LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд320/2609/20

від 08.12.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2609/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. 19 жовтня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від позивача, в якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням від 13.03.1997 серії НОМЕР_1 . Згідно з вкладкою № НОМЕР_2 до вказаного посвідчення, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач також є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням інваліда війни серії НОМЕР_3 , виданим 23.05.2003 року. Відповідно до довідки управління з питань надзвичайних ситуацій №01-08/911 від 03.10.2006 року позивач приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування ЦО Іванківського виробничого рибокомбінату 15, 18, 19, 22, 24, 25 вересня 1986 року відповідно до плану Цивільної оборони Київської області від 26.04.1986 та наказу начальника ЦО об`єкта №55 від 06.05.1986 року і був залучений до транспортного забезпечення заходів Цивільної оборони. Захворювання (інвалідність) позивача пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою серії НОМЕР_4 , а також довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 11.12.2001 року, Експертним висновком на засіданні № 8/95 від 21.03.1995 року (№ 542). 26 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". За результатами розгляду заяви, відповідачем листом від 05.03.2020 року №951-2312/Г-02/8-1000/20 відмовлено у перерахунку пенсії. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно зі ст. 10 вказаного Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Особливості пенсійного забезпечення саме військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, визначені у ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, яка діяла до 24 квітня 2019 року, було передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Рішенням Конституційного Суду України 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Отже, на час звернення ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачала, що право на обчислення пенсії з такого розміру мали: - особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю; - особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Обов`язковою умовою для набуття позивачем права на обчислення пенсії за правилами ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є наявність у нього статусу військовослужбовця на час участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зазначений висновок підтверджується також тим, що згідно назви предметом правового регулювання ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є питання призначення пенсії виключно військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Як свідчать обставини справи, позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС у складі невоєнізованого формування ЦО Іванківського виробничого рибокомбінату 15, 18, 19, 22, 24, 25 вересня 1986 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Позивачу з 23.05.2003 року встановлено ІІ групу інвалідності по захворюванню, пов`язаному з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зазначені письмові докази підтверджують, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та належить до кола осіб, визначених у ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим надані позивачем документи не підтверджують, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме як військовослужбовець. Позивач вважає, що він є військовозобов`язаним, оскільки приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та йому надано статус інваліда війни. Разом з тим, позивач в адміністративному позові зазначає, що статус інваліда війни був наданий йому на підставі п. 9 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказана норма права передбачає, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Отже, надання ОСОБА_1 статусу інваліда війни пов`язане саме із залученням до складу формувань Цивільної оборони та настанням інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а не із проходженням військової служби. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що наявність у позивача посвідчення інваліда війни ІІ групи не підтверджує виникнення у нього права на пенсію, передбачену ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно з приміткою до ст. 10 вказаного Закону до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. Силами цивільної оборони СРСР, згідно з п. 13 Положення, були невоєнізовані формування цивільної оборони та військові частини, а також залучені у відповідності до плану цивільної оборони організації та установи міністерств, відомств і виконавчих комітетів Рад депутатів робітників. Згідно з п. 16 Положення до невоєнізованих формувань цивільної оборони можуть в обов`язковому порядку зараховуватися громадяни СРСР: чоловіки у віці від 16 до 60 років і жінки - від 16 до 55 років, за винятком військовозобов`язаних, які мають мобілізаційні приписи, інвалідів І та ІІ груп, вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років, а жінок з середньою та вищою медичною освітою - до 2 років. Громадяни СРСР, зараховані до невоєнізованих формувань, зобов`язані приймати участь в рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних роботах і виконанні інших завдань цивільної оборони. Зазначені норми права вказують на те, що міг бути залучений до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони. Разом з тим, учасники таких формувань не є військовослужбовцями у розумінні Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". ОСОБА_1 , посилаючись на те, що він є військовозобов`язаним, не надав доказів того, що він на час участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС перебував на військовій службі. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не належить до числа військовослужбовців, у зв`язку з чим на нього не поширюється дія ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Додатково колегія суддів звертає увагу позивача на те, що зазначена норма права передбачає здійснення перерахунку пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а не у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що розмір пенсії може обчислювати виходячи із різних розрахункових величин: - із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством (ст. 51); - середньомісячного фактичного заробітку, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення (ст. 57); - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (ст. 59). Отже, "п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року" є розрахунковою величиною, з урахуванням якої обчислюється розмір пенсії. У свою чергу механізм врахування такого показника визначений у п. 91 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210. Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»