Постанова 4857 № 1.380.2019.003184

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Карп`як О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003184 пров. № А/857/4085/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М. за участю секретаря судового засідання: Волошин М.М. представника позивача: Ковтуна І.В. представника апелянта: Дорош А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.003184 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр Енергоремонт» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ : 01.07.2019р. позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр Енергоремонт» (надалі ТзОВ «Український центр Енергоремонт») звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 003221406, № 003231406 від 14.03.2019р. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020р. позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення № 003221406, № 003231406 від 14.03.2019р. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Державної податкової служби у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Представник апелянта Дорош А.В. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених. Представник позивача Ковтун І.В. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 08.02.2019р. податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Український центр Енергоремонт» податкового законодавства за період з 01.01.2015р. - 31.12.2017р., валютного за період з 01.01.2015р. - 31.12.2017р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. - 31.12.2017р., про що складено акт перевірки від 08.02.2019р. № 181/14.6/33583465. (т.1 а.с.21-73) Проведеною перевіркою встановлено порушенням позивачем: - П(С)БО 15; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1 400 611 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 1 400 611 грн.; - п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), п.6. р.III Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 № 159/28289, в результаті чого завищено від`ємне значення в сумі 111685 гривень за вересень 2017 року та занижено податок на додану вартість на загальну суму 596596 грн., в т.ч. за грудень 2016 на суму 13858 гри., вересень 2017 на суму 183820 грн., жовтень 2017 на суму 398918 гри.; - пп.164.1.2 п.164.1 пп.164.2.17 п.164.2 пп.164.5 ст.164 п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 2788,20 грн.; - пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, ст.171, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого донараховано військовий збір за 2017 рік в сумі 232,35 грн.; - п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями) в частині відображення в формі 1ДФ не в повному обсязі суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків на IV кв.2017 року. 14.03.2019р. на підставі акту перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення: -№0003221406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму - 1 750 763,75 грн. (т. 1 а.с.74); -№0003231406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму - 894 894 грн. (т. 1 а.с.76). п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та /або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством. В п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704. Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції. ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Із змісту пп. 134.1.1 ті. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України видно, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 нього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Згідно п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст.136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно ст.135 нього Кодексу. В п.135.1, п.135.2 ст.135 цього Кодексу передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї ст. та у ст. 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. Тобто, визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток відбувається з урахуванням отриманого платником доходу від будь-якої діяльності та витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку. При цьому, витрати певного періоду визначаються одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, тобто повинен бути наявний зв`язок здійснених витрат з господарською діяльністю платника. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної норми підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує. Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари, а також дійсна можливість здійснення таких операцій. Щодо господарських відносин між позивачем ТзОВ «Український центр Енергоремонт» та ТзОВ «Марібакс» колегія суддів вважає зазначити наступне. Як видно із матеріалів справи, основним видом діяльності позивача ТзОВ «Український центр Енергоремонт» є ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування. Так, для здійснення своєї господарської діяльності, ТзОВ «Український Центр Енергоремонт» (покупець) уклав договір від 06.10.2017р. № 27 з ТзОВ «Марібакс» (продавець) відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити покупцеві товар згідно специфікації, які оформляються додатками до договору (т. 1 а.с.138-140). п.2.1 договору передбачено, що поставка товару згідно кожного додатку до договору здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту здійснення покупцем повної оплати товару згідно кожного додатку до цього договору. Поставка товару за цим договором здійснюється на умовах EXW («ІНКОТЕРМС- 2010»). В п.4.1 Договору визначено, що продавець зобов`язується забезпечити якість товару згідно з умовами договору та вимогами державних стандартів, правил, ДСТУ (ТУ) України, а також вимогами інших нормативних документів, які чинні на території України. п.5.1 Договору передбачено, що продавець зобов`язаний поставити товар в обсяг і в строки, передбачені цим договором, а згідно п.5.2 Договору покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, відповідно до вимог цього договору. Зокрема, на підтвердження виконання вказаного договору позивач надав: - специфікації (додатки) відповідно до договору №27 від 06.10.2017р. (т.1 а.с.141-151); - договір відповідального зберігання майна №36 від 27.12.2017р. (назва майна-олива трансформаторна Т-1500, 53500кг) (т. 1 а.с.170-171); - акт №1 приймання-передачі майна за договором відповідального зберігання від 27.12.2017р. (т. 1 а.с.172); - акт №3 передачі майна за договором відповідального зберігання від 30.01.2018р. (т. 1 а.с.173); - акт №4 передачі майна за договором відповідального зберігання від 15.02.2018р. (т. 1 а.с.174); - договір відповідального зберігання майна №30 від 18.12.2017р. (назва майна- ремкомплект для ремонту РПН, провід ПБ, техпластина МБС, масловказівник МС-2,ТКП-160(термосигналізатори), вентилятори обдуву, дискові затвори ДУ-80) (т. 1 а.с.175-176); - акт №1 приймання передачі майна за договором відповідального зберігання від 18.12.2017р. (т. 1 а.с.177); - акт №2 передачі майна за договором відповідального зберігання від 22.12.2017р. (т. 1 а.с.178); - договір відповідального зберігання майна №31 від 19.12.2017р. (назва майна-олива трансформаторна Т-1500) (т. 1 а.с.179-180); - акт №1 приймання-передачі майна за договором відповідального зберігання від 19.12.2017р.(т.1 а.с.181); - акт №2 передачі майна за договором відповідального зберігання від 27.12.2017р. (т. 1 а.с.182); - договір відповідального зберігання майна №32 від 20.12.2017р. (назва майна- провід ПБ) (т. 1 а.с.183-184); - акт №1 приймання-передачі майна за договором відповідального зберігання від 20.12.2017р. (т. 1 а.с.185); - договір відповідального зберігання майна №33 від 21.12.2017р. (назва майна- провід ПБ) (т. 1 а.с.186-187); - акт №1 приймання-передачі майна за договором відповідального зберігання від 21.12.2017р. (т. 1 а.с.188); - договір відповідального зберігання майна №34 від 25.12.2017р. (назва майна- провід ПБ, олива трансформаторна Т-1500) (т.1 а.с.189-190); - акт №1 приймання-передачі майна за договором відповідального зберігання від 25.12.2017р. (т.1 а.с.191); - акт №2 приймання-передачі майна за договором відповідального зберігання від 27.12.2017р. (т. 1 а.с.192); - видаткові накладні постачальника ТзОВ «Марібакс». ( т.1 а.с.153-163); - товаро-транспортні накладні (автомобільний перевізник ТзОВ «Український Центр Енергоремонт», вантажовідправник ТзОВ «Марібакс») (т. 1 а.с.164-169); - накази про направлення у відрядження водія ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 193, 196, 199, 202, 205); - посвідчення про відрядження водія ТзОВ «Український Центр Енергоремонт» ОСОБА_1 (т. 1 а.с.194, 195, 197, 198, 200, 201, 203, 204, 206, 207). Так, на виконання умов контрагент ТзОВ «Марібакс» оформив (виписав) для ТзОВ «Український Центр Енергоремонт» наступні накладні: № 7 від 06.10.2017р., № 237 від 18.12.2017р., № 238 від 18.12.2017р., № 239 від 18.12.2017р., № 240 від 18.12.2017р., № 241 від 19.12.2017р., № 242 від 20.12.2017р., № 243 від 21.12.2017р., № 244 від 23.12.2017р., № 245 від 23.12.2017р., № 246 від 24.12.2017р. Як видно із змісту договорів відповідального зберігання майна поклажодавець (ТзОВ «Український Центр Енергоремонт») передає, а зберігач ТзОВ «Марібакс» приймає на відповідальне зберігання майно: № 06/10 від 06.10.2017р., № 30 від 18.12.2017р., № 31 від 19.12.2017р., №32 від 20.12.2017р., № 33 від 21.12.2017р., № 34 від 25.12.2017р., № 36 від 27.12.2017р.. Крім того, позивач контролюючому органу надав товарно-транспорті накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Український Центр Енергоремонт» автомобілем КАМАЗ НОМЕР_1 : № б/н від 07.11.2017р., № 103 від 22.12.2017р., № 125 від 27.12.2017р., № 52 від 23.01.2018р., № 60 від 30.01.2018р., № 73 від 15.02.2018р.. Зокрема, в акті перевірки 181/14.6/33583465 від 08.02.2019р. зазначено, що ТзОВ «Марібакс» товарно - матеріальні цінності (шина мідна в кількості 2550 кг) придбав у жовтні 2017 року у ТОВ «Рероргінг», яким в свою чергу зазначений товар придбано у жовтні 2017 року у ТОВ «Еліт-софт ЛТД». В свою чергу ТОВ «Еліт-софт ЛТД» шину мідну в кількості 2550 кг. придбав у червні 2017 року (податкова накладна зареєстрована в жовтні 2017р.) у ТОВ «Ріо-гранде трейд». При дослідженні ланцюга постачання, згідно з базою даних Єдиного реєстру податкових накладних та зареєстрованих податкових накладних у 2017 році ТОВ «Ріо-гранде трейд» податковий орган встановив підміну товару на першому ланцюгу постачання контрагентами - покупцями, що ставить під сумнів реальність господарських операцій (ТзОВ «Марібакс»). При цьому, ТзОВ «Марібакс» товарно-матеріальні цінності (провід ПБ, олива трансформаторна, запчастини) придбав у грудні 2017 року у ТзОВ «Редколд», яким встановлено підміну товару на першому ланцюгу постачання контрагентами-покупцями, що ставить під сумнів реальність господарських операцій (ТзОВ «Марібакс»). В акті перевірки зазначено, що залишки товарно-матеріаланих цінностей станом на 31.12.2017р. знаходяться на складі, що підтверджується інвентаризаційними відомостями та даними бухгалтерського обліку по рахунку 20, а тому контролюючий орган дійшов до висновку, що ТзОВ «Марібакс» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з позивачем і складено первинні документи. Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом вже проводилась документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ «Марібакс» за період грудень 2017 року за результатами якої складено акт від 13.07.2018р. №1748/13-01-14-14/33583465 та за результатами якого винесено податкові повідомлення - рішення №0013651414 від 10.08.2018р. та №0013661414 від 10.08.2018р., які оскаржені в судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2019р. року у справі №1340/5559/18, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019р. залишено без змін, позов ТзОВ «Український Центр Енергоремонт» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень рішень задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення від 10.08.2018 р. №0013651414. ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Колегія суддів вважає зазначити, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2019р. у справі №1340/5559/18, вже досліджувались обставини щодо реальності господарських операцій ТзОВ «Український Центр Енергоремонт» з контрагентом - взаємовідносин із ТзОВ «Марібакс» на підставі договору поставки від 06.10.2017р. №27, а тому обставини встановлені у рішення, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Крім того, колегія суддів вважає зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право платника податків на формуванні витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Так, щодо господарських операцій здійсненими між ТзОВ «Український центр Енергоремонт» та ТзОВ «Евертон прайм», ТзОВ «Ван альянс» колегія суддів вважає зазначити наступне. ТзОВ «Український Центр Енергоремонт» (покупець) уклав договір від 20.09.2017р. № 25 з ТзОВ «Ван Альянс» (продавець), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити покупцеві товар згідно специфікації, які оформляються додатками до договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату. На виконання умов ТзОВ «Ван Альянс» оформив (виписав) для ТзОВ «Український Центр Енергоремонт» наступні накладні: № 273 від 21.09.2017р., № 4 від 04.10.2017р., № 8 від 07.10.2017р.. Зокрема, до перевірки позивач контролюючому органу надав договори відповідального зберігання майна відповідно до умов яких поклажодавець (ТзОВ «Український Центр Енергоремонт») передає, а зберігач ТзОВ «Ван Альянс» приймає на відповідальне зберігання майно: № 21/09 від 21.09.2017р., № 04/10 від 04.10.2017р., № 07/10 від 07.10.2017р.. Також, ТзОВ «Український Центр Енергоремонт» надав податковому органу товарно-транспортні накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Український центр енергоремонт» автомобілем КАМАЗ НОМЕР_1 : № б/н від 03.10.2017р., № б/н від 07.11.2017р.. Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про незначну кількість працюючих на ТОВ «Ван Альянс» та значні обсяги реалізованих товарів та наданих послуг зберігання, відсутність власних складських приміщень, відсутність придбання послуг оренди, вантажно-розвантажувальних робіт, вантажної техніки, необхідних для ведення господарської діяльності, укладення договору про відступлення права вимоги в розмірі 951 849,05 грн. на користь підприємства, що не здійснює діяльність (не звітується) та не зареєстроване платником ПДВ свідчить про нереальність господарської операції. ТзОВ «Ван Альянс» товарно-матеріальні цінності придбав у вересні 2017 року у ТОВ «Еліт софт ЛТД» (провід ПБ в кількості 2680 кг) та жовтні 2017 року - ТзОВ «Тосірон-груп». В подальшому, ТзОВ «Еліт-софт ЛТД» вказані товарно-матеріальні цінності придбав у вересні 2017 року та ТзОВ «Тосірон-груп» товарно-матеріальні цінності придбав у січні-лютому 2017 року (податкові накладні зареєстровані в жовтні 2017р.) у ТзОВ «Медіум СК». Зокрема, при дослідженні ланцюга постачання, згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних та зареєстрованих податкових накладних 2017 року контролюючий орган дійшов висновків, що підприємство ТОВ «Медіум СК» підмінив товар на першому ланцюгу постачання контрагентами - покупцями, що ставить під сумнів реальність господарських операцій (ТОВ «Ван Альянс»). Залишки ТМЦ станом на 31.12.2017р. знаходяться на складі, що підтверджується інвентаризаційними відомостями та даними бухгалтерського обліку по рахунку

20. Відповідно до картки рахунку по бухгалтерському рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Ван Альянс» станом на 31.12.2017р. кредиторська заборгованість становить 951 849,05 грн. ТзОВ «Український Центр Енергоремонт» надав до перевірки контролюючому органу повідомлення про відступлення права вимоги отримане від ТзОВ «Ван Альянс» від 24.01.2018р., яким повідомлено, що ТзОВ «Ван Альянс» за договором про відступлення права вимоги від 24.01.2018р. відступило ТзОВ «Дельта актив інвест». Крім того, ТзОВ «Український Центр Енергоремонт» (покупець) уклав договір від 20.09.2017р. № 26 з ТзОВ «Евертон прайм» (покупець), за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцеві товар згідно специфікації, які оформляються додатками до договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату. На виконання умов ТзОВ «Евертон прайм» оформив (виписав) для ТзОВ «Український Центр Енергоремонт» накладні: №272 від 20.09.2017р., №274 від 28.09.2017р.. До перевірки представлено договори відповідального зберігання майна відповідно до умов яких поклажодавець (ТзОВ «Український Центр Енергоремонт») передає, а зберігач ТзОВ «Евертон прайм» приймає на відповідальне зберігання майно: № 20/09 від 20.09.2017, № 28/09 від 28.09.2017р.. Також, до перевірки позивач надав товарно-транспортні накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Український Центр Енергоремонт» автомобілем КАМАЗ НОМЕР_1 : № б/н від 26.09.2017р., № б/н від 03.10.2017р.. В акті перевірки вказано, що ТзОВ «Евертон прайм» товарно-матеріальні цінності (масло трансформаторне Т-1500 в кількості 21 т., шина мідна в кількості 2582 кг.) придбав у вересні 2017 року у ТОВ «Полюс фінанс плюс». Так, в подальшому ТзОВ «Полюс фінанс плюс» товарно-матеріальні цінності - шина мідна в кількості 2582 кг. придбав у серпні 2017 року, а масло трансформаторне Т-1500 в кількості 21 т. - в квітні 2017 (податкову накладну в ЄРПН зареєстровано в жовтні 2017) у ТОВ «Таскомстар». Контролюючий орган встановив відсутність придбання шини мідної та масла трансформаторного протягом 2017 року, крім цього протягом відповідного періоду ТзОВ «Таскомстар» декларувв лише операції з придбання будівельно-монтажних робіт, консультування з питань комерційної діяльності, щебеню, піску, тканини, вимикачів, галантерейних виробів. Згідно картки рахунку по бухгалтерському рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Евертон прайм» станом на 31.12.2017р. кредиторська заборгованість становить 773023,24 грн. ТзОВ «Український Центр Енергоремонт» надав контролюючому органу повідомлення про відступлення права вимоги отримане від ТзОВ «Евертон прайм» від 24.01.2018р., яким повідомлено, що ТзОВ «Евертон прайм» за договором про відступлення права вимоги від 25.01.2018р. відступило ТзОВ «Дельта актив інвест». Не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта про те, що господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки у останніх відсутні необхідні умови для здійснення повноцінної фінансово-господарської діяльності. Апеляційний суд звертаю увагу на ту обставину, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну виконання правочину. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б підтвердили висновки податкового органу які зазначені в акті перевірки. Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами. Апеляційний суд вважає, що не встановлення контролюючим органом джерела походження товару та виробників товару не може бути підставою для визначення операцій з придбання товару позивачем у такого контрагента безтоварними та нереальними. Позивач не має жодних повноважень вимагати у суб`єкта господарських правовідносин свого контрагента інформацію про те, з яких джерел отримано товарно-матеріальні цінності які він пропонує на продаж покупцю тощо. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину що під час розгляду справи податковий орган відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України не спростував достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків позивачем по справі на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. Не приймає також до уваги апеляційний суд доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги протоколи допиту свідка від 21.05.2018р., 18.06.2018р. протокол огляду місяця події від 08.05.2018р. виходячи з наступних підстав. ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України. Із змісту ст.23 Кримінального процесуального кодексу України видно, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. ч.4 ст. 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Отже, протоколи допиту свідків, протокол огляду місця події, отримані на стадії досудового розслідування, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінального провадження в суді. ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Тобто, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка, протокол огляду місця події, на стадії досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. У даному випадку сам факт отримання свідчень посадових осіб- контрагентів в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та такими особами. Оскільки, лише в ході розгляду кримінальної справи судом може надаватися належна правова оцінка показанням свідка. До цього, кримінальне процесуальне законодавство надає можливість свідку змінити свої покази, в тому числі і безпосередньо в суді, а тому всі свідчення, отримані під час досудового розслідування не є остаточним та належним доказом. Протоколи допиту свідка, здобуті під час досудового розслідування, не можна вважати документом, що встановлює факт підписання чи не підписання первинних чи інших документів під час здійснення господарської операції та підставою для тверджень про неможливість прийняття таких документів та їх врахування при визначенні складу витрат, оскільки такі є всього лише протоколами слідчої дії, які фіксують виключно її проведення. Аналогічна позиція із цього приводу викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018р. у справі N 822/551/18 (адміністративне провадження N К/9901/61751/18), від 19.03.2019р. у справі № 826/9534/17 (адміністративне провадження N К/9901/50915/18). За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений Законом та Конституцією України. Господарські операції здійснено на підставі даних про реальні господарські операції які підтверджуються усіма первинними та обліковими документами та є правомірним. Висновки податкового органу не можуть ґрунтуватись на податковій інформації по контрагенту позивача та його контрагентах та не є безумовної підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів які спростовують такі доводи. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.003184 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя Н.В. Бруновська Суддя З.М. Матковська Суддя Р.М. Шавель Постанова в повному обсязі складена 07.12.2020р.