Постанова 4818 № 646/1310/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «01» грудня 2020 року м. Харків справа № 646/1310/20-ц провадження № 22ц/818/5592/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Колосовської А.Р., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , представниця заявника - ОСОБА_2 , заінтересована особа - Харківська міська рада розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 року в складі судді Янцовської Т.М. в с т а н о в и в: У лютому 2020 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Харківська міська рада звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю. Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з Ѕ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що ОСОБА_3 була йому мачухою. ОСОБА_4 є його батьком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказав, що він є єдиним спадкоємцем після смерті мачухи та в шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини . Однак, йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що ним не поданий пакет документів, що підтверджує родинний зв`язок зі спадкодавцем, або наявність заповіту, який необхідний для вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину. Посилався на те, що він із ОСОБА_3 проживали разом більше п`яти років до часу відкриття спадщини. Зазначив, що встановлення факту проживання однією сім`єю має для нього юридичне значення, так як це необхідне для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки встановити даний факт іншим шляхом неможливо. Просив встановити факт постійного проживання однією сім`єю його та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , більше п`яти років до часу відкриття спадщини. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю - задоволено, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини однією сім`єю більше п`яти років. Не погоджуючись з рішенням суду Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 - залишити без розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, не врахував, що зі змісту даної заяви вбачається, що в даному випадку виник спір про право на спадщину. Вказав, що заявником не надано вичерпних доказів щодо спільного сумісного проживання, ведення спільного побуту, взаємних прав та обов`язків померлої ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 останні 5 років, тобто з 2001 року по 2006 року. Зазначив, що встановлення цього факту впливає на права Харківської міської ради щодо визнання спадщини відумерлою, і міська рада, як орган місцевого самоврядування, оспорює право заявника на спадкування після померлої ОСОБА_3 . Вважав, що визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право. Зазначив, що судом першої інстанції не враховано фактичні обставини справи, підстави звернення заявника до суду, а також не враховано, що зазначений юридичний факт породжує правовий наслідок, і від цього залежить виникнення майнових прав у заявника, зокрема, отримання спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . 27 листопада 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважав рішення саду законим, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначив, що він є єдиним спадкоємцем щодо майна померлої ОСОБА_3 , що не спростовано Харківською міською радою. Вказав, що у Харківської міської ради право на звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою виникло після 21 червня 2007 року, тобто за 13 років до моменту його звернення до суду із даною заявою. Однак, за вказаний період міська рада не реалізувала своє право на це. В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Харківської міської ради необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що заявником доведено факт проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , не менше як п`ять років і до дня смерті ОСОБА_3 , що дає йому право на спадкування за законом відповідно до статті 1264 ЦК України. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, яке видане на підставі розпорядження органу приватизації від 26 квітня 2002 року № 2394 квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.9). Як вбачається з свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 27 грудня 1963 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_3 . Після реєстрації одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_3 » (а.с.11). ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_4 (а.с.10). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 (а.с.12). ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 (а.с.8). Постановою державного нотаріуса Першої Харківської міської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . З вказаної постанови вбачається, що підставою для відмови у вчиненні нотаріальній дії є те, що ОСОБА_1 не подано пакет документів, що підтверджує родинний зв`язок зі спадкодавцем або наявність заповіту, який необхідний для вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину (а.с.15). Як вбачається з довідок від 27 лютого 1996 року, 13 лютого 2004 року, 24 грудня 2004 року, 28 травня 2004 року, 02 листопада 2007 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.15, 18, 19, 20). З типового договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 26 січня 2000 року вбачається, що наймач ОСОБА_3 і члени сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали у безстрокове користування житло за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16). 03 липня 2002 року укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території за вищезазначеною адресою між власником будинку та заявником ОСОБА_1 (а.с.17). Із повідомлення Головного управління ПФУ України в Харківській області вбачається, що ОСОБА_3 перебувала на обліку в УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова та отримувала пенсію за віком через поштове відділення № 50 (а.с.58, 62). Як вбачається з відповіді Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 20 червня 2020 року, відсутні актові записи про шлюб у період часу з 06 листопада 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.60). З листа Першої Харківської міської державної нотаріальної контори від 16 червня 2020 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03 червня 2006 року до нотаріальної контори надійшла заява № 1096 про прийняття спадщини від ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , на підставі якої заведено спадкову справу № 545/2006. Інші заяви в матеріалах спадкової справи відсутні. Згідно матеріалів спадкової справи № 545/2006 заповіти від імені ОСОБА_3 не посвідчувалися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.64). Також, в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які зазначили, що на момент смерті заявник проживав разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, придбавали та користувались спільно майном. Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частиною 1 статті 315 ЦПК України передбачено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Зокрема, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України). З роз`яснень, які містяться у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Із пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вбачається, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам про право подати позов на загальних підставах. Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. Тобто, зазначена категорія справ має характерні ознаки, серед яких, зокрема, вирішення спору про факт, стан, але не спору про право цивільне, встановлений факт повинен мати безспірний характер. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 зі своєю мачухою ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилися проживати разом в спірній квартирі до смерті ОСОБА_3 . Спірна квартира на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . В цій квартирі зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Факт спільного проживання підтверджено свідками. Встановлюючи юридичний факт, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_1 проживав однією сім`єю зі спадкодавицею ОСОБА_3 більше п`яти років до часу відкриття спадщини. Під час проживання вони були пов`язані спільним побутом, разом вели господарство, робили спільні витрати, спрямовані на забезпечення життєдіяльності сім`ї, тому наявні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 . Посилання Харківської міської ради на те, що зі змісту даної заяви вбачається спір про право і встановлення цього факту впливає на права Харківської міської ради щодо визнання спадщини відумерлою, а міська рада, як орган місцевого самоврядування, оспорює право заявника на спадкування після померлої ОСОБА_3 судова колегія відхиляє, оскільки протягом 13 років будь - яких заяв щодо визнання частини спірної квартири відумерлою Харківська міська рада не подавала. Судових рішень з цього приводу не було. В спірній квартирі зареєстрована та проживає не стороння особа, а рідний син ОСОБА_4 , які проживали разом з його мачухою ОСОБА_3 однією сім`єю. Спірна квартира на праві приватної спільної сумісної власності належить заявнику та померлої. Наявність інтересу у Харківської міської ради до спірної квартири не свідчить про наявність спору про право. В цій справі не вирішується питання щодо поновлення порушених прав, а встановлюються обставини, необхідні для звернення заявника до нотаріальної контори з метою наступного вирішення питання щодо оформлення права власності на спадкове майно, яке складається з іншої Ѕ частки спірної квартири. Тому, на цьому етапі спору про право не існує. Крім того, як вбачається з матеріалів справи протягом 13 років ніяких спадкоємців не виявлено. Таким чином, суд першої інстанції правильно розглянув справу в порядку окремого провадження. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі 640/9847/19 та 07 вересня 2020 року у справі 641/6925/19/. Інші доводи апеляційної скарги стосуються переоцінки доказів, які не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 07 грудня 2020 року.