Постанова 4805 № 289/628/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/628/20 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І. Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Шевчук А.М., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №289/628/20 за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2020 року,яка постановлена суддею Лівочка Л.П. в м. Радомишлі встановив: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до Радомишльської міської ради Житомирської області, у якому просила стягнути з відповідача завдану їй моральну шкоду в сумі 1 000 000 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що за результатом розгляду її заяви, 29 серпня 2008 року Радомишльською міською радою Житомирської області було прийнято рішення №102 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки», яким ОСОБА_1 було надано право на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, а також площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Проте, 30 травня 2019 року відповідачем прийнято рішення № 630 «Про відміну окремих пунктів рішень сесій», яким відмінено пункти рішення № 102 від 29 серпня 2008 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки» в частині затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок для виготовлення державних актів на право власності на землю ОСОБА_1 . Вказане рішення було прийняте на підставі відповіді відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області про відсутність інформації щодо видачі державних актів на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 та з врахуванням рекомендацій постійної комісії Радомишльської міської ради з питань соціально-економічно розвитку, інвестиційної діяльності, агропромислового комплексу, земельних відносин, природних ресурсів, охорони природного середовища та благоустрою, а також без жодних звернень та взагалі без відома позивачки. Зазначеним рішенням відповідач визнав таким, що втратило чинність рішення, яким земельна ділянка була передана ОСОБА_1 , у приватну власність. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року по справі № 240/8915/19 визнано протиправним та скасовано рішення Радомишльської міської ради Житомирської області від 30.05.2019 р. № 630 «Про відміну окремих пунктів рішень сесій», щодо ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що неправомірні дії відповідача щодо винесення незаконного рішення, порушили права та законні інтереси позивача, потягли за собою порушення нормального режиму роботи й відпочинку ОСОБА_1 , а також змусили витрачати свій вільний час і кошти на захист свого порушеного права, в результаті чого позивачу спричинена моральна шкода, пов`язана з явкою до судових інстанцій, яку ОСОБА_1 оцінила в розмірі 1000000 грн. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Радомишльської міської ради Житомирської області про відшкодування моральної шкоди. Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. На обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009, в якому зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Також ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку з протиправними діями з боку відповідача, вона змушена була звернутися до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом щодо визнання протиправними дії Радомишльської міської Ради Житомирської області щодо скасування рішення Радомишльської міської Ради Житомирської області від 30 травня 2019 року №630 «Про відміну окремих пунктів рішень сесій», що стосуються ОСОБА_1 . Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року було визнано протиправним та скасовано рішення Радомишльської міської ради Житомирської області від 30 травня 2019 року №630 «Про відміну окремих пунктів рішень сесії» в частині рішень від 29 серпня 2008 року №102, які стосуються ОСОБА_1 . Однак неправомірні дії відповідача, що виразились у винесенні безпідставного рішення та якими було порушено права позивача, спричинили порушення нормального режиму роботи та відпочинку позивача, змусили витрачати свій вільний час та кошти на захист свого порушеного права. Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги, що такими діями позивачу була спричинена моральна шкода, пов`язана з явкою до судових інстанцій. Крім того, скаржником зазначено, що судом не було взято до уваги те, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі № 240/8915/19 було залишено в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року. За таких обставин, завдана позивачу моральна шкода повинна бути відшкодована відповідачем. Радомишльською міською радою Житомирської області подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що твердження, на які посилається скаржник не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року, на яке посилається позивач, на момент звернення її до суду з даним позовом, не набрало законної сили, а тому, звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди є передчасним. Крім того, одна лише наявність вказаного рішення не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки нею не доведено наявності такої шкоди. В свою чергу, обґрунтування розміру завданої моральної шкоди за недоведеністю спричинення останньої, не має правового значення для вирішення спору. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача. За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із таких підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що рішенням Радомишльської міської ради Житомирської області № 630 від 30 травня 2019 року «Про відміну окремих пунктів рішень сесій» відмінено пункти рішення № 102 від 29 серпня 2008 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки» в частині, які стосуються ОСОБА_1 . Згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі № 240/8915/19, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області було задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Радомишльської міської ради Житомирської області від 30 травня 2019 року №630 «Про відміну окремих пунктів рішень сесії» в частині рішень від 29 серпня 2008 року №102, які стосуються ОСОБА_1 . На момент звернення ОСОБА_1 до суду, а саме 27 квітня 2020 року, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі №240/8915/19 не набрало законної сили. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив з того, що наявність судового рішення про скасування рішення Радомишльської міської ради від 30 травня 2019 року №630, яке не набрало законної сили, не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , оскільки нею не доведено всіх складових цивільно-правової відповідальності, а саме наявності такої шкоди. Позивачем не надано суду доказів, що вказували б на факт заподіяння їй моральної шкоди, щодо втрати здоров`я, заподіяння сильних душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру, понесених матеріальних збитків та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв`язку між зазначеними фактами та наслідками. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Як визначено ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення. Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (за змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Пунктом 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 визначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб. Згідно ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Так звертаючись з позовом до суду про відшкодування моральної шкоди позивач посилалась на ту обставину, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі № 240/8915/19 було задоволено її вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 30 травня 2019 року №630 «Про відміну окремих пунктів рішень сесії від 29 серпня 2008 року №102», а отже наявні підстави для стягнення моральної шкоди завданої суб`єктом владних повноважень. Разом з тим, одна лише наявність судового рішення про скасування рішення Радомишльської міської ради не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачем, оскільки останньою не доведено всіх складових цивільно-процесуальної відповідальності, а саме наявності такої шкоди. Обґрунтування розміру моральної шкоди за недоведеністю спричинення останньої не має правового значення для вирішення спору. Із врахуванням правових норм, слід дійти висновку, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про її відшкодування. На підтвердження позовних вимог позивам надано лише копію вищевказаного рішення. Разом з тим не надано жодного доказу, які б підвереджували фак заподіяння моральної шкоди щодо втрати здоров`я, заподіяння сильних душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру, понесених матеріальних збитків, пов`язана з явкою до суду, враховуючи, що розгляд справи № 240/8915/19 здійснювався Житомирським окружним адміністративним суду та Сьомим апеляційним адміністративним судом від 14 вересня 2020 року за правилами спрощеного позовного та письмового провадження без повідомлення учасників справи. Таким чином, встановивши, що позивачем під час розгляду справи не надано суду доказів, які б вказували на факт заподіяння їй моральної шкоди, щодо втрати здоров`я, заподіяння сильних душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру, понесених матеріальних збитків та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв`язку між зазначеними фактами та наслідками, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складено 07 грудня 2020 року.