Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/5254/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/5254/20 пров. № А/857/10750/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Матковська З.М. секретар судового засідання Гнатик А.З. за участю: представник відповідача Катревич Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (93 прикордонний загін) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року (головуючий суддя Кухар Н.А., м.Львів) у справі № 380/5254/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (93 прикордонний загін) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: 07.07.2020 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (93 прикордонний загін) у якому просив суд: визнати протиправними дії Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (93 прикордонний загін) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» в період з 01 серпня 2017 року по 01 березня 2018 року; зобов`язати Мостиський прикордонний загін Західного регіону управління Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 50% щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» за період з 01 серпня 2017 року по 01 березня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум. Позов обґрунтовує тим, що 26 червня 2019 року його звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, а з 01 серпня 2019 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Зазначив, що при звільненні йому була виплачена одноразова грошова допомога, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних повних років. Проте, відповідачем при розрахунку відповідної допомоги не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ від 22 вересня 2010 р. №

889. Відповідні обставини зумовили звернення позивача до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. №

889. За результатами розгляду відповідної заяви відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати зазначеної грошової допомоги, оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22 вересня 2010 р. № 889 не входить до складу виплат при розрахунку грошової допомоги при звільненні. Вважає, що відповідачем невірно здійснено обрахунок грошової допомоги при звільненні. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (93 прикордонний загін) щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» у період з 01 серпня 2017 року по 01 березня 2018 року. Зобов`язано Мостиський прикордонний загін Західного регіону управління Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 50% щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України поставою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» за період з 01 серпня 2017 року по 01 березня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена статтею 15 Закону № 2011-ХІІ. Посилається на позицію Верховного Суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Представник відповідача в судовому засідання вимоги апеляційної скарги підтримує. Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. 26.06.2019 наказом начальника Західного регіонального управління (І категорії) № 277-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». 01.08.2019 наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №208-ос «По особовому складу» підполковника ОСОБА_1 , помічника начальника загону - начальника групи міжнародного співробітництва та прикордонно-представницької роботи виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Як слідує із змісту цього наказу ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової сулжби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних повних років. 11.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (93 прикордонний загін) з інформаційним запитом, у якому просив надати наступну інформацію: чи виплачувалася йому у період з 01.08.2017 по 01.03.2018 щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22 вересня 2010 р. № 889; чи включена до грошової допомоги при звільненні щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22 вересня 2010 р. № 889; у разі не включення до грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889, просив здійснити нарахування та виплату йому допомоги при звільненні з урахуванням відповідної щомісячної додаткової грошової винагороди. 16.03.2020 Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (93 прикордонний загін) надав відповідь на запит ОСОБА_1 листом № 11/651, у якому повідомив, що відповідно до пункту 8 «Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 217/28347 винагорода не включається до складу грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон України № 2232-XII). Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі ст. 40 Закону України № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами. Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (Закон України № 2011-XII). Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Частиною 4 цієї ж статті обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до ст. 15 Закону України № 2011-ХІІ, що не заперечується апелянтом. Спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги. Як зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних повних років. Відповідна допомога виплачена позивачу без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. №

889. Як на підставу для не включення до одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 апелянт посилається на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена статтею 15 Закону № 2011-ХІІ. Однак, колегія суддів не погоджується із такими твердженнями, оскільки застосовуючи вищенаведену Інструкцію, як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу. Суд апеляційної інстанції вказує, що частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (93 прикордонний загін) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі № 380/5254/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 08 грудня 2020 року.