Постанова 4851 № 520/1924/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 р.Справа № 520/1924/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Старосєльцева О.В., м. Харків) від 29.07.2020 (повний текст рішення складено 31.07.2020) по справі №520/1924/2020 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування припису ВСТАНОВИВ: Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - з ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування Припису про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №20-01- 4301/0085-0368 від 31.01.2020, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 10 березня 2020 року усунути порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі по тексту - Закон №875-ХІІ) щодо невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці в Харківській області №20-01-4301/0085-0368 від 31.01.2020. Стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце знаходження - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул. Алчевських, 40, ідентифікаційний код - 39779919) витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі Головне управління Держпраці у Харківській області стверджує, що виконання позивачем обов`язків щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів та подання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (що також були предметом планової перевірки) не нівелює визначеного статтею 19 Закону України №785 обов`язку виконувати норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю. Головне управління Держпраці у Харківській області звертає увагу колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду на те, що суд першої інстанції під час винесення спірного рішення не дотримався ані приписів національного законодавства, ані приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, що на думку апелянта є порушенням матеріального права, що в свою чергу на підставі ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 26.12.2019 відповідачем прийнято наказ №2415 про здійснення відносно заявника заходу державного контролю у формі планової перевірки з питання додержання законодавства у сферах зайнятості населення, зайнятості і працевлаштування осіб з інвалідністю у період 27.01.2020р.-31.01.2020р. 02.01.2019 Управлінням засобами поштового зв`язку рекомендованим листом №6102227685564 було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 повідомлення про проведення планової перевірки від 26.12.2019 №02.03-03/3921 (поштове відправлення було отримано позивачем 06.01.2020 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення) та направлення на проведення планової перевірки №02.03-03/3924. У ході проведення планової перевірки посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області встановлено, що середньооблікова чисельність працівників ФОП ОСОБА_1 у 2019 році склала 21 особа. За наслідками проведеної планової перевірки посадовими особами відповідача складено акт за результатами проведення перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю від 31.01.2020р. №20-01-4301/0085, яким констатовано факт того, що позивачем не виконується норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Також відповідачем 31.01.2020 складено припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №20-01-4301/0085-0368 9а.с. 8-9), яким заявника зобов`язано у строк до 10 березня 2020 року усунути порушення: частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"; 2) про виконання цього припису у визначені в ньому строку надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об`єкта відвідування. Не погодившись із вказаним приписом, позивачка звернулася до суду із вимогами про його скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на позивача покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Оскільки позивач під час планової перевірки надав звіти про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік, за формою 3-ПН, то за цим критерієм в діях позивача відсутній склад протиправного діяння. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ (далі по тексту - Закон № 875-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Водночас, частиною другою статті 19 Закону № 875-XII зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина 3 статті 19 Закону № 875-XII). Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У зв`язку з цим, для правильного вирішення спору необхідно перевірити, чи вжив позивач залежних від нього заходів для забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до встановленого нормативу. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-VI (далі по тексту - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення. Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI, Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону № 5067-VI, та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Колегія суддів зауважує, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17. Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що законодавцем чітко визначені обов`язки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю : - виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, - створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; - забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; - надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; - звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; - в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17. Разом з цим, положеннями Закону № 875-XII також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка, в свою чергу, здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. З огляду на викладене, обов`язок з працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН. Отже, невиконання обов`язку здійснювати працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 Закону № 875-XII, та, як наслідок, підстава для винесення відповідного припису має місце або в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-XII, а саме: невиділення та нестворення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, незвітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості. Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 820/2190/17. Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Як передбачено Положенням про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженим Наказом Державної служби України з питань праці № 84 від 03.08.2018, Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Відповідно до пп.11 п.4 Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів у частині реєстрації у регіональному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів; виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" від 21.08.2019 за № 823 (далі - Порядок № 823, який був чинним на час проведення перевірки). Відповідно до пункту 2 Порядку № 823, в редакції чинній на момент проведення інспекційного відвідування позивача, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Положеннями Порядку № 823 не визначено тип заходу - плановий чи позаплановий, а лише форму - інспекційне відвідування чи невиїзне інспектування. Так, інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача. Пунктами 16, 17 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Як убачається із матеріалів справи, на підставі висновків акта № 20-01-4301/0085 від 31.01.2020, складеного за результатами проведення перевірки щодо додержання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідачем прийнято припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю виявлених порушень № 20-01-4301/0085-0368 від 31.01.2020, відповідно до якого, згідно зі ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", зобов`язано позивача у строк до 10.03.2020 усунути порушення ст. 19 Закону України № 875 щодо виявленого порушення про невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході проведення планової перевірки надавалась відповідачу звітність за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (від 19.12.2018, 17.01.2019, 20.02.2019, 12.03.2019, 09.04.2019, 22.05.2019, 26.06.2019, 22.07.2019, 12.08.2019, 17.09.2019, 25.10.2019, 14.11.2019, 27.12.2019), які містили інформацію про вільні робочі місця для інвалідів за професією (посадою) "Продавець-консультант" у місті Києві). Згідно розпорядження про створення робочого місця для інваліда від 14.01.2019 ФОП ОСОБА_1 з 17.01.2019 створила одне робоче місце для особи з інвалідністю за посадою "Продавець-консультант одягу" магазину, який розташований у м.Києві. Отже, протягом 2019 року Харківський міський центр зайнятості був проінформований про наявність вакансій для інвалідів у ФОП ОСОБА_1 та мав можливість у 2019 році направляти відповідних осіб для подальшого працевлаштування. Будь-яких доказів відмови позивача в працевлаштуванні осіб з інвалідністю матеріали справи не містять. Отже, на час перевірки позивачем здійснено всі заходи для працевлаштування інвалідів, зокрема, систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, інформування Фонду соціального захисту інвалідів про вказані дії та надання копії звітів про попит на робочу силу, чим виконано вимоги ст. 19 Закону 875-XII, на порушення яких відповідач посилається при винесенні оскаржуваного припису. Доводи відповідача в апеляційній скарзі стосовно наявності у позивача обов`язку самостійного працевлаштування інвалідів є необґрунтованими, оскільки нормами діючого законодавства не передбачено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати самостійний пошук працівників, останній повинен створювати робочі місця для осіб з інвалідністю та направляти до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування таких осіб. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування припису про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю № 20-01-43001/0085-0368 від 31.01.2020. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач, надаючи до Управління Держпраці, на виконання оскаржуваного припису звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПН, поданий до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, підтвердила невиконання нею нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розумінні ст. 19 Закону № 875-XII, колегія суддів вважає помилковим, оскільки надання ФОП ОСОБА_1 вказаного звіту не може вважатися згодою із вказаними у приписі порушеннями, а, навпаки, свідчить про вжиття позивачем усіх, передбачених діючим законодавством заходів, спрямованих на дотримання вказаних вище положень ст. 19 Закону № 875-XII. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 по справі № 520/1924/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 08.12.2020.