Постанова Велика Палата ВС № 91555178

ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 вересня 2020 року м. Київ Провадження № 11-904сап19 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого судді Князєва В. С., судді-доповідача Анцупової Т. О., суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.. за участю: секретаря судового засідання Яроша Д. В., представника скаржника - Ніколенко А. В., представника відповідача - Склярук Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19, УСТАНОВИЛА: Процедура

1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19 «Про зміну рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказав на те, що оскаржуване рішення ВРП від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19 підлягає скасуванню, оскільки воно не містить мотивів, з яких ВРП дійшла висновків про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Скаржник вважає, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, отже відсутні підставидля притягнення до дисциплінарної відповідальності. 3.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 вересня 2019 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19. 4.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 жовтня 2019 року призначила розгляд справи у судовому засіданні. 5. 03 грудня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив, у якому вона просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги. 6. 07 лютого 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення в яких останній вказував на незаконність оскаржуваного рішення, оскільки його двічі було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одні й ті ж самі дії. 7. 26 травня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшли додаткові пояснення на скаргу ОСОБА_1 . 8. 04 вересня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 9.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 вересня 2020 року зазначену заяву ВРП задовольнила. Фактичні обставини, встановлені судом

10. Указом Президента України від 05 серпня 1998 року № 846/98 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Свердловського міського суду Луганської області строком на п`ять років, а Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2003 року № 1205-ІV обраний суддею безстроково. Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 226/2015 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.

11. До ВРП 08 грудня 2017 року надійшли дисциплінарні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надіслані Вищою кваліфікаційною комісією України на підставі пункту 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), на дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду клопотання про арешт майна, яке було вилучено під час проведення обшуку (справа № 757/16359/16-к).

12. У цих скаргах зазначено, що слідчим суддею ОСОБА_1 за результатами розгляду вказаного клопотання постановлено ухвалу, якою накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку у нежитлових приміщеннях, що належить їм на праві власності. Автори скарг зазначають, що цією ухвалою порушено їхні права мирно володіти та розпоряджатися майном, навмисно позбавлено можливості бути присутніми у судовому засіданні, крім того, не дотримано вимог процесуального закону щодо надіслання копії ухвал сторонам. Зі слів скаржників, про існування ухвали слідчого судді від 11 квітня 2016 року про накладення арешту на майно, яке вилучене під час проведення обшуку у нежитлових приміщеннях та належить їм на праві власності, вони дізналися випадково, оскільки про розгляд клопотання суд їх не повідомляв, копію ухвали їм не надіслав, чим порушив вимоги статті 172 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), якою передбачено, що розгляд клопотання про арешт майна, що було вилучене, здійснюється за участю власника майна. Позбавивши скаржників можливості брати участь у судовому засіданні, суд позбавив їх права на судовий захист. Також скаржники зазначали, що на порушення положень частини п`ятої статті 171 КПК України майно було вилучене 18 лютого 2016 року, а ухвалу про арешт майна слідчим суддею ОСОБА_1 постановлено лише 11 квітня 2016 року.

13. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24 вересня 2018 року № 2960/2дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за вказаними скаргами.

14. Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19 суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

15. Під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата ВРП установила таке. 16. 08 квітня 2016 до провадження слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Васенкова П. В. про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення обшуку 18 лютого 2016 року у нежитлових приміщеннях магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та у торговельних приміщеннях НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5.

17. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва (суддя ОСОБА_1 ) від 11 квітня 2016 року зазначене клопотання задоволено та накладено арешт на майно (чоловічий та жіночий одяг, взуття), вилучене під час проведення обшуку 18 лютого 2016 року у вказаних нежитлових та торговельних приміщеннях. 18.Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 червня 2016 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року скасовано, у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно відмовлено.

19. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 32014220000000147 як такі, що містять ознаки дисциплінарного проступку, Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що суддя ОСОБА_1 при розгляді вказаного клопотання та постановленні за його наслідками процесуального рішення порушив норми процесуального законодавства щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату та місце судового засідання, надіслання судового рішення особам, які не були присутні у судовому засіданні, також не надав оцінки діям прокурора щодо порушення строку звернення із клопотанням (що свідчить про поверховий і формальний розгляд справи), не навів мотивів та аргументів, якими він керувався, задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту, та загалом не виконав основну функцію слідчого судді - не забезпечив судового контролю за дотриманням прав, свобод та законних інтересів власників майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку.

20. Дисциплінарна палата вказала, що накладенням арешту на тимчасово вилучене майно (поза строками, визначеними для звернення з таким клопотанням) порушено законні права заявників володіти та розпоряджатися своїм майном, займатися комерційною діяльністю, позбавлено їх можливості реалізувати свої процесуальні права як учасників судового процесу. Крім того, несвоєчасне надсилання заявникам копії судового рішення негативно відобразилося на їхніх правах, які підлягають захисту, і призвело до ситуації, коли заявники змушені були докласти додаткових зусиль для захисту порушених прав.

21. Друга Дисциплінарна палата ВРП вважає, що вказане призвело до порушення прав людини і основоположних свобод.

22. Ураховуючи викладене, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 істотно порушив норми процесуального права і такі дії судді мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме: у зв`язку з грубою недбалістю допущеною суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод щодо права заявників мирно володіти та розпоряджатися своїм майном; істотним порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. 23. 15 квітня 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19.

24. За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 ВРП прийняла рішення від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19, яким змінила рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19 «Про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності». Застосовано до судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

25. У цьому рішенні ВРП зауважила, що в оскаржуваному рішенні її Другої Дисциплінарної палати правильно встановлені всі обставини справи. Констатовані порушення суддею під час розгляду справи підтвердилися при розгляді скарги на зазначене рішення, а доводи скарги судді ОСОБА_1 не спростували зазначених у рішенні висновків про допущені ним порушення.

26. При цьому, врахувавши надмірне навантаження суддів Печерського районного суду міста Києва, що позначається на якісних та кількісних показниках розгляду справ, а також позитивну характеристику судді ОСОБА_1 , те, що в минулому до дисциплінарної відповідальності він притягувався за аналогічні дії, значний досвід роботи, що давало можливість кваліфіковано застосовувати норми процесуального права під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, ВРП дійшла висновку, що до судді ОСОБА_1 слід застосувати передбачене пунктом 2 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця як пропорційне вчиненому.

27. Вважаючи рішення ВРП від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на це рішення. Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

28. У скарзі на рішення ВРП від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19 «Про зміну рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 » скаржник зазначає, що ВРП не взяла до уваги доводів ОСОБА_1 щодо відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та не навела достатніх мотивів свого рішення в частині відхилення аргументів судді.

29. На переконання ОСОБА_1 , суддя, в діях якого наявний склад дисциплінарного проступку, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно за умови, що ним було вчинено такий проступок умисно або через грубу необережність (недбалість), і такий проступок потягнув серйозні наслідки. Водночас суддя не підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності за ухвалене ним рішення внаслідок звичайної недбалості, оскільки це суперечить самому визначенню дисциплінарного проступку.

30. Скаржник зауважує, що у матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не міститься доказів, які б свідчили про те, що його діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було завдано серйозних наслідків. До того ж, з урахуванням перегляду апеляційним судом ухвали від 11 квітня 2016 року у справі № 757/16359/16-к, на думку скаржника, немає підстав вважати, що мало місце «унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав».

31. Окремо скаржник звертає увагу на те, що нездійснення виклику власників майна в судове засідання не може свідчити про непослідовність розгляду суддею справ, оскільки такі питання розглядаються індивідуально в кожній окремій справі залежно від фактичних обставин справи. При цьому питання необхідності чи відсутності необхідності у повідомленні власника майна про розгляд клопотання прокурора про арешт майна є оціночним, а тому відсутність виклику власників майна не може бути підставою для притягнення ОСОБА_1 як судді до дисциплінарної відповідальності. 32.Також скаржник зауважує, що ухвали про арешт майна з метою забезпечення доказів були постановлені на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, з урахуванням принципу верховенства права.

33. Водночас питання про направлення ухвал про арешт майна власникам такого майна ним було делеговано секретарю судового засідання, адже організація направлення судових рішень за результатами розгляду справ є безпосереднім посадовим обов`язком секретаря судового засідання, однак секретар судового засідання належним чином не виконав своїх обов`язків.

34. На думку скаржника, інші обставини, які Дисциплінарна плата та ВРП ставлять ОСОБА_1 в провину (ненадання оцінки діям прокурора щодо порушення строку звернення з клопотанням, ненаведення мотивів та аргументів) стосуються виключно тлумачення суддею закону, оцінки доказів та аргументів, що не входить до повноважень Дисциплінарної палати та ВРП і взагалі не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

35. Скаржник також вважає, що застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є непропорційним, оскільки ані Дисциплінарна палата, ані ВРП належним чином не обґрунтували, чому до нього застосовано такий суворий вид стягнення, враховуючи, що в його діях відсутня груба недбалість, відсутні серйозні негативні наслідки його дій. Також ВРП та її Дисциплінарна палата належним чином не врахували щоденне судове навантаження, особу скаржника, а саме не взяли до увагу ту пом`якшуючу обставину, що він має значний досвід роботи на посаді судді та тривалий час належним чином виконує свої обов`язки. Позиція ВРП щодо скарги ОСОБА_1 .

36. ВРП подала відзив на скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а наведені в скарзі ОСОБА_1 доводи - безпідставними. Зокрема, наголошено, що рішення від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19 прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні. У зазначеному рішенні містяться посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

37. У відзиві на скаргу ВРП указала, що доводи скаржника про те, що стаття 172 КПК України дозволяє розглядати клопотання про арешт тимчасово вилученого майна без повідомлення власника такого майна, є помилковими.

38. ВРП також зауважує, що закон не вимагає кваліфікації дій судді саме як грубої недбалості для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, як про це стверджує ОСОБА_1 у скарзі.

39. Надаючи оцінку доводам скаржника про відсутність негативних наслідків у зв`язку з постановленням ним ухвали про накладення арешту, ВРП зауважила, що суддя, допускаючи проступок, спричинює шкідливі наслідки як для свого авторитету та суду, в якому він працює, так і для судової системи в цілому. Видимих матеріальних шкідливих наслідків проступок може не заподіяти, однак їх відсутність не спростовує наявності заподіяних проступком шкідливих наслідків як для правопорядку, так і для системи судочинства. Позиція Великої Палати Верховного Суду

40. Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з таких мотивів. Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення ВРП

41. Вирішуючи питання про межі перегляду Великою Палатою Верховного Суду оскаржуваного рішення ВРП, суд виходить зі своєї сталої практики щодо перегляду визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

42. Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС) рекомендує, що «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

43. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

44. Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», параграф 123).

45. Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжним механізмом суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

46. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отже, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

47. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Kraska v. Switzerland» («Краска проти Швейцарії») визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

48. Ураховуючи зазначені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1 у межах наведених у його скарзі доводів, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Щодо вмотивованості оскаржуваного рішення

49. Із матеріалів дисциплінарного провадження та зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що ВРП погодилася з рішенням її Дисциплінарної палати про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. ВРП змінила рішення її Другої Дисциплінарної палати в частині виду дисциплінарного стягнення, вважаючи, що до ОСОБА_1 має бути застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця як пропорційне вчиненому.

50. Оцінюючи висновки ВРП та її дисциплінарного органу щодо допущених суддею ОСОБА_1 порушень норм процесуального права під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення обшуку 18 лютого 2016 року у нежитлових приміщеннях магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та у торговельних приміщеннях НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4, НОМЕР_5, - Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. 51. 11 квітня 2016 року слідчим суддею ОСОБА_1 постановлено ухвалу у справі № 757/16359/16-к, якою задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно (чоловічий та жіночий одяг, взуття), вилучене під час проведення обшуку 18 лютого 2016 року у вказаних нежитлових та торговельних приміщеннях.

52. Зазначена ухвала слідчого судді ОСОБА_1 постановлена майже через два місяці після проведення зазначеної слідчої дії та без повідомлення заінтересованих осіб про дату та місце судового засідання. Копії судового рішення заінтересованим особам були надіслані із порушенням встановлено законом строку для їх направлення.

53. Згідно з пунктом 18 частини першої статті 3 КПК України (тут і далі - у редакції, чинній станом на квітень 2016 року) до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

54. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

55. Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язковою умовою для розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна є те, що таке клопотання повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна. У разі недотримання вказаних строків майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

56. ВРП погодилась із рішенням її Другої Дисциплінарної палати про те, що неправомірні дії судді ОСОБА_1 полягають у тому, що він через майже два місяці після проведення обшуку та вилучення тимчасово вилученого майна надав дозвіл на його арешт, що суперечило положенням частини п`ятої статті 171 КПК України.

57. Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком ВРП про те, що ОСОБА_1 , маючи значний досвід роботи, повинен був володіти достатньою кваліфікацією під час розгляду питання про долю тимчасово вилученого майна, однак допустив очевидне порушення норм процесуального права, яке вказує на несумлінне ставлення до службових обов`язків та дає підстави для висновку про ухвалення ним судового рішення внаслідок недбалості.

58. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 171 КПК України клопотання про арешт майна повинно містити належне обґрунтування необхідності арешту майна, його мету та підстави.

59. З матеріалів справи слідує, що до клопотання про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку 18 лютого 2016 року у нежитлових приміщеннях магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та у торговельних приміщеннях НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4, НОМЕР_5, прокурором було додано: копії протоколу допиту свідка від 04 березня 2016 року, договору поставки товару від 01 грудня 2015 року, накладної ТОВ «Самсел» № 0101/13 від 01 січня 2016 року, виданої ФОП ОСОБА_4 та платіжного доручення № 674 від 05 січня 2016 року.

60. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вказане клопотання про арешт майна та додані до нього докази дозволяли встановити потенційних власників майна, зазначеного у цьому клопотанні, з метою їх виклику до суду. 61.Однак, розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення потенційних власників майна, чим порушено право цих осіб на справедливий суд.

62. Згідно із частиною другою статті 134 КПК України виклик власників майна є обов`язком суду.

63. Як було встановлено дисциплінарним органом ВРП, матеріали кримінальної справи № 757/16359/16-к не містять жодних підтверджень того, що особи, які потенційно могли бути власниками такого майна, викликались у судове засідання. Не заперечує цього факту й суддя ОСОБА_1, який дотримується позиції про відсутність необхідності в їх повідомленні.

64. Дійсно, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (частина перша статті 172 КПК України), однак ці особи повинні бути обов`язково повідомлені про дату, час та місце розгляду клопотання про арешт їх майна, чого в цьому випадку зроблено не було.

65. У зв`язку з наведеним твердження ОСОБА_1 про відсутність у його діях порушення вимог КПК України щодо невиклику до суду власників майна є помилковими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

66. Щодо доводів скаржника про необґрунтованість висновків ВРП стосовно порушення строку направлення копій ухвали від 11 квітня 2016 року власникам майна та/або особам, у яких таке майно було вилучене, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

67. Відповідно до частини сьомої статті 173 КПК України копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, підозрюваному, обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, третім особам, які були присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

68. Аналогічне правило установлено частиною сьомою статті 376 КПК України, згідно з якою копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні. 69.Тобто цією статтею установлено обов`язковість направлення ухвали про арешт майна заінтересованим особам, які не були присутні під час її оголошення, не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

70. Проте слідчим суддею ОСОБА_1 не дотримано зазначених вимог закону, оскільки у матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження надсилання заінтересованим особам копії ухвали від 11 квітня 2016 року.

71. Отримання представником власників майна вказаної ухвали наручно 20 квітня 2016 року не свідчить про те, що слідчим суддею ОСОБА_1 було дотримано зазначених вище вимог КПК України.

72. Отже, такі дії судді ОСОБА_1 свідчать про те, що останній не виконав основні завдання кримінального судочинства щодо контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також забезпеченні права осіб на справедливий суд, що призвело до порушення права заявників мирно володіти та розпоряджатися своїм майном, а також унеможливило реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

73. Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок ВРП про те, що при постановленні ухвали від 11 квітня 2016 року у справі № 757/16359/16-к за клопотанням прокурора суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 внаслідок недбалості допустив істотне порушення норм процесуального права.

74. Вказані порушення, допущені суддею ОСОБА_1 під час здійснення провадження в судовій справі № 757/16359/16-к, дають підстави вважати правильним та обґрунтованим висновок ВРП про те, що такі дії судді мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

75. Водночас, як свідчить зміст оскаржуваного рішення ВРП та рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19, вони ґрунтуються виключно на оцінці процесуальних дій судді ОСОБА_1 під час розгляду судової справи № 757/16359/16-к і не містять висновків щодо законності та обґрунтованості судових рішень.

76. Враховуючи наведені обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає належно обґрунтованим висновок ВРП про істотне порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права внаслідок розгляду клопотання прокурора про арешт майна в судовій справі № 757/16359/16-к без надання оцінки діям прокурора щодо порушення строку звернення із клопотанням, неповідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату та місце судового засідання, та ненадіслання судового рішення особам, які не були присутні у судовому засіданні. Такі дії судді обґрунтовано кваліфіковані дисциплінарним органом як дисциплінарний проступок.

77. Отже, оскаржуване рішення ВРП містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов висновку про наявність правових підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. 78.Відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

79. Враховуючи характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя в судовій справі № 757/16359/16-к, а також установлені під час дисциплінарного провадження ступінь вини судді та інші обставини, про які йшлося вище, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками ВРП стосовно кваліфікації дій судді як дисциплінарного проступку та застосування до цього судді дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця як пропорційне вчиненому. 80.Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними твердження ОСОБА_1 про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності через недостатність доказів, які б свідчили про те, що вказаними вище діями судді під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна в судовій справі № 757/16359/16-к ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було завдано серйозних наслідків. Насамперед така поведінка судді суперечить вимогам процесуального законодавства. Крім того, через необізнаність про розгляд клопотання прокурора зазначені особи не були присутні у судовому засіданні при його розгляді та не мали можливості висловити свої заперечення на нього. Наведене свідчить про суттєве обмеження процесуальних прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

81. При цьому накладення арешту на тимчасово вилучене майно за клопотанням прокурора, яке було подано поза строками, визначеними для звернення з таким клопотанням, тобто не підлягало розгляду, порушує законні права володіти та розпоряджатися своїм майном.

82. На підставі підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII розгляд клопотання прокурора про арешт майна в судовій справі № 757/16359/16-к без повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , прізвища яких були зазначені в клопотанні про арешт майна, та їх участі внаслідок недбалості судді є незаконною відмовою в доступі до правосуддя, незважаючи на наявність у цих осіб права оскарження рішення суду першої інстанції до апеляційного суду.

83. Перегляд судового рішення в апеляційному порядку і усунення апеляційним судом порушень, які допустив суд першої інстанції, не зменшує істотності таких порушень та їх наслідків для учасників судового провадження.

84. Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду. 85.Згідно з підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав: умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (в тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

86. У Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленій 17 листопада 2010 року (далі - Рекомендація КМРЄ), зазначено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для відповідальності судді, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункти 66, 68). 87.Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

88. Невстановлення ВРП та її дисциплінарною палатою умислу в діях судді ОСОБА_1 не означає, що ним не було допущено істотного порушення норм процесуального права, яке унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав.

89. У письмових поясненнях ОСОБА_1 від 07 лютого 2020 року та поясненнях його представника, наданих під час судового засідання 10 вересня 2020 року, містилися обґрунтування стосовно повторного притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за одні й ті ж самі дії. А саме стосовно ухвалення ОСОБА_1 в однин день ухвал про арешт майна в рамках кримінального провадження № 32014220000000147.

90. З пояснень представника ВРП та матеріалів справи встановлено, що притягаючи ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в мотивах оскаржуваного рішення ВРП лише зазначила про те, що ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження за аналогічні дії, вчинені ним у той самий період в іншій справі. Однак, обрання виду дисциплінарного стягнення ВРП не мотивувала повторністю порушення та переглядаючи рішення дисциплінарної палати пом`якшила стягнення.

91. На думку Великої Палати Верховного Суду, відповідно до рішень ВРП від 05 березня 2019 року № 672/0/15-19 та від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19, ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за допущення ним порушень норм процесуального права під час постановлення двох різних ухвал про арешт майна. Вказані ухвали стосувалися різного майна, яке, до того ж, знаходилося за різними адресами. Висновки за результатами розгляду скарги

92. Враховуючи аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII. Оскаржуване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця. 93.Передбачені статтею 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування рішення ВРП наразі відсутні.

94. З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ВРП. Керуючись статтями 22, 266, 341, 342, 344, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19 «Про зміну рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 » залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач Т. О. Анцупова Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Ю. Л. Власов В. В. Пророк М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г. Яновська