Ухвала КЦС ВС № 495/4683/16-ц

У х в а л а 19 листопада 2020 року м. Київ справа № 495/4683/16-ц провадження № 61-16652 ск 20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О., розглянув касаційну скаргу скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В с т а н о в и в: Учервні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 44 828,48 грн. Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 жовтня 2015 року в сумі 44 828,48 грн та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року залишено без задоволення. Постановою Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , задоволено частково: скасовано заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 22 жовтня 2015 року в розмірі 27 151,13 грн та судовий збір у сумі 20,67 грн. 05 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , просить суд касаційної інстанції скасувати заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Дослідивши касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, а ціна позову у справах, у яких заявлено кілька самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог. Як убачається з матеріалів касаційного провадження, ціна позову в даній справі становить 44 828,48 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102,00*100=210 200,00 грн). Верховний Суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільствата дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Разом із цим, у касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в судових рішеннях убачається неоднозначність судової практики. Зазначені заявником аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є виключно його суб`єктивними судженнями та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях суперечать практиці судів касаційної інстанції, яка викладена в постанові від 24 вересня 2014 року в справі № 6-144цс14, у постанові від 11 березня 2015 року в справі № 6-16цс15 та в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17-ц, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, оскільки у наведених заявником рішеннях судів касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях установлено різні фактичні обставини у справах на підставі наданих доказів. Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в малозначній справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, У х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді: В.М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов