Постанова 4801 № 127/22923/20

Справа № 127/22923/20 Провадження № 33/801/952/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В. Доповідач: Медвецький С. К. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу адвоката Книжника Ярослава Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 листопада 2020 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює у компанії «Тета Фарм», керівник структурного підрозділу, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР № 542918, складеного 06 жовтня 2020 року поліцейським взводу № 2 роти № 4 БУПП у Вінницькій області Гульком С. О., 06 жовтня 2020 року о 11:10 год. на площі Привокзальній, 1/2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, неприродня блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп?яніння відмовився у КП ВОНД «Соціотерапія» у присутності лікаря-нарколога, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Вирішено питання про судовий збір. При прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з цією постановою, адвокат Книжник Ярослав Валерійович в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 листопада 2020 року, якою його визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у порушення вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення у зв?язку з відмовою його від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння в закладі охорони здоров`я без присутності двох свідків. Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд приходить до таких висновків. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом. За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «+4 посилання» та інших. Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв`язку із цим при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з Інструкцією Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. За змістом абзацу другого п. 4 цього Порядку не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви (абзац другий п. 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 888 від 28 жовтня 2015 року). Згідно з п. п. 5, 6, 7 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп`яніння). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Огляд здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. З матеріалів справи слідує, що поліцейським взводу № 2 роти № 4 БУПП у Вінницькій області Гульком С. О. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР № 542918 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до якого 06 жовтня 2020 року о 11:10 год. на площі Привокзальній, 1/2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук, неприродня блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп?яніння відмовився у КП ВОНД «Соціотерапія» у присутності лікаря-нарколога, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з висновком щодо результатів огляду з метою виявлення стану сп`яніння № 3195 від 06 жовтня 2020 року, складеним лікарем-наркологом КП «ВОНД «Соціотерапія» ОСОБА_2, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду. Вінницьким апеляційним судом було витребувано з Управління патрульної поліції у Вінницькій області відеозапис з нагрудної камери працівника поліції взводу № 2 роти № 4 Гулька С. О . З відеозапису нагрудної камери поліцейського слідує, що у медичному закладі ОСОБА_1 було запропоновано здати біологічні зразки для проведення аналізу на стан сп?яніння, однак останній не зміг виконати її, мотивуючи відмову тим, що у нього відсутні біологічні зразки. Згодом, ОСОБА_1 надав біологічні зразки, однак працівники відмовились їх приймати, запідозривши їх підміну. У подальшому, медичним працівником було запропоновано ОСОБА_1 здати відповідні зразки втретє, на що останній відмовився, мотивуючи неможливістю їх здачі з фізіологічних причин. У зв?язку з цим працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення. Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови як на доказ підтвердження винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні, послався на вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення, однак не звернув уваги на те, що цей протокол було складено поліцейським без присутності двох свідків, що свідчить про порушення вимог ст. 266 КУпАП Крім того, згідно з Інструкцією Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду видається на підставі акта медичного огляду. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. Однак, висновок КП «ВОНД «Соціотерапія» щодо результатів огляду з метою виявлення стану сп`яніння № 3195 від 06 жовтня 2020 року, який врахований судом першої інстанції на підтвердження вини ОСОБА_1 не містить результатів огляду, в ньому лише зазначено про відмову особи від проходження медичного огляду. При цьому свідків для належної фіксації такої відмови поліцейські не залучали. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Отже суд першої інстанції в порушення вимог ст. 280 КУпАП не з`ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи судом мають бути витлумачені на користь останнього. Зважаючи на те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР № 542918 від 06 жовтня 2020 року та висновок КП ВОНД «Соціотерапія» № № 9195 від 06 жовтня 2020 року щодо результатів огляду з метою виявлення стану сп`яніння є недопустимими доказами, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, постанова Вінницького міського суду Вінницької області 09 листопада 2020 року відносно ОСОБА_1 про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст. 294 КУпАП, Вінницький апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Книжника Ярослава Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 листопада 2020 року скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду С.К. Медвецький