Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/517/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/517/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТЕГ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року (суддя суду 1 інстанції Конєва С.О.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТЕГ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТЕГ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.12.2019р. №0009740504 про збільшення суми грошового зобов`язання (орендної плати за землю юридичних осіб) на 398141,81 грн., у тому числі за основним платежем - 318513,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф) -79628,36 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що до моменту припинення права користування земельною ділянкою у позивача наявний обов`язок зі сплати податку на землю, який додаткового підтверджується самостійно розрахованим та поданими позивачем деклараціями зі сплати податку. Не погодившись з рішенням суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТЕГ» подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що оскільки позивачем відчужено будівлі та споруди, що знаходились на даній земельній ділянці, а отже у нього відсутній обов`язок сплачувати змелений податок за період коли останній не користувався земельною ділянкою та спорудами розташованими на ній. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить таких висновків. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, ТОВ «ОТЕГ» 10.07.1992 зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради як юридична особа за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Квітки-Основ`яненко, буд. 9, перебуває на обліку в Соборному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію від 13.02.2009р. та відомостями, які наведені у акті перевірки від 31.10.2020р. та не оспорюються сторонами. 10.06.2003 між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «ОТЕГ» був укладений договір оренди земельної ділянки за умовами якого позивачем була отримана в оренду земельна ділянка площею 0,4184 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Квітки-Основ`яненка,9 для фактичного розміщення цеху з виробництва заготовок з пластикової тари, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кадастровим номером - 1210100000:08:815:0023 із терміном дії до 25.04.2018. У період з 18.10.2019 по 24.10.2019 на підставі наказу №917-п від 18.10.2019, направлення №718 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі від 10.06.2003р. площею 0,4184 га (кадастровий номер - 1210100000:08:815:0023) за період з 01.01.2017р. по 24.04.2018р. за наслідками якої був складений акт №7434/04-36-05-04/19091749 від 31.10.2019р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.п.271.1.1 п.271.1, ст.ст.285, 286, 287, 288, п.289.1 ст.289 ПК України внаслідок чого було занижено податок за земельну ділянку, розташовану на території Новокодацького району м. Дніпра за період з 01.01.2017р. по 24.04.2018р. на суму 318513,45 грн., що підтверджується змістом наведеного акту. При цьому, зі змісту наведеного акту перевірки видно, що підставою для висновку щодо заниження позивачем орендної плати за землю були листи відділу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області від 16.05.2019р. №1305-3163, від 24.06.2019р. №2005-3797, у яких нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки за кадастровим номером - 1210100000:08:815:0023 становить на 2017 рік та на 2018 рік - 3421,00 грн. із застосуванням Кф=2 згідно Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489, а відповідно, зроблено висновок, що з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. річна орендна плата повинна була становити - 429403,92 грн., а за період з 01.01.2018р. по 24.04.2018р. - 135977,91 грн., тоді як позивачем було задекларовано за період з 01.01.2017р. по 24.04.2018р. лише 246868,38 грн., а отже, заниження становить 318513,45 грн. (429403,92 грн. +135977,91 грн. - 246868,38 грн.) -. На підставі наведених висновків акта перевірки, контролюючим органом 16.12.2019 було прийнято податкове повідомлення-рішення Форми «Р» №0009740504 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - орендна плата з юридичних осіб - 398141,81 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 318513,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 79628,36 грн. Не погодившись з прийнятим рішенням, вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що позивач підтвердив свій обов`язок сплачувати земельний податок самостійно задекларувавши податкове зобов`язання зі сплати земельного податку. Дослідивши обставини по справі, колегія суддів виходить з таких підстав. Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин). У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. За частиною третьою статті 7 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Згідно з абзацом 8 частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані. Матеріалами справи підтверджено, що нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці площею 0,4184 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Квітки-Основ`яненка,9 відчужено за договорами купівлі-продажу від 16.06.2016 року №12632 (будівля цеху з виробництва заготовок для пластикової тари); №1260 (склад), №1361 (будівля кузні та вбиральня). Вказані договори належним чином посвідчені та зареєстровані. Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу від 27.02.2012 року №4417 позивачем відчужено будівлю боксу, що розташований на даній земельній ділянці. У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК). Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 822/2696/17 (К/9901/44579/18). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносин, та дійшов хибних висновків вирішуючи спір по суті. В основу мотивування оскаржуваного судового рішення покладено факт декларування позивачем зобов`язанні зі сплати земельного податку. Так, дійсно 25.01.2017р. та 17.01.2018р. до контролюючого органу на виконання вимог п.286.2 ст.286 ПК України позивачем були подані дві податкові декларації з орендної плати за вищенаведену земельну ділянку (за кадастровим номером - 1210100000:08:815:0023), а саме: - за 2017 рік, у якій позивач самостійно обчислив річну суму орендної плати за землю - 187494,98 грн. із розбивкою вказаної суми помісячно по 15624,58 грн. про що свідчить зміст копії наведеної податкової декларації, наявної у справі (а.с.145-147 том 1); - за 2018 рік (з урахуванням уточненої декларації за період з 01.01.2018р. по 24.04.2018р.), у якій позивач самостійно обчислив суму орендної плати за вказаний період у розмірі - 59373,40 грн., у тому числі за період з січня по березень 2018р. помісячно по 15624,58 грн., з 01.04.2018р. по 24.04.2018р. - 12499,66 грн. Разом з тим, позивач, користуючись правом наданим податковим законодавством, 28.02.2020 року подав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік та уточнюючу декларацію з плати за землю за 2018 рік, в яких відображені відповідні зміни. Судом першої інстанції не надано належної оцінки даній обставині. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку встановленим по справі обставинам, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті заявлених вимог, та у відповідності до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТЕГ» задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року скасувати. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТЕГ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.12.2019 №0009740504 про збільшення суми грошового зобов`язання (орендної плати за землю юридичних осіб) на 398141,81 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТЕГ» витрати на оплату судового збору в сумі 19930,40 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот тридцять гривень 40 копійок). Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров