Постанова 4805 № 280/497/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №280/497/19 Головуючий у 1-й інст. Янчук В. В. Категорія 36 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №280/497/19 за позовом Акціонерного товариства «Житомиробленерго» в особі Коростишівського РЕМ до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем ПКЕЕН, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Житомиробленерго» на додаткове рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 липня 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Янчук В.В. у м. Коростишеві, в с т а н о в и в: У березні 2019 року Акціонерне товариство «Житомиробленерго» (надалі - АТ «Житомиробленерго» або товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача збитки в сумі 16 854,18 грн., нараховані згідно з актом про порушення ПКЕЕН. Позов обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , користується електричною енергією згідно з договором від 09 листопада 1999 року №09-152-0385а. Представниками позивача здійснено контрольний огляд вузла обліку за адресою проживання відповідача та виявлено порушення п.42 ПКЕЕН. За наслідками перевірки у присутності відповідача був складений акт про порушення ПКЕЕН №017204. У добровільному порядку вартість нарахованої комісією необлікованої електричної електроенергії відповідачем не сплачена. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 30 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 липня 2020 року стягнуто з АТ «Житомиробленерго» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 13 792 грн. Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, АТ «Житомиробленерго» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити відповідачу в задоволенні клопотання щодо покладення на товариство судових витрат. Вважає, що судові витрати, які стягнуті з товариства на користь позивача, не підтверджені. Зокрема не надано обґрунтування вимог щодо співмірності витрат на правничу допомогу з сумою, яка вказана в позовній заяві. При оцінці заявлених до стягнення витрат, враховуючи всі аспекти нескладності справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва в суді першої інстанції та часу, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів справи, а також враховуючи принципи співмірності та розумності, заявлені витрати є необґрунтовано завищеними. Окрім того, у матеріалах даної справи міститься відзив на позов від 22 квітня 2019 року, поданий відповідачем, в якому не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи. Також при розгляді апеляційної скарги просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20 грудня 2019 року в справі №240/6150/18. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Матеріалами справи доводиться та судом установлено, що 03 липня 2020 року відповідач ОСОБА_1 подав до Коростишівського районного суду Житомирської області клопотання, в якому просив суд постановити додаткове рішення, яким покласти на АТ «Житомиробленерго», тобто позивача, судові витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 8 792 грн. та на професійну правничу допомогу в сумі 14 000 грн. До клопотання долучив копії: договору про надання правової допомоги та процесуальне представництво від 06 червня 2019 року №04/19; акту виконаних робіт від 30 червня 2020 року; прибуткового касового ордеру від 04 червня 2019 року №04/19 на суму 4 000 грн.; прибуткового касового ордеру від 30 червня 2020 року №04/19-1 на суму 10 000 грн (а.с.197-201). Згідно ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Згідно частини першої, пункту першого частини третьої статті 133 та частин першої - третьої ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з проведенням експертизи. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частини перша-третя статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. За таких обставин, суд вважає, що застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи. Згідно з частиною восьмою ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою. Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Разом із цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат ОСОБА_1 надано: квитанцію про оплату за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 8 792 грн.; договір про надання правової допомоги та процесуальне представництво від 06 червня 2019 року №04/19, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Сищуком Віктором Володимировичем, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу (а.с.125,198). Також було долучено акт виконаних робіт від 30 червня 2020 року на суму 14 000 грн (а.с.199) та копії квитанцій до прибуткового касового ордеру від 04 червня 2019 року №04/19 та від 30 червня 2020 року № 04/19-1 на загальну суму 14 000 гривень (а.с.200-201). Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Доводи апеляційної скарги відносно того, що у відзиві на позов відповідач не зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс або очікував понести у зв`язку з розглядом справи не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на те, що частина друга ст.134 ЦПК України надає суду право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, а не зобов`язує його вдатися до відповідних дій, на яких наполягає скаржник. У даному випадку суд першої інстанції обґрунтовано застосував пропорційність у цивільному судочинстві та виконав його завдання. Забезпечено розумний баланс. Відповідач не був би вимушений клопотати про проведення судової експертизи та сплачувати за її проведення, якщо б позивач не звернувся до нього із даним позовом про відшкодування шкоди, звинувачуючи у порушенні правил користування електричною енергію та безобліковому її використанні. Відповідач вимушений був захищатися. В ухвалі про призначення відповідної експертизи від 30 серпня 2019 року, яка призначалася за клопотанням відповідача та його представника, оплата витрат за її проведення покладалася на ОСОБА_1 (а.с.111). У матеріалах справи є оригінал квитанції від 12 листопада 2019 року №1776-6393-4515-5363 про сплату ОСОБА_1 експертній установі за проведення експертизи 8 792 грн. (а.с.125). Висновок експерта за наслідками проведення судово-почеркознавчої експертизи від 18 грудня 2019 року №1819/2445/2446/19-25 покладений в основу рішення суду першої інстанції, яким позивачу відмовлено у задоволенні позову до відповідача по суті. Завдяки висновку експерта доведено, що не надано доказів на підтвердження факту передачі на збереження відповідачу (споживачу) індикаторів дії впливу магнітного поля. Суд також врахував особливості предмета спору, а також те, що відповідач, як споживач, є більш слабкою ланкою у спірних правовідносинах. Приймаючи до уваги, що суду надано повний перелік документів, які належним чином підтверджують понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зменшив розмір витрат з 14 000 грн., заявлених відповідачем, до 5 000 грн., обґрунтовано врахувавши при цьому, критерій реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерій розумності їхнього розміру, складність конкретної справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт та обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості. Посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду у постанові від 20 грудня 2019 року в справі №240/6150/18 щодо сплати судового збору не мають відношення до додаткового рішення у даній справі, оскільки ним питання розподілу судового збору не вирішувалося. Окрім того, судочинство у даній справі здійснювалося за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Оскільки додаткове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, то відповідно до приписів ст.375 ЦПК України - залишається без змін. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Житомиробленерго» залишити без задоволення, а додаткове рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 04 грудня 2020 року.