Постанова 4810 № 409/1244/20

Справа № 409/1244/20 Провадження № 22-ц/810/816/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П. (суддя-доповідач) суддів - Назарової М.В., Стахової Н.В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 заінтересована особа - Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2020 року, постановлену у складі: судді Максименко О.Ю. в приміщенні того ж суду у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, встановив: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою в якій просила суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , уродженця станції Защита Східно-Казахстанскої області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ, причина смерті: дифузний кардіосклероз. Встановлення зазначеного факту заявниці необхідно для реалізації спадкових прав. Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 21 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху з тих підстав, що до заяви про встановлення вказаного факту додано відмову Луганського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у проведенні державної реєстрації смерті видану на ім`я ОСОБА_3 , яка не являється учасником по справі та запропоновано заявниці усунути ці недоліки. Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 серпня 2020 року повторно залишено вказану заяву без руху з аналогічних підстав зазначених в ухвалі суду від 21 липня 2020 року. Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2020 року заяву повернуто заявнику у зв`язку з тим, що недоліки заяви не були усунуті. Заявник просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Заінтересована особа Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) не скористалась своїм правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу. Розгляд справи судом апеляційної інстанції проводиться в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав. Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею не було усунуто недоліків її заяви зазначених в ухвалах суду, тобто не надано доказів її особистого звернення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для отримання відмови у проведенні державної реєстрації смерті. Апеляційний суд вважає цей висновок суду першої інстанції помилковим та зауважує наступне. Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою ст. 294 ЦПК Українипередбачено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний сприяти у здійсненні та охороні гарантованихКонституцієюі законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Згідно частини 1статті 293 ЦПК України, окреме провадження- це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно ч. 1ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. При цьому судом першої інстанції не з`ясовано, яким чином встановлення даного факту стосується майнових або немайнових прав заявника, чи має значення для охорони її прав, захисту свобод чи інтересів. За змістом пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єшДіаш проти Португалії). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії). Дослідження доказів та надання їм оцінки здійснюються судом першої інстанції не на стадії вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі, а на стадіях розгляду справи по суті та ухвалення рішення у справі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що достатніх підстав для визнання заяви неподаною та повернення її заявниці у суду першої інстанції не було, суд порушив норми процесуального права та допустив неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З наведених підстав апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду від 26 жовтня 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.369,374,379,381-384,388,389 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2020 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті скасувати и направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий Ю.П. Лозко Судді М.В. Назарова Н.В. Стахова