Постанова Київський апеляційний суд № 757/16376/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 757/16376/19 провадження № 22-ц/824/12948/2020 03 грудня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кирилюк Г.М., суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. при секретарі Гайворонському В. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року в складі судді Мальцева Д. О., встановив: 28.03.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, в якому просила визначити їй додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 . Посилалась на ті підстави, що її дідусь ОСОБА_4 , бабуся ОСОБА_5 , батько ОСОБА_3 були зареєстровані та постійно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , що належала їм в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 03 травня 1993 року відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району м. Києва. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дідусь ОСОБА_4 . Після смерті дідуся ОСОБА_4 її бабуся ОСОБА_5 та батько ОСОБА_3 прийняли спадщину у вигляді 1/6 частини вищевказаної квартири кожен. 21.08.1998 бабуся ОСОБА_5 передала їй заповіт, за яким вона заповідає їй після своєї смерті частину квартири АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3 . Після смерті батька спадкоємцями були вона та ОСОБА_5 , яка повідомила їй про те, що батько залишив на її ім`я заповіт на все майно, що вона все переоформить на себе, але позивачка буде єдиним спадкоємцем після її смерті. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її бабуся ОСОБА_5 . Серед паперів бабусі вона знайшла заповіт від 21.08.1998, яким її батько заповів їй належну йому частину квартири АДРЕСА_2 . Після смерті бабусі приїхав її рідний брат ОСОБА_2 , який забрав всі документи. 16.02.2019 вона звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іценко О. Г. та їй стало відомо, що її бабусею було складено ще три заповіти - 28.10.2003,02.02.2011, 03.07.2013 не на її ім`я. Після звернення до Шостої київської державної нотаріальної контори вона дізналась, що після смерті її батька бабуся ОСОБА_5 звернулася до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після померлого чоловіка та сина. В своїй заяві бабуся вказала, що інших спадкоємців, крім неї, немає. Своїми діями бабуся ОСОБА_5 навмисно позбавила її можливості реалізації своїх прав на спадкування. Обставинами, що унеможливили особисте прийняття нею спадщини є : приховування заповіту, за яким її батько ОСОБА_3 заповідав належну йому частину квартиру своїй доньці ОСОБА_1 ; введення в оману, що батько написав заповіт на ім`я бабусі ОСОБА_5 , за яким все своє майно заповідав їй; ОСОБА_5 в заяві про прийняття спадщини вказала, що немає інших спадкоємців окрім неї; нотаріус Шостої київської державної нотаріальної контори не повідомив її про наявність заповіту від імені батька на її ім`я. Посилаючись на вказані обставини, просила позов задовольнити. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року до участі в справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_2 , який є спадкоємцем за заповітом усього майна після смерті ОСОБА_5 . Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції проігноровано всі докази, які мають істотне значення для вирішення справи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що в судовому засіданні були досліджені всі докази та встановлено, що позивачка постійно проживає в м. Києві, у неї не було ніяких перешкод у прийнятті спадщини. В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Головань О. І. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Третя особа ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було достеменно відомо про смерть батька та про те, що за життя йому належала частина квартири, яка в подальшому увійшла до складу спадкового майна. Після смерті батька позивачка не цікавилася долею спадкового майна, до нотаріальної контори не зверталася, жодних дій для прийняття спадщини не вчинила. Позивачка не надала суду доказів, які б вказували на те, що бабуся позивачки ОСОБА_5 ввела останню в оману щодо наявності заповіту на її ім`я та завадила їй у визначений законом строк звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька, не довела наявність непереборних, об`єктивних труднощів для здійснення дій з особистого прийняття спадщини. Зазначені позивачкою причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є неповажними. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Судом встановлено, що 21 серпня 1998 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склав заповіт, яким належну йому частину цієї квартири заповів ОСОБА_1 (а.с.16). ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , батько ОСОБА_1 (а.с.13). У визначений законом строк та у визначеному законом порядку ОСОБА_1 спадщину після смерті батька не прийняла. Відсутність доказів, що ОСОБА_1 вступила в управління або користування спадковим майном, а також сплив шестимісячного строку для прийняття спадщини стали підставою для відмови нотаріуса видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилось після смерті батька ОСОБА_3 (а.с.25). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом. Частина перша статті 58 Конституції визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Частинами першою, третьою статті 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше й регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. За змістом частин четвертої, п`ятої «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України (2004 року), відносини спадкування регулюються нормами ЦК (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року. Спадкові відносини виникають із моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК УРСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Статтею 549 ЦК УРСР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини. Частиною першою статті 550 ЦК УРСР визначено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути подовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку й без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», передбачений статтею 549 ЦК УРСР шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. У разі продовження зазначеного строку суд одночасно вирішує питання про визнання за позивачем права на належне йому майно, що збереглося в натурі, або на грошові суми, коли воно реалізоване. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин. Положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України застосовуються лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин ЦК України 2004 року, тоді як підлягали застосуванню положення ЦК УРСР 1963 року. При цьому положеннями ЦК УРСР 1963 року не передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Судом встановлено, що після смерті свого сина ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , до Шостої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_5 (а.с.86). Та обставина, що ОСОБА_5 за життя не оформила свого права на спадкове майно після смерті свого сина ОСОБА_3 , не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців, оскільки відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Судом також встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.14). Відповідно до заповіту від 03.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косинською Т. М., ОСОБА_5 усе своє майно заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с 57). Відповідачами у справі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Частиною першою, другою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним, не закриваючи провадження у справі. 03.07.2019 ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з заявою, в якій просив залучити його до участі в справі. Останній повідомив, що він є спадкоємцем ОСОБА_5 за заповітом, після її смерті 16.02.2019 відкрито спадкову справу №63774139 у м. Києві, рішення суду не повинно вплинути на його права, як спадкоємця (а.с.56). Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача адвокат Головань О.І. проти залучення ОСОБА_2 до участі в справі заперечувала (а.с.97, 98). Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Враховуючи те, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 спадщину прийняла його мати ОСОБА_5 , а після смерті останньої з заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся її син ОСОБА_2 та нотаріусом за заявою останнього була заведена спадкова справа, даний позов пред`явлено до неналежного відповідача, що також є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року скасувати. Постановити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 07 грудня 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: