляційний суд № 461/484/18

Справа № 461/484/18 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р. Провадження № 22-ц/811/2467/20 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 року м.Львів Справа № 461/484/18 Провадження № 22ц/811/2467/20 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Савуляка Р.В., Шандри М.М. секретар Іванова О.О. з участю: позивача ОСОБА_1 розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м.Львова, ухвалене у м. Львові 15 липня 2020 року у складі судді Волоско І.Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб: Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради про відшкодування шкоди та приведення квартири до попереднього стану, - встановив: 23 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом. Просить стягнути з відповідачів на його користь 12 028 грн майнової шкоди (5 000 грн. відновлювальний ремонт підвального приміщення, 7 028 грн. витрати на медикаменти) та 1 500 000 грн. за завдану моральну шкоду; зобов`язати ОСОБА_2 - власника квартири АДРЕСА_1 привести квартиру у попередній стан шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами. В обґрунтування позову посилається на те, що трьохповерховий з дерев`яним перекриттям будинок АДРЕСА_2 збудований у 1897 році, розміщений в центральній частині міста. В результаті цілодобового курсування авто та електротранспорту, ваги реклами, її систематичних монтажів і демонтажів на фасадних стінах будинку утворилась тріщина, яка призвела до відходження фасадної стіни, що спричинило утворення тріщини по всій довжині стелі його кімнати та до аварійного стану будинку. Вказує, що ця обставина визнана Львівською міською радою згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва «Капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_2 », в сумі 1 570 190 грн., затвердженого наказом №655 від 29 вересня 2016 року. Зазначає, що ОСОБА_2 , будучи обізнаним про аварійний стан будинку, демонтував несучу () стіну між кімнатами 15-2 та 15-3 (поверховий план) своєї квартири, чим збільшив торгівельну площу свого магазину. Після демонтажу відповідачем несучої-капітальної стіни, яка знаходиться на першому поверсі будинку, фасадна стіна в осях «А» - «В» відстане від фасадної стіни в осях «1» - «5», що призведе до обвалу фасадних стін будинку, відповідно до руйнації його квартири. Стверджує, що його переживання призвели до розладів здоров`я, він неодноразово звертався за медичною допомогою. У зв`язку із погіршенням стану здоров`я пройшов курс лікування в денному неврологічному стаціонарі з 17 по 23 вересня 2019 року. Просить позов задовольнити. Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 15 липня 2020 року в позові відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .Вважає рішення суду незаконними та необґрунтованими, такими що порушує його законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права.Просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним. Встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Ця квартира належить йому на праві власності. До неї відноситься підвальне приміщення розміром 1,0 м х 1,5 м. ОСОБА_2 протягом 2017 року здійснював переобладнання своєї квартири АДРЕСА_1 . При демонтажі стіни між кімнатами своєї квартири, через вентиляційну решітку підвального приміщення ОСОБА_1 попадали уламки цегли, побутове та будівельне сміття, що створювало незручності у користуванні підвалом. Позивач неодноразово звертався до відповідача про необхідність відновлення приміщення до попереднього стану та відшкодування майнової і моральної шкоди. ОСОБА_1 стверджує, що будинок на АДРЕСА_2 є аварійним, а здійснені відповідачем перепланування призводить до більшого його руйнування. Позивач посилається на зроблені ним світлини підвального приміщення та зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва «Капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_2 » в сумі 1 570 190 грн., затверджений наказом №655 від 29 вересня 2016 року, з яких вбачається, що будинок дійсно потребує капітального ремонту. З листа Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 20 квітня 2018 року вбачається, що розпорядження щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1 не видавалось. Згідно протоколу ЛКП «Центральне» №123 від 23 серпня 2018 року про адміністративне правопорушення за ст.150 КУпАП, вбачається, що ОСОБА_2 , на АДРЕСА_2 без дозвільних документів здійснив демонтаж несучої стіни у квартирі АДРЕСА_2 та зайняв частину коридору, який є у спільному користуванні під літ.VI 1-ий поверх даного будинку. Постановою адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Івано-Франківської селищної ради №1-18 від 5 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.150 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. Відповідно до акту обстеження технічного стану квартири (нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 від 26 жовтня 2018 року комісією складено висновок про приведення квартири до попереднього стану. Згідно розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 23 листопада 2018 року «Про відновлення капітальної стіни першого поверху в нежитлових приміщеннях (офісу) квартири будинку АДРЕСА_2 », затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол №39 від 13 листопада 2018 року) про зобов`язання співвласників приміщення квартири (офісу) до 10 грудня 2018 року за власні кошти відновити капітальну стіну першого поверху в нежитлових приміщеннях (офісу) квартири будинку АДРЕСА_2 . Встановлено, що на підтвердження розміру майнової шкоди позивачем надано товарні чеки про купівлю засобів медичного вжитку. ОСОБА_1 посилається на те, що йому завдано моральну шкоду, у зв`язку з чим він звертався до медичного закладу 3 липня 2018 року, 3 та 17 липня 2019 року. Позивачем надано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №313 від 23 вересня 2019 року; товарні чеки на медикаменти. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Залежно від об`єкта розрізняють деліктну відповідальність за завдання шкоди майну та деліктну відповідальність за завдання шкоди особі. Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що, своєю чергою, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини. Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а також виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіяння шкоди. Позивач посилається на те, що неправомірними діями відповідача завдано йому моральну шкоду, внаслідок хвилювань, переживань та майнову шкоду щодо відновлювального ремонту підвального приміщення та витрат на медикаменти. На підтвердження зазначеного належні, допустимі та достатні докази позивачем не надані. Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач не надано доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачами моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи та матеріальної шкоди внаслідок дій відповідача. З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунальної 5-тої міської клінічної лікарні м. Львова та звернень за медичною допомогою не встановлено, що захворювання та лікування ОСОБА_1 перебуває у причиновому зв`язку та є наслідком дій відповідачів. Записи щодо стану здоров`я ОСОБА_1 відносяться до 2019 року, хоч матеріалами справи встановлено, що події мали місце у 2017 році. ОСОБА_1 не надано суду доказів щодо розміру заподіяння йому майнової шкоди (відновлювального ремонту) і чи такий проводився та які роботи проведені, чи пов2язано це з діями відповідачів. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в позові. З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 15 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 8 грудня 2020 року. Головуючий Судді