Постанова 4851 № 480/4303/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 р.Справа № 480/4303/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 28.12.19 року по справі № 480/4303/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський ремонтно-механічний завод" до Головного управління ДПС у Сумській області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіос-Схід" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський ремонтно-механічний завод", звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіос-Схід" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 10.09.2019 № 0000100507. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 10.09.2019 № 0000100507 є незаконним і підлягає скасуванню з огляду на те, що висновки перевірки, оформленої актом від 12.08.2019 № 929/18-28-14-05/30640200/87, не ґрунтуються на приписах чинного податкового законодавства, зроблені без встановлення усіх обставин, які мають суттєве значення. В основу складу податкового правопорушення покладені взаємовідносини ТОВ "Конотопський ремонтно-механічний завод" з його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіос-Схід". Згідно з висновками, наведеними у акті від 12.08.2019 № 929/18-28-14-05/30640200/87 та додатках до нього, у перевіреному періоді ТОВ "Конотопський ремонтно-механічний завод" завищило податковий кредит з ПДВ по господарських операціях з ТОВ "Аксіос-Схід" на загальну суму 260 238,00 грн., які, на думку податкового органу, реально не відбувалися, мали фіктивний характер, здійснені з метою отримання податкової вигоди. Проте, позивач стверджує, що реальність здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіос-Схід" підтверджується як договором, так і належним чином оформленими первинними документами, складеними в процесі виконання цього договору (товаро-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними), які у повній мірі відображують зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Зокрема, у зазначених документах докладно відображено, які саме товари були поставлені, в яких обсягах, у який час. На переконання позивача, помилковими є твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій, зроблене на підставі, отриманої податкової інформації за результатами податкового контролю контрагента позивача, виходячи з відсутності у ній об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, а також аналізу первинних документів по взаємовідносинам із позивачем, оскільки згідно діючого законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський ремонтно-механічний завод" до Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіос-Схід" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 10.09.2019 № 0000100507. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідач зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Відповідач звертає увагу, що неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва, яка доказується щодо СГ ланцюга (з урахуванням їх місця у ланцюгу) тим, що: Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «АКСІОС-СХІД» щодо придбання товару свідчить про відсутність факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва контрагентами-постачальниками, оскільки вказаним суб`єктом господарської діяльності здійснюється придбання ТМЦ не встановленого походження. Відповідач вважає, що господарські операції з придбання вказаних товарів по ланцюгу постачання не відбувалися, а лише здійснювалося документальне оформлення безтоварних операцій вищевказаними контрагентами-постачальниками з купівлі - продажу товарів. Зазначена інформація свідчить про те, що платник податків ТОВ «АКСІОС- СХІД» здійснив реєстрацію податкових наклалних на адресу контрагента покупця ТОВ «КРМЗ» з метою формування йому схемного податкового кредиту з поставки товарів без реальної мети здійснення господарських операцій. На думку відповідача був відсутній факт реального виробництва власної продукції у безпосереднього контрагента - постачальника ТОВ «АКСІОС-СХІД» код ЄДРПОУ 42064166. Згідно Єдиного реєстру податкових накладних відсутні будь-які податкові накладні, що підтверджують придбання ТОВ «АКСІОС-СХІД» ТМЦ та послуг, які могли бути використані для виробництва продукції, реалізованої на адресу ТОВ «КРМЗ». Отже, відсутній і факт реального виробництва власної продукції у контрагентів- постачальників залучених до ланцюга постачання ТМЦ не встановленого походження та формування схемного податкового кредиту в адресу ТОВ «АКСІОС-СХІД». Відповідач вважає, що посадові особи TOB «КРМЗ» здійснюють формування податкового кредиту в сумі ПДВ 260 238,00 грн. за період листопад 2018 року - березень 2019 року від сумнівного платника податків ТОВ «АКСІОС-СХІД». Даний суб`єкт господарювання був створений лише з метою формування схемного податкового кредиту, виведення грошових коштів та надання суб`єктам реального сектору економіки можливість ухилятися від сплати ПДВ. На переконання відповідача, перевіркою господарських відносин щодо дослідження їх реальності здійснення та повноти відображення в бухгалтерському обліку TOB «КРМЗ» по операціям придбання товаро матеріальних цінностей ТОВ «АКСІОС-СХІД» за період листопад 2018 року - березень 2019 року встановлено відсутність підтвердження реальності здійснення даних операцій. Позивачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначено, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Чинне законодавство України не ставить умову виникнення податкових зобов язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у контрагента можливості для виробництва реалізованої продукції, фізичних, технологічних матеріальних та інших можливостей, наявності або відсутності основних фондів, основних засобів. Позивач зауважує, що платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов язань, ажде поняття «добросовісний платник», яке вживається в сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податку додаткового обов язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, платник податків не може зазнавати негативних фінансових наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 30.07.2019 по 05.08.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський ремонтно-механічний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АКСІОС-СХІД» за період листопад 2018 року - березень 2019 року, за результатами якої складено акт від 12.08.2019 № 929/18-28-14-05/30640200/87 (а.с. 13-37, т. 1). Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ "Конотопський ремонтно-механічний завод" пп. "а" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 260238, 00 грн., у тому числі за грудень 2018 року - на суму 21 768,00 грн.; за березень 2019 року - на суму 238 470,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2019 № 000010507, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 325297,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 260238,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 65059,50 грн. (а.с. 11, т. 1). Підставою для висновку акта документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо заниження ним податкового зобов`язання з податку на додану вартість стала відсутність належного документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «АКСІОС-СХІД», а також наявна податкова інформація щодо ТОВ ТОВ «АКСІОС-СХІД». Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси платника податків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створенім) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію У країни (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести: облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території У країни, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України:; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум додатків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях, у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання. Відповідно до п. 201.10 податкового кодексу України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень під час проведення перевірки не встановлено відсутності у позивача первинних документів. Надані до перевірки оригінали первинних документів містять назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб`єктами господарювання. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне: забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридично/ сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій. Акт перевірки не містить жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином. Викладене в акті перевірки судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на припущеннях щодо безтоварності угоди. При цьому, мотивами, на підставі яких відповідач дійшов висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій, є відсутність у видаткових накладних реквізитів, які ідентифікують особу відвантажувача та особу отримувача ТМЦ, даних про довіреність, а також відсутність факту (джерела) законного введення в обіг товару з огляду на наявність негативної податкової інформації стосовно ТОВ "АКСІОС-СХІД". Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст га обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до абзацу 7 ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Суд зазначає, що сама лише відсутність розшифровки підпису у видаткових накладних не може бути беззаперечним свідченням протиправності формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентом за встановлених обставин щодо реального виконання таких операцій та фактичної зміни активів товариства. Разом з цим, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Відносно висновку відповідача щодо відсутності факту (джерела) законного введення в обіг товару слід зазначити наступне. З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Конотопський ремонтно-механічний завод" та ТОВ «АКСІОС-СХІД» було укладено договір поставки № 3008/1 від 30.08.2018. Предмет договору - поставка продукції згідно рахунків-фактур та специфікацій до договору (а.с. 53-54, т. 1). На виконання вказаного договору сторонами були складені специфікації, які є невід`ємними частинами договору поставки № 3008/1 від 30.08.2018, на поставку запчастин, а саме: специфікація № 1 від 30.08.2018 р. (поставка 11 найменувань продукції) на суму 247056,00 грн., специфікація № 2 від 04.10.2018 (поставка 10 найменувань продукції) на суму 438 936,00 грн., специфікація № 3 від 04.10.2018 (поставка 8 найменувань продукції) на суму 368 400 грн., специфікація № 4 від 04.10.2018 (поставка 7 найменувань продукції) на суму 408 000,00 грн., специфікація № 5 від 12.10.2018 (поставка 19 найменувань продукції) на суму 319 212,00 грн., специфікація № 6 від 05.11.2018 (поставка 11 найменувань продукції) на суму 101 400,00 грн., специфікація № 7 від 13.11.2018 (поставка 3 найменувань продукції) на суму 19 836,00 грн., специфікація № 8 від 26.11.2018 (поставка 2 найменувань продукції) на суму 36120,00 грн. (а.с. 55-62, т. 1). ТОВ «АКСІОС-СХІД» на виконання договору поставки № 3008/1 від 30.08.2018 виписало позивачу податкові накладні від 12.11.2018 № 15, від 05.11.2018 № 13, від 14.11.2018 № 17, від 27.11.2018 № 30, від 03.11.2018 № 14, від 05.12.2018 № 12, від 09.11.2018 № 6, від 14.01.2019 № 7 (а.с. 90-105, т. 1), які були зареєстровані в ЄРПН. Оплата за придбаний у ТОВ «АКСІОС-СХІД» товар була здійснена позивачем шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.06.2019 № 214, від 07.03.2019 № 2493, від 14.01.2019 № 16, від 14.01.2019 № 17, від 27.11.2018 № 179, від 27.11.2018 № 180, від 27.11.2018 № 181, від 27.11.2018 № 177, від 27.11.2018 № 178 (а.с. 71-79, т. 1) та банківськими виписками (а.с. 80-89, т. 1). Придбані у ТОВ «АКСІОС-СХІД» запчастини були отримані уповноваженою особою ТОВ "Конотопський ремонтно-механічний завод" згідно видаткових накладних № 70 від 28.06.2019, № 48 від 13.03.2019, № 28 від 07.02.2019, № 16 від 25.01.2019, № 18 від 28.01.2019, № 17 від 25.01.2019, № 104 від 05.12.2018, № 99 від 28.11.2018, № 95 від 14.11.2018, № 81 від 12.11.2018, № 85 від 14.11.2018, № 80 від 12.11.2018, № 103 від 05.12.2018, № 78 від 09.11.2018, № 115 від 19.12.2018, № 82 від 12.11.2018, № 70 від 05.11.2018, № 79 від 09.11.2018, № 72 від 05.11.2018, № 114 від 19.12.2018, № 71 від 05.11.2018, № 113 від 19.12.2018, № 115 від 19.12.2018 (а.с. 128-149, т. 1). Транспортування товару здійснювалось власним транспортом ТОВ "Конотопський ремонтно-механічний завод" та перевізником ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується експрес-накладними від 19.09.2018 № 59000363987571, від 07.09.2018 № 59998067796072, від 01.10.2018 № 59998068977625, від 26.09.2018 № 59000365870442, від 23.10.2018 № 59998070093030, від08.10.2018 № 59998069238044, від 13.10.2018 № 59998069644662, від 13.10.2018 № 59998069644543 (а.с. 234-241, т. 1). Придбаний у ТОВ «АКСІОС-СХІД» товар був оприбуткований на складі позивача що підтверджується прибутковими накладними № 673 від 28.11.2018, № 646 від 14.11.2018, № 740 від 19.12.2018, № 687 від 05.12.2018, № 688 від 05.12.2018, № 743 від 19.12.2018, № 744 від 19.12.2018, № 636 від 14.11.2018, № 633 від 09.11.2018, № 632 від 09.11.2018, № 631 від 12.11.2018, № 635 від 05.11.2018, № 629 від 12.11.2018, № 630 від 05.11.2018, № 628 від 05.11.2018, № 627 від 12.11.2018, № 206 від 13.03.2019, № 100 від 07.02.2019, № 556 від 28.06.2019, № 101 від 25.01.2019, № 62 від 25.01.2019, № 61 від 28.01.2019 (а.с. 106-127, т. 1), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 та по рахунку 201 (а.с. 150-195, т. 1), вимогами на відпуск матеріалів на виробництво форми М-П (а.с. 196-223, т.1). На підтвердження повноважень осіб, які отримували та оприбутковували ТМЦ, позивачем надано договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 14.11.2018 з комірником ОСОБА_1 , від 10.01.2019 з менеджером з постачання ОСОБА_2 , від 06.07.2018 з комірником ОСОБА_3 (а.с. 224-226, т. 1), а також витяги з журналу реєстрації довіреностей за 2018, 2019 роки (а.с. 227-233, т. 1). В подальшому запчастини, поставлені від ТОВ «АКСІОС-СХІД», були використані позивачем у власній господарській діяльності для виконання своїх зобов`язань за договором підряду від 27.02.2018 № 275 з ПАТ "Північний гірсько-збагачувальний комбінат", а саме для виконання робіт з капітального ремонту тягового агрегату, що підтверджується договором підряду № 275 від 27.02.2018 (а.с. 21-34, т. 2), специфікаціями № 1, 2, 3, 5, 6 до договору підряду № 275 від 27.02.2018 (а.с. 35-83, т. 2), актами огляду виконаних робіт тягових агрегатів від 23.12.2018, 19.02.2019, 25.04.2019, 05.06.2019, 16.08.2019 (а.с. 84-88, т. 2), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за 2019 рік (а.с. 89, т. 2). Отже, укладений між позивачем та ТОВ «АКСІОС-СХІД» договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту товару, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків у момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину. Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Доводи апеляцыйноъ скарги податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Проте, колегія суддів дійшла висновку, що реальність спірних господарських операцій позивача з ТОВ «АКСІОС-СХІД» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданим договором поставки, видатковими накладними та податковими накладними тощо. Станом на час виникнення спірних правовідносин ТОВ «АКСІОС-СХІД» є платником ПДВ, зареєстроване у встановленому законом порядку як юридична особа, не припинено, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 99-103, т. 2). Доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов`язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. При цьому слід зазначити і те, що факт допущення порушень контрагентами платника податків при сплаті своїх податкових зобов`язань сам по собі не є доказом недобросовісності платника податків. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб`єктність учасників господарської операції та зв`язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства-контрагенти були фіктивними, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання. Водночас, реальність виконання вказаних вище господарських зобов`язань, безпосередньо пов`язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом жодним чином не були доведені його твердження відносно не реальності здійснених господарських операцій, хоча це передбачено п. 56.4. ст. 56 ПК України. Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Так, контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстрованими суб`єктами підприємницької діяльності та платниками податків, а їхня правосуб`єктність на укладення вищевказаних договорів не була обмежена діючим законодавством чи судовими рішеннями. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагентів на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Отже, між позивачем та його контрагентами дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків. Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо. Податкове законодавство України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права па формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10.09.18 у справі №826/8016/13-а, від 10.09.18 у справі №826/25442/15. від 11.09.18 у справі №810/2677/17, від 29.03.19 у справі №808/3412/16. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла вичсновку, що відповідачем не наведено ані в акті перевірки, ані у судовому засіданні конкретних доказів того, що господарські операції між ТОВ "Конотопський ремонтно-механічний завод" та ТОВ «АКСІЩС-СХІД» у перевіреному періоді реально не відбувалися, мали ознаки фіктивності. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.09.2019 № 0000100507 Головне управління ДПС у Сумській області діяло всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі № 480/4303/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі № 480/4303/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 08.12.2020 року