Постанова 4851 № 440/436/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 р.Справа № 440/436/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Костенко Г.В.,м. Полтава) від 22.05.2020 (повний текст рішення складено 22.05.2020) по справі № 440/436/20 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, постанови ВСТАНОВИВ: 27.01.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі також - відповідач), третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2 ), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління Держпраці у Полтавській області від 20.11.2019 №254П в частині проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області від 13.01.2020 №ПЛ5702/170/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 125190,00 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області від 13.01.2020 №ПЛ5702/170/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 125190,00 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул.Пушкіна, 119, Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39777136) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1251,90 (одна тисяча двісті п`ятдесят одна гривня дев`яносто копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції не враховано, що під час перевірки встановлено порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України. 21.11.2019 інспектором праці здійснено вихід за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності позивача - магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за адресою: АДРЕСА_2 . За прилавком перебувала ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 , яка виконувала обов`язки продавця (консультувала та здійснювала продаж товару). В письмових поясненнях ФОП ОСОБА_1 зазначила, що здійснює підприємницьку діяльність спільно з чоловіком ОСОБА_5 . Громадянка ОСОБА_4 знаходиться в приміщенні магазину на стажуванні. Вказане свідчить про допуск позивачем до роботи гр. ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин. Крім того, зазначає, що ФОП ОСОБА_1 могла скористатися правом не допустити інспектора до заходу контролю, однак вказаним правом не скористалася. Також наголошує на тому, що суд першої інстанції при винесені даного рішення не правильно застосував статтю 7 Закону України №877. Звертає увагу суду, що законодавство не передбачає можливості допуску до роботи працівників без оформлення трудових відносин. Відтак, навіть у разі наявності між працівником та роботодавцем сімейних, родинних чи дружніх зв`язків, виконання функціональних обов`язків за відповідною професією можливе виключно після укладення з працівниками трудових договорів та після повідомлення територіального органу ДФС про допуск працівників до роботи. Стверджує, що ні в трудовому, ні в цивільному законодавстві такого поняття як "стажування" не має. Наголошує на тому, що Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення посадовими особами Управління було дотримано. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивачка просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 19.10.2007, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.8). Зареєстрованим видом діяльності позивача є: Код КВЕД 52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (а.с.10-11). 20.11.2019 першим заступником начальника управління Держпраці у Полтавській області О. Масленко винесено наказ № 254П, яким зобов`язано головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Л. Братусь, Я. Ягодовську провести заходи державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю у діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с.55). На підставі вказаного наказу 21.11.2019 першим заступником начальника управління Держпраці у Полтавській області О. Масленко видано головному державному інспектору Ягодовській Я. В. направлення №2128 на проведення заходу державного контролю у ФОП ОСОБА_1 , юридична адреса Полтавська область, Миргородський район, с. Великі Сорочинці, місце здійснення діяльності : АДРЕСА_2 , магазин будівельних та господарчих товарів (а.с.56). У період з 21.11.2019 по 27.11.2019 інспектором праці Ягодовською Я.В. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ПЛ5702/170/АВ від 27.11.2019 (надалі акт перевірки) (а.с.57-59), у якому зазначено про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме: громадянка ОСОБА_4 була допущена до роботи 21.11.2019 ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин. Заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області Велика Н.М. 13.01.2020 винесено припис про усунення виявлених порушень та постанову ПЛ5702/170/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190 грн. (а.с.71). ФОП ОСОБА_1 не погоджуючись з наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 20.11.2019 №254П (в частині, що стосується позивача) та постановою Управління Держпраці у Полтавській області від 13.01.2020 №ПЛ5702/170/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 125190,00 грн звернулася до суду із цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки обов`язковою умовою застосування до суб`єкта господарювання відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбаченої частиною другою статті 265 КЗпП України, є саме здійснення допуску працівника (тобто, особи, яка виконує певну трудову функцію) до цієї роботи, беручи до уваги встановлення судом нездійснення вищевказаною особою будь-яких трудових функцій (роботи) на користь позивача, суд дійшов висновку про безпідставність та, відповідно, неправомірність прийняття оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу від 13.01.2020 №ПЛ5702/170/АВ/П/ТД-ФС. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 20.11.2019 №254П, в частині проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем було допущено посадову особу відповідача до проведення інспекційного відвідування, то посилання позивача на порушення порядку призначення та проведення інспекційного відвідування є необґрунтованими. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з огляду на таке. Оскаржуваною постановою ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України. Частинами 1-3 статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи /часина друга/. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України /частина третя/. Згідно статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". З аналізу цих норм КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 вбачається, що працівник може бути допущений до роботи лише після укладення між роботодавцем та працівником трудового договору та подання до територіального органу Державної фіскальної служби повідомлення про прийняття працівника на роботу за таким трудовим договором. Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509). Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 /у редакції чинній на момент спірних відносин/ штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Пунктом 4 Порядку № 509 визначено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що фізична особа - підприємець, щодо якої за результатами перевірки наявні підстави для висновку, що вона використовує найману працю без дотримання вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, підлягає притягненню до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Водночас факт того, що саме ця особа допустила працівника до роботи без відповідного юридичного оформлення має бути підтверджений належними та допустимими доказами. З огляду на матеріали справи, на підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 21.11.2019 №254П та направлення на проведення заходу державного контролю від 21.11.2019 №2128 (а.с.55-56) головним державним інспектором Ягодовською Я.В. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас, відповідачем не спростовано той факт, що ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність (торгівля продовольчими товарами) на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, за іншою адресою: АДРЕСА_3 (а.с.8-20), в той час як за перевіряємою адресою знаходиться магазин будівельних та господарчих товарів, підприємницьку діяльність в якому здійснює третя особа: ФОП ОСОБА_5 . Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України). Згідно наявних в матеріалах справи доказів, а саме: витягу з реєстру платників єдиного податку №2016203400019 (а.с.22), договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.01.2014, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.06.2014 №22513378 Серія ЕЕА462085 (а.с.24), декларації про початок виконання будівельних робіт від 22.07.2014 (а.с.25), технічного паспорту на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 (а.с.26-27), декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.06.2015 (а.с.28), додатковими угодами від 27.12.2018 до договору оренди №24/ від 27.07.2017 та №24/32 від 01.06.2018 (а.с.30-31), договором оренди №224/СТ-2019 від 02.05.2019 (а.с.32), договором від 01.08.2019 №ПМр/001540-JAB про централізовану охорону (а.с.33-34) та документами, які складені підчас здійснення підприємницької діяльності (а.с.35-36) слідує, що ФОП ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою: АДРЕСА_2 . У контексті фактичних обставин цієї справи слід зазначити, що приймаючи припис та оскаржувану постанову про накладення штрафу, відповідачем не було встановлено, що таке порушення вчинено саме позивачем, оскільки відповідач формально не врахував та не перевірив ту обставину, що в магазині будівельних та господарчих матеріалів, за адресою: АДРЕСА_2 здійснює підприємницьку діяльність третя особа ФОП ОСОБА_2 , а не позивачка, якій, як слідує з допису на акті інспекційного відвідування, він доручив бути його представником під час перевірки. З огляду на вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивач здійснює підприємницьку діяльність за іншою адресою, у останньої відсутній обов`язок укладати трудовий договір з гр. ОСОБА_4 та повідомляти органи ДПС про прийом на роботу вказаного працівника. Виходячи зі змісту фактичних обставин справи колегія суддів зазначає про передчасність висновків відповідача про наявність вини позивача у спірних правовідносинах, оскільки не підтвердив жодними належними і допустимими доказами того, що 21.11.2019 позивач здійснювала підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_2 , магазин будівельних та господарчих товарів , та відповідно не підтвердив, що саме позивач вчинила порушення вимог ст. 24 КЗпП України. З огляду на зазначене, ФОП ОСОБА_5 не є суб`єктом правопорушення за статтею 24 КЗпП України. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ФОП ОСОБА_1 могла скористатися правом не допустити інспектора до заходу контролю, однак вказаним правом не скористалася, колегія суддів відхиляє, адже судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 20.11.2019 №254П в частині проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 з врахуванням вказаної позиції відповідача. Так само неспроможними є доводи заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції при винесені даного рішення не правильно застосував статтю 7 Закону України №877; на те, що що ні в трудовому, ні в цивільному законодавстві такого поняття як "стажування" не має, а також на те, що Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення посадовими особами Управління було дотримано. Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для скасування спірної постанови слугував той факт, що до відповідальності притягнуто неналежну особу, а тому всім іншим обставинам, доводам позивача про виявлені в ході інспекційного відвідування порушення правова оцінка не надається. Доводи заявника в апеляційній скарзі про дотримання посадовими особами Управління Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення не впливають на результат розгляду справи та не спростовують факт того, що ФОП ОСОБА_5 не є суб`єктом правопорушення за статтею 24 КЗпП України. Отже, за результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами не відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, погоджується в позицією суду першої інстанції про обгрунтованність позовних вимог позивача про скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_5 . В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 по справі № 440/436/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 08.12.2020.