Постанова Черкаський апеляційний суд № 701/371/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1879/20Головуючий по 1 інстанції Справа №701/371/20 Категорія: 302000000 Калієвський І. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Новікова О.М., Храпка В.Д., Бондаренка С.І. за участю секретаряЛюбченко Т.Н. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року (повний текст виготовлено 25 вересня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства (СФГ) «Насіння» про розірвання договору оренди землі, - в с т а н о в и в : У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до СФГ «Насіння» з вимогою розірвати в судовому порядку договір оренди землі №140 (без зазначення дати та року), що був укладений між ОСОБА_2 (орендодавець) та СФГ «Насіння» в особі голови ОСОБА_3 (орендар), і який зареєстровано у відділі Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 09.11.2012 за №712310004004062. Позов обґрунтовував тим, що 06.12.2010 видано свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_4 та ім`я ОСОБА_2 , на підставі якого вони стали співвласниками земельної ділянки кадастровий номер 7123155100:02:002:0220 площею 3,6350 га. Реальний поділ між співвласниками не був проведений, тому земельна ділянка була передана в оренду СФГ «Насіння» як Ѕ від 3,6350 га ОСОБА_2 на підставі договору оренди №140 без зазначення дати та кадастрового номеру земельної ділянки, без нотаріально посвідченої згоди співвласників на її здачу в оренду. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.09.2016 позивач став спадкоємцем та набув право власності Ѕ (однієї другої) частки земельної ділянки площею 3,6351 га., що розташована в адміністративних межах Маньківської селищної ради Маньківського району Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки 7123155100:02:002:0220. Відповідний запис внесено до спадкового реєстру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Інша Ѕ частки даної земельної ділянки належить ОСОБА_4 . Під час оформлення спадкових прав позивач дізнався, що зазначена земельна ділянка в 2012 році була об`єктом договору оренди №140 (без зазначення дати та року укладення договору) між його покійним батьком та СФГ «Насіння». Згідно з п. 40 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для розірвання договору. 20.12.2016 позивач направив на ім`я голови СФГ «Насіння» ОСОБА_3 лист, яким позивач повідомив про прийняття у спадок земельну ділянку, яка була об`єктом договору №140, укладеного між покійним батьком позивача та СФГ «Насіння» у особі голови Мальованого М.В., та просив передати його земельну ділянку в його користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Товариство вимоги позивача щодо повернення земельної ділянки проігнорувало. 19 лютого 2018 року позивач звернувся до суду про визнання цього договору оренди недійсним (справа №701/162/18-ц), однак остаточним судовим рішенням у задоволенні позову було відмовлено. Тому, позивач у даному позові просив суд розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Насіння», посилаючись на такі підстави.

1. Кожен із орендодавців уклав по окремому договору оренди землі на Ѕ земельної ділянки без нотаріально посвідченої згоди іншого співвласника на здачу в оренду спільної земельної ділянки.

2. Після набуття спадкових прав на Ѕ частину вказаної земельної ділянки позивач замовив технічну документацію із землеустрою для її поділу, в результаті чого виділеній частині присвоєно новий кадастровий номер 7123155100:03:002:0489 і позивач став одноосібним власником виділеної земельної ділянки, що підтверджує витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Отже, внаслідок виділу та утворення нової земельної ділянки кадастровий номер 7123155100:03:002:0489, яка не є об`єктом договору оренди, СФГ «Насіння» не має права на користування цією земельною ділянкою.

3. СФГ «Насіння» не звертався до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з заявою про внесення відомостей про право користування земельною ділянкою, що суперечить законодавству (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

4. В умовах договору, а саме, у п. 40 договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання договору.

5. Пунктом 28 договору оренди землі передбачено право орендодавця на своєчасне отримання орендної плати. Проте позивач з 2016 року не отримував орендну плату від СФГ «Насіння». Договір № 140 не містить визначеного порядку здійснення орендної плати, що свідчить про недотримання істотних умов під час укладання договору та про порушення права позивача на належну оплату за оренду його земельної ділянки.

6. В договорі не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди та його частини, що також є порушенням істотних умов договору та суттєво порушує право власності позивача, гарантованого ст. 41 Конституції України, оскільки у разі випадкового пошкодження або знищення земельної ділянки чи її частини, у зв`язку з невизначенням даної умови при укладанні договору, позивач буде позбавлений права на відшкодування понесених майнових втрат. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому, суд виходив із того, що в судовому засіданні було оглянуто три примірники договору оренди землі, надані сторонами у справі та відділом у Маньківському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області. При дослідженні текстів договорів, суд встановив, що п. 40 договору викладено трьох різних редакціях. Посилаючись на примірник договору, що був наданий відділом у Маньківському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, суд дійшов висновку, що п. 40 договору має альтернативний характер, не містив будь-яких закреслень, а тому сторони не погодили в однозначному порядку підстави розірвання договору оренди землі у разі зміни власника земельної ділянки. Невизначення сторонами при укладенні договору сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди та його частини, суд не вважав порушенням істотних умов договору, достатніх для розірвання договору, оскільки в разі спричинення будь-якої шкоди права власника земельної ділянки можуть бути захищені в порядку, визначеному для деліктних зобов`язань. Посилання позивача на те, що йому не сплачувалась орендна плата, суд визнав необґрунтованим, оскільки сам позивач відмовлявся отримувати орендну плату, що підтвердилось поясненням сторін у справі та листом позивача. Судовим рішенням, яке набрало законної сили 19.11.2019, визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,81755 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489, а також зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відновити державну реєстрацію земельної ділянки, площею 3,6351 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220. З приводу заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то суд вказав, що в даній справі позовна давність не пропущена, оскільки позивач для захисту своїх порушених прав звертався 19.02.2018 з позовом про визнання договору оренди землі недійсним в межах трирічного строку після прийняття спадщини 22.09.2016 . Вважаючи рішення незаконним та необґрунтованим, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Доводи апеляційної скарги повторюють твердження позовної заяви. Додатково скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки його доводам про те, частки земельної ділянки за кадастровим номером 7123155100:02:002:0220 були передані в оренду за договорами без згоди іншого співвласника. Згідно з примірником договору оренди землі, який є у позивача, пункт 40 даного договору містить закреслення, а тому перехід права власності до іншої особи позивач вважає достатньою підставою для розірвання договору оренди землі. При цьому, позивач посилається на постанову Верховного Суду у справі №583/3/17 від 20.02.2019. Суд не надав оцінки аргументам позивача про те, що обтяження стосовно земельної ділянки (право оренди) не пройшло державної реєстрації. Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за Законом від 22.09.2016, зареєстрованого в реєстрі за №2-1194, спадкова справа 338 за 2015 рік, посвідченого державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко М.Г., ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 щодо спадкового майна, яке складається з Ѕ (однієї другої) частки земельної ділянки площею 3,6351 га., що розташована в адміністративних межах Маньківської селищної ради Маньківського району Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки 7123155100:02:002:0220 (а.с. 9). Вказане підтверджується також і витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованим станом на 22.09.2016 (а.с.10). Отже, до позивача перейшло право власності Ѕ (однієї другої) частки земельної ділянки загальною площею 3,6351 га., що розташована в адміністративних межах Маньківської селищної ради Маньківського району Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки 7123155100:02:002:0220. Іншим співвласником земельної ділянки 7123155100:02:002:0220 є ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.12.2010, що підтверджується записам у копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянки, сформованого 02.07.2016 (а.с. 12-13). Поділ земельної ділянки 7123155100:02:002:0220 між співвласниками на момент укладення договору оренди землі не був проведений. За життя спадкодавець ОСОБА_2 передав належну йому частку вказаної земельної ділянки в оренду СФГ «Насіння» на підставі договору оренди землі № 140 (без зазначення дати та року), який зареєстровано у відділі Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 09.11.2012 за №712310004004062. В ході розгляду справи у суді першої інстанції було встановлено, що вказаний договір оренди землі містить різні редакції пункту 40 цього договору: - п. 40 договору оренди землі № 140 (без зазначення дати і року), наданого відділом у Маньківському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області (а.с. 115-116), перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору; - п. 40 договору оренди землі № 140 (без зазначення дати і року) у примірнику позивача (а.с. 20-21), перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору; - п. 40 договору оренди землі № 140 (без зазначення дати і року) у примірнику відповідача (а.с. 104-105), перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов розірвання договору. Після прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 позивач направив 20.12.2016 лист на адресу СФГ «Насіння» з проханням передати йому його земельну ділянку до 31.12.2016 (а.с. 15), на що отримав відмову (а.с. 16). Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №701/162/18-ц відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до СФГ «Насіння» про визнання договору оренди землі № 140 (без зазначення дати і року) недійсним (а.с. 64-66). Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, у справі №701/399/19 задоволено позов СФГ «Насіння» до ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування держаної реєстрації земельної ділянки. Визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,81755 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відновити державну реєстрацію земельної ділянки, площею 3,6351 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220. Зі списку СФГ «Насіння» на отримання орендної плати за 2016 рік вбачається, що ОСОБА_2 одержав орендну плату, що підтверджується його підписом (а.с.67-68). Відповідно до відомостей СФГ «Насіння» від 15 серпня 2017 року про нарахування паїв № Н0000000001 ОСОБА_1 отримав грошові кошти, нараховані згідно з договором оренди землі, що підтверджується його підписом (а.с.69-70). Представник відповідача в судовому засіданні в суді першої інстанції зазначив, що позивач з метою створення підстав для розірвання договору (систематична несплата орендної плати, яка є беззаперечною підставою для розірвання договору), на пропозицію отримати належні йому кошти відповідав відмовою, тому відповідач 26.12.2018 та 11.12.2019 направив поштовим зв`язком на адресу позивача нараховані грошові кошти. Дана обставина підтверджується фіскальними чеками ПАТ «Укрпошта» (а.с.76-78). Судом встановлено, що відповідач неодноразово перераховував орендну плату позивачу, через ПАТ «Укрпошта», проте позивач відмовився отримувати перераховані кошти, що підтверджується інформацією, зазначеною у платіжних дорученнях банку про повернення невиплачених коштів. Зокрема у платіжних дорученнях від 09.01.2020 зазначено «відмова від отримання», від 31.01.2019 - «у зв`язку з закінченням терміну чинності». Дана обставина підтверджується платіжними дорученнями №66 від 31.01.2019, №1238 від 09.01.2020, №1239 від 09.01.2020, №1240 від 09.01.2020, №1237 від 09.01.2020 (а.с.71-75). Нарахування орендної плати також підтверджується сплатою відповідачем необхідних податків за отримання позивачем відповідних прибутків. Дана обставина підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (а.с.79-96). Відповідно до листа позивача, направленого на адресу відповідача від 23.11.2018, зазначено, що позивач відмовляється від отримання орендної плати (а.с.123). Предметом позову є розірвання договору оренди землі за ініціативи спадкоємця орендодавця. Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав розірвання договору. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі». Частинами другою та третьою сатті 651 ЦК України встановлено, щозміна або розірвання договорудопускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до частини першої статті 652 ЦК Україниу разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Згідно зі статтею 31 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на час реєстрації договору оренди землі 09.11.2012) договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Відповідно до ч. 4 ст. 32 вказаного Закону України перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Посилання ОСОБА_1 на те, що укладеним договором, а саме у п. 40, узгоджено, що договір може бути розірвано у разі переходу права власності до іншої особи, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду спору. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується така позиція позивача, оскільки п. 40 договору оренди землі від 09.11.2012 у примірниках орендаря та орендодавця містять різні закреслення, що виключає договірне врегулювання цього питання сторонами договору. Відтак, суд обґрунтовано керується частиною 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на момент реєстрації договору оренди землі 09.11.2012), відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. З аналізу вищевказаних норм закону вбачається, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у виключних випадках. При цьому, в ході перегляду не встановлено порушень орендарем своїх обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору. Посилання позивача на те, що договори оренди землі із кожним із співвласників укладено без письмової згоди іншого співвласника, не є підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки така підстава не передбачена статтею 32 вказаного закону. Доводи позивача про те, що він як спадкоємець Ѕ частки земельної ділянки провів виділення своєї частки в натурі із сформуванням нової земельної ділянки з новим кадастровим номером, не можуть бути підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки судовими рішеннями у справі №701/162/18-ц (постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15.05.2019 та постановою Верховного Суду від 26.02.2020) встановлено, що поділ земельної ділянки проведено із порушенням встановленої законом процедури. Не є підставою для розірвання договору оренди посилання позивача на те, що СФГ «Насіння» не зверталось до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з заявою про внесення відомостей про право користування земельною ділянкою, що суперечить законодавству. З матеріалів справи встановлено, що договір оренди землі був зареєстрований у відділі Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 09.11.2012 за №712310004004062. Згідно зі статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній в період з січня 2011 року по січень 2013 року (статті 18, 20 виключено на підставі Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI і діяли по 01 січня 2013 року відповідно до змін, які внесені Законом України від 09 грудня 2011 року № 4152-VI) договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації. З 01 січня 2013 року, відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України № 161-XIV, державній реєстрації підлягає право оренди земельної ділянки. Отже, землекористувач належним чином зареєстрував договір оренди землі відповідно до норм закону, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин. Не визначення сторонами при укладенні договору сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди та його частини також не є порушенням істотних умов договору, достатніх для розірвання договору. Таким чином, колегія суддів перевірила всі доводи апеляційної скарги, вказані позивачем на підставу незаконності рішення суду першої інстанції. Доводи скарги не спростовують висновків місцевого суду, підстав для скасування судового рішення не встановлено. За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 07 грудня 2020 року. Судді