Постанова Велика Палата ВС № 93336743

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 листопада 2020 року м. Київ Справа № 11-125сап20 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого судді Князєва В. С., судді-доповідача Анцупової Т. О., суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., за участю: секретаря судового засідання Яроша Д. В., скаржниці ОСОБА_1 , представниці скаржниці - Бартащук Л. П., представниці Вищої ради правосуддя - Цуцкірідзе І. Л., розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 06 лютого 2020 року № 322/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 02 грудня 2019 року № 3278/2дп/15-19, УСТАНОВИЛА: Процедура

1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просила визнати протиправним та нечинним рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 06 лютого 2020 року № 322/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 02 грудня 2019 року № 3278/2дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване рішення ВРП від 06 лютого 2020 року № 322/0/15-20 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Також скаржниця вважає, що підстави для її притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутні, оскільки в її діях відсутній склад дисциплінарного проступку.

3. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 квітня 2020 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 06 лютого 2020 року № 322/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 02 грудня 2019 року № 3278/2дп/15-19. 4. 26 травня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив, у якому вона просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вказаної скарги.

5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 травня 2020 року призначила розгляд справи у судовому засіданні. 6. 24 вересня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

7. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 вересня 2020 року зазначену заяву ВРП задовольнила. Фактичні обставини, встановлені судом

8. Указом Президента України від 20 лютого 2010 року № 200/2010 ОСОБА_1 призначена строком на п`ять років на посаду судді Печерського районного суду міста Києва, а Указом Президента України від 02 листопада 2017 року № 348/2017 призначена на посаду судді Печерського районного суду міста Києва (безстроково).

9. До ВРП 28 вересня 2018 року за вхідним № 1003/0/13-18 надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Омокс» (далі - ТОВ «Омокс»), подана адвокатом Ковалевською К. М., на дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду клопотання про забезпечення позову у справі № 757/45225/18-ц.

10. У скарзі зазначалось, що ОСОБА_1 постановила невмотивовану ухвалу від 14 вересня 2018 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ТОВ «Омокс» майно в межах заявлених позовних вимог у розмірі 150 мільйонів грн. Також автором скарги вказувалося про те, що вжитими заходами забезпечення позову заподіяно шкоду ТОВ «Омокс», оскільки фактично зупинено господарську діяльність товариства. Крім того, у скарзі зазначалося, що суддя ОСОБА_1 несвоєчасно передала матеріали цивільної справи № 757/45225/18-ц до канцелярії суду, що унеможливило їх направлення до суду апеляційної інстанції у строк, визначений процесуальним законодавством. Також, на порушення вимог процесуального законодавства суддя ОСОБА_1 станом на день подання дисциплінарної скарги не скасувала вжиті заходи забезпечення позову у зв`язку з неподанням відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

11. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 21 січня 2019 року № 165/2дп/15-19 відкрито дисциплінарну справу за скаргою ТОВ «Омокс» стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 у зв`язку з наявністю у діях судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). 12. 22 березня 2019 року адвокатом Ковалевською К. М. було подано доповнення до скарги на дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 разом з додатками, згідно з якими: - матеріали цивільної справи № 757/45225/18-ц були передані до канцелярії суду за відсутності судді на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; - в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) наявні судові рішення, які були ухвалені суддею у період її відсутності на роботі через тимчасову непрацездатність; - 18 вересня 2018 року суддя постановила ухвалу, якою виправила описки в ухвалі від 14 вересня 2018 року, однак вказану ухвалу надіслала до ЄДРСР лише 03 жовтня 2018 року.

13. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 03 квітня 2019 року № 1040/2дп/15-19, врахувавши зазначені додаткові пояснення представника скаржника, за власною ініціативою відкрито дисциплінарну справу стосовно вказаної судді за ознаками в її діях дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та об`єднано її з дисциплінарною справою, відкритою за скаргою ТОВ «Омокс».

14. Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 02 грудня 2019 року № 3278/2дп/15-19 притягнуто суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців. 15. 16 грудня 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 02 грудня 2019 року № 3278/2дп/15-19.

16. За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 . ВРП прийняла рішення від 06 лютого 2020 року № 322/0/15-20, яким залишила без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 02 грудня 2019 року № 3278/2дп/15-19 «Про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

17. Вважаючи рішення ВРП від 06 лютого 2020 року № 322/0/15-20 протиправним, ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на це рішення. Оцінка ВРП та її Другої Дисциплінарної палати

18. Під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата ВРП установила таке. 19. 12 вересня 2018 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла заява представника ОСОБА_3 - Метюшева А. С. про забезпечення позову до подання позовної заяви (справа № 757/45225/18-ц).

20. Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 14 вересня 2018 року в порядку забезпечення майбутнього позову накладено арешт на належні ТОВ «Омокс», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 грошові кошти, рухоме і нерухоме майно у межах заявлених позовних вимог у розмірі 150 000 000 грн.

21. Задовольняючи зазначену заяву, суддя ОСОБА_1 виходила з того, що ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 «здійснює спільну інвестиційну діяльність, спрямовану на будівництво в селі Чайки Києво-Святошинського району Київської області низки багатоквартирних будинків, розташованих на вулицях Валерія Лобановського, Дачній, Печерській («Проект Чайка 1», «Проект Чайка 2», «Проект Чайка З»)». За твердженням представника заявника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , всупереч домовленостям, які існували між партнерами, заснували ТОВ «Омокс», у якому ОСОБА_9 та ОСОБА_5 загалом володіють 80 % статутного капіталу з можливістю вирішального впливу на діяльність цього товариства. За весь період реалізації проектів заявником було внесено грошові інвестиції на загальну суму понад 150 000 000 грн, та станом на дату подання заяви про забезпечення позову ОСОБА_3 стверджує, що вказані кошти йому не повернуті, а грошові зобов`язання перед ним не виконані. Відтак ОСОБА_3 має намір звернутись до суду за захистом свого порушеного права. 22. 19 вересня 2018 року TOB «Омокс» подало апеляційну скаргу на ухвалу суду від 14 вересня 2018 року, проте матеріали справи № 757/45225/18-ц передані до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ Печерського районного суду міста Києва лише 22 жовтня 2018 року та направлені до суду апеляційної інстанції 24 жовтня 2018 року.

23. Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.

24. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 під час розгляду заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі № 757/45225/18-ц як такі, що містять ознаки дисциплінарного проступку, Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що суддя ОСОБА_1 при розгляді вказаної заяви та постановленні за її наслідками процесуального рішення порушила норми процесуального законодавства.

25. Зокрема, Друга Дисциплінарна палата ВРП у своєму рішенні зазначила, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду заяви про забезпечення позову не вчинила жодної дії з метою належного дослідження доказів та не витребувала їх у заявника, хоча таке право надано суду частиною третьою статті 153 ЦПК України. Також суддя не взяла до уваги інтересів, прав відповідачів та третіх осіб у частині заборони їм вчиняти будь- які дії щодо нерухомого майна, зокрема і реєстраційні дії щодо майна на загальну суму 150 мільйонів грн, чим фактично блокувала господарську діяльність ТОВ «Омокс», у тому числі і виплату заробітної плати його працівникам.

26. Також Друга Дисциплінарна палата ВРП вважала, що, як свідчить зміст ухвали судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 14 вересня 2018 року у справі № 757/45225/18-ц, вона не містить посилання на те, чим керувалася суддя під час задоволення заяви про забезпечення позову, не конкретизовано, на підставі яких доказів вона дійшла висновку, що невжиття заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що зазначена ухвала є невмотивованою, про що свідчить формальний характер розгляду заяви про забезпечення позову, не забезпечено об`єктивного вирішення вказаного питання та прийняття справедливого рішення, що призвело до скасування рішення судом апеляційної інстанції. Такі дії судді, на думку дисциплінарного органу, не мали характеру простої помилки, а є наслідком недбалого ставлення судді до службових обов`язків.

27. Крім того, Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила, що матеріали цивільної справи № 757/45225/18-ц були направлені до суду апеляційної інстанції зі значною затримкою (понад місяць), що тривалий час унеможливлювало розгляд апеляційної скарги ТОВ «Омокс» у порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

28. При цьому Друга Дисциплінарна палата ВРП підсумувала, що непередання матеріалів цивільної справи для їх скерування до суду апеляційної інстанції, невжиття суддею заходів зустрічного забезпечення у період з 19 вересня по 10 грудня 2018 року (строк дії арешту) призвело до значних збитків у зв`язку з неможливістю ТОВ «Омокс» здійснювати господарську діяльність, про що свідчить висновок експерта від 15 лютого 2019 року № 08/01-19.

29. Ураховуючи викладене, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що незазначення належних мотивів, з яких суддя ОСОБА_1 виходила, задовольняючи заяву про забезпечення позову, свідчить про наявність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

30. Направлення із значною затримкою (понад місяць) до суду апеляційної інстанції справи № 757/45225/18-ц, на думку Другої Дисциплінарної палати ВРП, свідчить про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).

31. Також зважаючи на ту обставину, що у зв`язку з непереданням матеріалів цивільної справи для їх скерування до суду апеляційної інстанції та невжиттям суддею ОСОБА_1 заходів зустрічного забезпечення, ТОВ «Омокс» було завдано значних збитків, Друга Дисциплінарна палата ВРП вважала, що у діях судді наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

32. Разом з тим Друга Дисциплінарна палата ВРП, враховуючи надмірне навантаження судді, що зумовило несвоєчасне надання нею копії ухвали від 14 вересня 2018 року для її внесення до ЄДРСР, постановлення нею ухвал у інших справах, які містили описки, дійшла висновку, що зазначене не вплинуло на права і обов`язки сторін та не спричинило негативних наслідків, а отже, вважала, що у діях судді ОСОБА_1 відсутній склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

33. ВРП, залишаючи без змін рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, погодилася з висновками її дисциплінарного органу про те, що суддею ОСОБА_1 не здійснювалася належна перевірка заяви про забезпечення позову на її відповідність вимогам статей 150, 151 ЦПК України, а розгляд такої заяви мав формальний характер. Вжиті заходи забезпечення позову об`єктивно перешкоджали ТОВ «Омокс» у здійсненні господарської діяльності і тим самим спричинили істотні негативні наслідки.

34. Водночас ВРП зауважила, що в оскаржуваному рішенні її Другої Дисциплінарної палати помилково кваліфіковано те, що суддя ОСОБА_1 не вказала мотивів прийнятого судового рішення в ухвалі від 14 вересня 2018 року, як дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, оскільки цим законом передбачено дисциплінарну відповідальність тільки за незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Оскільки розгляд питання щодо вжиття заходів забезпечення позову не стосується вирішення спору по суті, ВРП дійшла висновку, що незазначення мотивів вжиття таких заходів не становить складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

35. Водночас ВРП зазначила, що у вказаних діях судді встановила порушення норм процесуального права, а саме недотримання вимог процесуальних норм щодо змісту ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема вимог статті 260 ЦПК України.

36. На думку ВРП, такі дії судді ОСОБА_1 охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, що призвело до істотних негативних наслідків), та не потребують додаткової кваліфікації.

37. Крім того, ВРП зауважила, що оскільки затримка у направленні матеріалів провадження до суду апеляційної інстанції, обумовлена, у тому числі, і певними об`єктивними причинами (надмірним навантаженням, тимчасовою непрацездатністю судді), фактично не призвела до неможливості реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, її Друга Дисциплінарна палата дійшла помилкового висновку щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-\/ІІІ.

38. Водночас ВРП вважала, що зміна кваліфікації допущеного суддею дисциплінарного проступку не є підставою у цьому випадку для зміни виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді. Застосоване Другою Дисциплінарною палатою ВРП щодо судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців відповідає принципу пропорційності.

39. Щодо решти стверджуваних ТОВ «Омокс» порушень в діях судді ОСОБА_1 про які йшлося в скарзі, ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку про необґрунтованість доводів заявника. Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

40. У скарзі на рішення ВРП від 06 лютого 2020 року № 322/0/15-20 ОСОБА_1 зазначає, що ВРП в оскаржуваному рішенні не посилається на норму закону, яку нею було порушено «несвоєчасним надісланням матеріалів справи до суду апеляційної інстанції», тобто, не встановила порушення закону, не мотивувала в рішенні і причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкретного закону та істотними негативними наслідками.

41. Скаржниця зауважує, що аналіз цивільного процесуального законодавства на предмет того, чи встановлює воно обов`язок судді після ухвалення судового рішення сформувати справу і передати її до відповідного відділу суду, дозволяє стверджувати, що ЦПК України не містить такої правової норми.

42. Також скаржниця зауважує, що стаття 106 Закону № 1402-VIII не містить такої підстави дисциплінарної відповідальності судді за діяння, яке «вчинене внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини та основоположних свобод, що призвело до істотних наслідків», оскільки зазначений Закон розмежовує дві підстави дисциплінарної відповідальності за одне з наведених у правовій нормі діянь.

43. Окремо скаржниця звертає увагу на те, що ВРП жодним чином не взяла до уваги доводів судді ОСОБА_1 щодо неналежних доказів, наданих ТОВ «Омокс» на підтвердження понесених збитків у період дії ухвали Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року, а саме висновку судового експерта, як і не навела достатніх мотивів свого рішення в частині відхилення аргументів судді та наданих нею доказів.

44. На переконання скаржниці, оскаржуване рішення ВРП не містить мотивів висновку про те, що для ТОВ «Омокс» настали «істотні негативні наслідки», не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між порушеннями закону та наслідками.

45. Також скаржниця зауважує, що в оскаржуваному рішенні відсутні мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про наявність в діях судді саме грубої, а наприклад, не звичайної недбалості (за умови встановлення якої суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності).

46. ОСОБА_1 також вважає, що застосоване до неї дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є непропорційним, оскільки ані Дисциплінарна палата, ані ВРП належним чином не обґрунтували, чому до неї застосовано такий суворий вид стягнення, враховуючи, що в її діях відсутня груба недбалість, відсутні серйозні негативні наслідки її дій. Крім того, скаржниця зазначає, що ВРП при встановленні наявності чи відсутності в її діях ознак дисциплінарного проступку щодо викладення мотивів в ухвалі від 14 вересня 2018 року, якими керувався суд при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, не врахувала обставини надмірного навантаження на суддю. У той же час ці обставини були враховані ВРП під час кваліфікації дій ОСОБА_1 під час внесення ухвали Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року до ЄДРСР. Позиція ВРП щодо скарги ОСОБА_1 .

47. ВРП подала відзив на скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а наведені в скарзі ОСОБА_1 доводи - безпідставними. Зокрема, наголошено, що оскаржуване рішення ВРП містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

48. У відзиві на скаргу ВРП указала, що законодавством не встановлено вимог для рішень ВРП щодо обов`язковості посилання на докази, які були досліджені при його прийнятті. Безумовно, рішення має містити посилання на матеріали, які стали підставою для висновків відповідного органу, проте рівень їх деталізації має бути таким, щоб у достатній мірі не давати приводу ставити під сумнів його обґрунтованість.

49. ВРП також зазначає про обґрунтоване встановлення порушень у діях судді під час постановления ухвали від 14 вересня 2018 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 757/45225/18-ц, оскільки непропорційне втручання у мирне володіння майном та неможливість розпоряджатися власним майном традиційно у практиці Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) розглядається як порушення права власності в рамках так званого «третього правила», передбаченого статтею щодо «контролю за використанням власності». ВРП зазначає, що застосоване щодо судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення відповідає принципу пропорційності, передбаченому частиною другою статті 109 Закону № 1402-VІІІ та частиною п`ятою статті 50 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII). Під час обрання дисциплінарного стягнення повною мірою враховано відомості про особу судді ОСОБА_1 , у тому числі дані, які характеризують суддю, взято до уваги характер вчиненого дисциплінарного проступку та його негативні наслідки, ступінь вини судді, її навантаження та відсутність у неї дисциплінарних стягнень. Позиція Великої Палати Верховного Суду

50. Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги з таких мотивів. Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення ВРП

50. Вирішуючи питання про межі перегляду Великою Палатою Верховного Суду оскаржуваного рішення ВРП, суд виходить зі своєї сталої практики щодо перегляду визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. 51.Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. 52.Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», параграф 123).

53. У рішенні ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі Bryan v. the United Kingdom(параграфи 44-47), цим судом були вироблені, так звані, критерії Брайана, які в рамках заяви за статтею 6 Конвенції дозволяють визначити, чи мав суд «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду». Тож, необхідно враховувати такі фактори, як: предмет оскаржуваного рішення; спосіб, в який було прийняте рішення (процедурний критерій); зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження.

54. Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжним механізмом суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 КАС України судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

55. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отже, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією. 56.Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Kraskav. Switzerland» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. 57.Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС) рекомендує, що «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

58. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 59.Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає необхідним повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII. Щодо вмотивованості оскаржуваного рішення

60. Оцінюючи висновки ВРП та її дисциплінарного органу щодо допущених суддею ОСОБА_1 порушень норм процесуального права під час розгляду заяви представника ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 757/45225/18-ц, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

61. Статтею 6 Конвенції закріплено право особи на справедливий суд.

62. У пункті 3 Висновку № 11 (2008) КРЄС зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

63. За усталеною практикою ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Бендерський проти України», «Сокуренко і Стригун проти України») закріплене у статті 6 Конвенції право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується, зокрема, і через право на мотивоване судове рішення, справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується.

64. Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

65. Як уже зазначалося у параграфах 16-18 цієї постанови, 14 вересня 2018 року суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 постановлено ухвалу у справі № 757/45225/18-ц (у порядку забезпечення майбутнього позову), якою накладено арешт на належні ТОВ «Омокс», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 грошові кошти, рухоме і нерухоме майно у межах заявлених позовних вимог в розмірі 150 000 000 грн.

66. Статтею 260 ЦПК України встановлено вимоги до змісту ухвали суду, що викладається окремим документом, за якими така ухвала має містити мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

67. Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

68. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

69. Частинами сьомою та восьмою статті 153 ЦПК України передбачено, що про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання.

70. Як свідчить зміст ухвали Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року про вжиття заходів забезпечення позову, у її мотивувальній частині суддею ОСОБА_1 : - не наведено обґрунтування існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ТОВ «Омокс» про стягнення матеріальної шкоди, завданої невиконанням грошових зобов`язань; - не зазначено, чим керувався суд, визначаючи співмірність застосованого ним виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам; - не вказано, яким чином суд пересвідчився, що між сторонами дійсно існує спір; - не надано оцінки доводам заявника щодо забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності таких вимог.

71. Велика Палата Верховного Суду вважає, що зазначені порушення, з огляду на чіткі вимоги процесуального закону щодо наведення у судовому рішенні мотивів його прийняття, є очевидними та не мають характеру суддівської помилки, а пов`язані з невиконанням суддею своїх обов`язків, тому висновок ВРП про допущення порушень внаслідок грубої недбалості є правильним, водночас скаржниця цих висновків не спростувала.

72. Ураховуючи наведене, ВРП належно обґрунтувала свій висновок щодо наявності підстав для кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (у редакції на час постановлення ухвали), а саме допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, внаслідок грубої недбалості порушення прав людини і основоположних свобод

73. Цей висновок ВРП не пов`язаний зі скасуванням апеляційним судом ухвали від 14 вересня 2018 року, як і з оцінкою дисциплінарним органом законності цієї ухвали, зокрема й законності забезпечення позову у спосіб, застосований суддею. З тексту та змісту оскаржуваного рішення ВРП не встановлено таких оціночних суджень. Водночас в основу мотивів щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності покладено обґрунтування того, у чому скаржницею допущено порушення прав людини і основоположних свобод внаслідок недодержання вимог закону щодо мотивування судового рішення як одного з аспектів права особи на справедливий суд. ВРП також наведено й обґрунтування щодо негативних наслідків, заподіяних вчиненням суддею дисциплінарного проступку.

74. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржниці про те, що оскаржуване рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Оскаржуване рішення ВРП у достатній мірі відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості у частині наданої юридичної оцінки діям судді.

75. Оцінюючи пропорційність застосованого до скаржниці виду дисциплінарного стягнення, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

76. Переглядаючи рішення ВРП, прийняте за результатами оскарження рішення її дисциплінарного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в іншій справі (провадження № 11-3сап18), Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, за яким з огляду на закріплені у законі особливості статусу ВРП як колегіального, незалежного, конституційного органу державної влади та суддівського врядування, а також на ті завдання, які покладено на нього в силу такого статусу, обрання виду і характеру стягнення за результатами дисциплінарного провадження щодо судді, у тому числі вирішення питання щодо його пропорційності, належить до виключної компетенції цього органу.

77. ЄСПЛ у справі «Ramos Nunes de Carvalho e Sa v. Portugal» зазначив про те, що судовий орган не може стверджувати про наявність у нього повної юрисдикції, якщо він не має повноважень оцінювати пропорційність застосованої санкції вчиненому проступку.

78. Вище було обґрунтовано наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції при перегляді рішень ВРП, ухвалених за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарних палат. Це відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду і водночас дає підстави зазначати про наявність у неї компетенції щодо надання оцінки пропорційності застосованого ВРП до судді виду дисциплінарного стягнення.

79. Положеннями пункту 5.1 статті 5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, на яку, зокрема, посилався ЄСПЛ у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», встановлено, що шкала санкцій, яка може застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.

80. Частиною першою статті 109 Закону № 1402-VIII передбачено, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: попередження; догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; подання про переведення судді до суду нижчого рівня; подання про звільнення судді з посади.

81. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності (частина друга цієї статті).

82. Таким чином, цим Законом передбачено 6 видів дисциплінарних стягнень, які дають змогу застосовувати до суддів дисциплінарні санкції з урахуванням принципу пропорційності. Застосування цього принципу передбачає також врахування обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, перелік яких не є вичерпним.

83. У цій справі ВРП, залишаючи рішення її Другої Дисциплінарної палати без змін, зазначила, що Дисциплінарна палата під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді ОСОБА_1 повною мірою врахувала відомості про особу судді, у тому числі дані, які характеризують суддю, характер вчиненого дисциплінарного проступку та його негативні наслідки, ступінь вини судді, її навантаження та відсутність у неї дисциплінарних стягнень.

84. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що Друга Дисциплінарна палата, застосувавши за результатами розгляду дисциплінарної справи до судді ОСОБА_1 стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, мотивувала свої висновки тим, що у діях судді наявні дисциплінарні проступки, передбачені статтею 106 Закону № 1402-VIII, а саме: - підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 - незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; - підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 - істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав; - пунктом 4 частини першої статті 106 - інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

85. ВРП за результатами перегляду рішення її дисциплінарного органу залишила його без змін, втім змінила зазначену кваліфікацію дій судді, кваліфікувавши їх виключно за пунктом 4 частини першої статті 106 згаданого Закону, а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

86. При цьому, за висновком ВРП, зміна кваліфікації допущеного суддею дисциплінарного проступку не є підставою у цьому випадку для зміни виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді її Другою Дисциплінарною палатою.

87. Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з таким висновком, оскільки у розглядуваному випадку зміна ВРП кваліфікації дій судді обумовлена встановленням меншого, з урахуванням пом`якшуючих обставин, обсягу та кількості вчинених суддею порушень, які можна було кваліфікувати як дисциплінарні проступки порівняно з тими, які встановила Друга Дисциплінарна палата ВРП під час розгляду дисциплінарної справи.

88. Беручи до уваги наведене, на думку Великої Палати Верховного Суду, зміна ВРП в оспорюваному рішенні кваліфікації дій судді ОСОБА_1 обумовлювала потребу перегляду й застосованого до неї виду дисциплінарного стягнення з метою забезпечення принципу пропорційності.

89. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП з огляду на відсутність у ньому посилань на мотиви, з яких цей орган дійшов висновків щодо пропорційності застосованого виду дисциплінарної відповідальності.

90. За правилами частини третьої статті 52 Закону № 1798-VIII у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється ВРП у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону. Висновки за результатами розгляду скарги

91. За змістом пункту 3 та 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

92. З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП. Керуючись статтями 266, 341, 344, 349, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду П О С Т А Н О В И Л А:

1. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 06 лютого 2020 року № 322/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02 грудня 2019 року № 3278/2дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» - скасувати. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач Т. О. Анцупова Судді: Н. О. Антонюк О. С. Золотніков С. В. Бакуліна О. М. Ситнік В. В. Британчук В. М. Сімоненко Ю. Л. Власов О. С. Ткачук М. І. Гриців В. Ю. Уркевич Д. А. Гудима О. Г. Яновська Ж. М. Єленіна