Постанова 4855 № 640/7716/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7716/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко А.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. при секретарі Хмарській К.І. за участю представника позивача: Переяславської М.В. представника відповідача: Полякової С.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа Папір» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа Папір» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Основа Папір») звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідачі, ГУ ДФС у місті Києві) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2019 року №0021301404, від 25 квітня 2019 року №0021311404, від 01 лютого 2019 року №0003971404. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2020 року зазначений адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у місті Києві, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Основа Папір» податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, за результатом якої складено акт від 27 грудня 2018 року №1289/26-15-14-04-04/3393476 (далі - акт перевірки). Так, перевіркою встановлено наступні порушення: - пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та абзацу «а» підпункту 14.1.11 пункту 14 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2 346 341 грн.; - пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення відповідних термінів реєстрації виписаних податкових накладних; - підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, а саме, заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб всього у сумі 8440 грн.; - підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту «г» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.2 «а» статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 666,54 грн.; - підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту «г» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 171.2 «а» пункту 171, підпункту 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 1.6. пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 472,21 грн.; - частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08 липня 2010 року та пункту 6 частини 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20 квітня 2015 року, в результаті чого встановлено порушення порядку сплати єдиного соціального внеску за серпень 2015 року. На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення (далі по тексту - оскаржувані ППР): - № 0001494208 від 31 січня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 472,21 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 325,83 грн.; - № 0001504208 від 31 січня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 5 666,54 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 3 909,96 грн.; - № 0001514208 від 31 січня 2019 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1 453,08 грн. та нарахована пеня 7,26 грн. за не своєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску; - № 0003951404 від 01 лютого 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 346 341 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 586 585,25 грн.; - № 0003971404 від 01 лютого 2019 року, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 10 % за затримку реєстрації податкових накладних в загальній сумі 2 483,43 грн.; - № 0003941404 від 01 лютого 2019 року, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1-е півріччя 2018 року на суму 7 471 грн.; - № 0003861406 від 01 лютого 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 8 440,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 2 110,00 грн. Не погоджуючись з вищезазначеними ППР, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 18.04.2019 року № 18348-16/99-99-11-04-0125 скаргу позивача задоволено частково, та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 січня 2019 року № 0001494208 та № 0001504208 повністю, податкові повідомлення-рішення від 01.02.2019 року № 0003951404, № 0003941404 в частині заниження позивачем доходу внаслідок невключення до його складу суми безнадійної кредиторської заборгованості перед ПАТ «Жидачівський целюлозо-паперовий комбінат» та у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року № 0003971404 залишено без змін. На підставі акту перевірки та рішення ДФС України від 18.04.2019 № 18348-16/99-99-11-04-0125 ГУ ДФС у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення (далі по тексту - оскаржувані ППР): - № 0021301404 від 25 квітня 2019 року, яким ТОВ «Основа папір» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 597 250 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 149 312,25 грн.; - № 0021311404 від 25 квітня 2019 року, яким ТОВ «Основа папір» було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1-е півріччя 2018 року на суму 7 471 грн. Вважаючи оскаржувані ППР необґрунтованими, протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних ППР, з урахуванням вимог, встановлених адміністративним судочинством України. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України). Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до підпункту 134.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88), встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення №88). Так, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Основа Папір» (покупець) укладено з ТОВ «Реверс-Ресурс» (постачальник) договір від 12.04.2017 року №127, предметом якого є поставка макулатури. На підтвердження факту поставки товару (макулатури) позивачем надано суду копії документів, а саме: специфікацій № 1-17 до договору від 12 квітня 2017 року № 127, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Також, ТОВ «Основа Папір» надано до Окружного адміністративного суду міста Києва копії платіжних доручень на підтвердження оплати отриманого від ТОВ «Реверс-Ресурс» товару (макулатури), копії яких долучено до матеріалів справи. Як вбачається зі змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював витрати на придбання товару з вказаним контрагентом для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Щодо доводів відповідача про те, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних зазначено двох вантажоодержувачів - ТОВ «Основа Папір» та ПАТ «Ізмаїльський целюлозно-паперовий комбінат», колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що товарно-транспортна накладна не є обов`язковим первинним документом, який складається щодо господарських операцій з поставки товарів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року по справі №820/6069/16, від 02 квітня 2019 року по справі №821/3770/14, від 26 лютого 2019 року по справі №804/12901/14, відповідно до яких правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту платника податків; документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей; ненадання платником податку (покупцем) до перевірки товарно-транспортних накладних не може бути самостійною підставою для висновків про не підтвердження господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентами, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне. Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У свою чергу, факт оплати позивачем придбаного у ТОВ «Реверс-Ресурс» товару (макулатури) підтверджено належними доказами платіжними дорученнями. Натомість, під час проведення перевірки, податковим органом досліджено лише реєстри оплат та не досліджувалися платіжні доручення. Отже, висновок контролюючого органу про відсутність оплати придбаного позивачем товару спростовано наявними в матеріалах справи належними доказами. Отже, контролюючим органом не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Реверс-Ресурс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані ППР прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного ППР № 0003971404 від 01.02.2019 року, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 10 % за затримку реєстрації податкових накладних в загальній сумі 2 483,43 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Згідно з пунктом 2, 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває з 0 до 23-ї години. Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, а саме: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем були виписані податкові накладні від 31 жовтня 2017 року №372, №373, №385, які направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.11.2017 року о 22 годині 53 хвилин, що підтверджено наявними в матеріалах справи квитанціями, тобто з дотриманням строку, визначеного пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що ТОВ «Основа Папір» не може бути притягнуто до відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної, оскільки останнім вчинено усі дії щодо такої реєстрації в межах, встановлених податковим законодавством, строків для реєстрації такої податкової накладної, однак така реєстрація не відбулася. Статтею 61 Конституції України встановлено, що відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов`язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом. При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідно до пункту

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)». Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 07.12.2020 року