Ухвала КАС ВС № 200/11567/19-а

УХВАЛА 07 грудня 2020 року м. Київ справа № 200/11567/19-а адміністративне провадження № К/9901/24678/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мороз Л.Л., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі №200/11567/19-а за позовом ОСОБА_1 до Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках Донецької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про заробітну плату в зоні відчуження у 1986-1990 роках та зобов`язання її видати на підставі наданих документів. Донецький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 20 січня 2020 року, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року, позов задовольнив: - визнав протиправними дії Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках Донецької обласної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про заробітну плату в зоні відчуження у 1986-1990 роках; - зобов`язав Регіональну комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках Донецької обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату в зоні відчуження у 1986-1990 роках на підставі наданих ним документів. Не погодившись з цими судовими рішеннями, Донецька обласна державна адміністрація в особі Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 28 вересня 2020 року. Згідно з інформацією зазначеною у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 визначено склад колегії суддів: Мартинюк Н.М. (суддя-доповідач), Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М. 19 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору у відповідному розмірі та уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, і наданням її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи. Суддею-доповідачем Мартинюк Н.М. та суддями Жуком А.В., Мельник-Томенко Ж.М. заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме, без урахування спеціалізації. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 заяви суддів Мартинюк Н.М., Жука А.В. , Мельник-Томенко Ж.М. про самовідвід задоволено та відведено від участі у розгляді касаційної скарги Донецької обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у справі №200/11567/19-а. Касаційну скаргу передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2020 визначено склад колегії суддів: Мороз Л.Л. (суддя-доповідач), Бучик А.Ю., Рибачук А.І. На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржником подано платіжне доручення від 04.11.2020 №194 про сплату судового збору на суму 1536, 80 грн та уточнену касаційну скаргу. В уточненій касаційній скарзі скаржником зазначено, що наразі відсутній висновок Верховного Суду в подібних правовідносинах, а саме, з питань застосування постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 №886 "Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках". Також зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме, пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України, оскільки суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі - Донецьку обласну державну адміністрацію. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є зокрема, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. На обґрунтування зазначеної підстави скаржник зазначає, що, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду, щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 №886 "Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках". Однак, Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією судів та переоцінки доказів у справі, досліджених судами. Однак, такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Посилання скаржника на пункт 4 частини третьої статті 353 КАС України щодо прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме Донецької обласної державної адміністрації, є необґрунтованим, оскільки, як убачається оскаржуваної постанови Першого апеляційного адміністративного суду, розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувався за апеляційною скаргою Донецької обласної державної адміністрації. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, у касаційній скарзі та у заяві про усунення недоліків касаційної скарги відповідачем не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку у відповідності до частини четвертої статті 328 КАС України, пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Таким чином, станом на момент постановлення цієї ухвали відповідач не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху. За приписами частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За таких обставин, суд дійшов висновку щодо повернення касаційної скарги, оскільки скаржник не усунув недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі №200/11567/19-а за позовом ОСОБА_1 до Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках Донецької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Судді Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук