Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/807/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/807/20 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р., представника позивача - Бондаренко Г.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року (суддя Самойлюк Г.П., м. Одеса, повний текст рішення складений 16 липня 2020 року) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, В С Т А Н О В И В: 03 грудня 2020 року ТОВ «АННЕЛЬ УКРАЇНА» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №/2019/00005/2 від 24.12.2019 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року адміністративний позов ТОВ «АННЕЛЬ УКРАЇНА» був задоволений. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA500020/2019/00005/2 від 24.12.2019 року. Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Одеська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ТОВ «АННЕЛЬ УКРАЇНА». Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що під час митного оформлення, у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками (АСАУР) було здійснено перевірку правильності визначення митної вартості товару, в результаті чого встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, 1) у товаросупровідних документах відсутні відомості про виробника товару; 2) у поданій до митного контролю та оформлення передоплаті за товар №1 від 27.11.2019 р. відсутнє посилання на комерційний інвойс; 3) замість декларації країни відправлення до митної декларації прикріплений страховий поліс; 4) на фізичному огляді було виявлено суттєві розбіжності по вазі товару. Оскільки у документах, поданих разом з митною декларацією, містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не було подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах. Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів п. 1 ч. 6 ст. 54 МК України були підставою для прийняття відповідачем правомірного рішення про коригування митної вартості товарів та відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, пояснення представника позивача - Бондаренко Г.Є., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.10.2019 р. між компанією Hengtong Wanhle Internation Trading Co., LTD(Beijing) (Китай) (продавець) та ТОВ «АННЕЛЬ УКРАЇНА» (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №HTWH-1901, за умовами якого продавець продає, а покупець купує штучні квіти у розібраному вигляді з синтетичних матеріалів, тканин рослинного походження, відходів целюлозної і легкої промисловості та запчастини до них, асортимент, кількість і ціни якого визначається згідно інвойсів, які є невід`ємною частиною даного контракту (а.с. 13-18). За умовами вказаного контракту позивачу поставлено партію товару: «штучні квіти в розібраному стані і їх частини (пресовані квіти-головки, ніжки, серединки, тичинки), виготовлені кустарним способом за спрощеною технологією з текстильних відходів (обрізків) і низькосортної паперової сировини вторинної переробки (відходів целюлозної промисловості) низької якості без латексного чи іншого захисного покриття, всього - 8266,93 кг.)»; «мішки пакувальні, виготовлені з поліпропіленових стрічок із вторинної поліпропіленової сировини низької якості, всього 419,24 кг». Для проведення митного оформлення придбаного товару позивачем подано до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію (МД) №UA 500020/2019/201739 (а.с. 125-127), а також документи на підтвердження митної вартості товару: зовнішньоекономічний договір (контракт) №HTWH-1901 від 07.10.2019 р., інвойс №HTWH-1901, специфікацію №01 від 07.10.2019 р., коносамент №OOLU2628944470 від 24.10.2019 р. та інші документи. Під час оформлення товару його митна вартість у деклараціях була визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Як зазначено відповідачем, під час здійснення митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UA 500020/2019/201739 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Так, під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA 500020/2019/201739 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість. Відповідачем відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2 ) каталоги; 3) специфікації; 4 ) прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) декларацію країни відправлення; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На вимогу органу доходів і зборів надано декларантом: банківський платіжний документ №1 від 27.11.2019 р., специфікацію №1 до контракту №HTWH-1901 від 07.10.2019 р., митну декларацію країни відправлення №292120190219893738 від 18.10.2019 р. та лист ТОВ «Еліта компані» №2312/19 від 23.12.2019 р. За результатами розгляду вказаних документів відповідач встановив, що у декларації країни відправлення №292120190219893738 від 18.10.2019 р. код товару відрізняється від заявленого у митній декларації. У декларації країни відправлення №292120190219893738 від 18.10.2019 р. міститься посилання на транспортний документ (коносамент) №OOLU2628944470 від 24.10.2019 р., який існувати на час оформлення даної експортної декларації не міг. За таких обставин, Одеською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500020/2019/00005/2 від 24.12.2019 р. (а.с. 34-35). Митним органом під час прийняття оскаржуваного рішення було визначено митну вартість за резервним методом з посиланням на те, що за результатами проведення аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС встановлено, що рівень митної вартості по товару 1 «штучні квіти» є більшим та становить 3,15 дол. США за кг нетто (МД №UA500080/2019/200933 від 17.12.2019 р.), ніж заявлено декларантом 0,225 дол. США за кг нетто, по товару 2 «штучні квіти» є більшим та становить 3,15 дол. США за кг нетто (МД № UA500090/2019/18133 від 09.10.2019р.), ніж заявлено декларантом 0,225 дол. США за кг нетто. Не погоджуючись з такими діями та рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «АННЕЛЬ УКРАЇНА» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання позивачем неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 49 МК України установлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. За ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. У відповідності з ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 ст. 53 МК України передбачається, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі №803/407/16. Обґрунтовуючи виникнення сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару, як підстави для витребування додаткових документів, апелянт/відповідач зазначає, що: 1) у товаросупровідних документах відсутні відомості про виробника товару, що не підтверджує заявлений декларантом зовнішньоекономічний контракт як зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення. Hengtong Wanhle Internation Trading Co., LTD зазначений у документах лише як продавець; 2) у поданій до митного контролю та оформлення передоплаті за товар №1 від 27.11.2019 р. відсутнє посилання на комерційний інвойс, що унеможливлює її прив`язання до партії товару, що оформлюється; 3) замість декларації країни відправлення до митної декларації прикріплений страховий поліс; 4) на фізичному огляді було виявлено суттєві розбіжності по вазі товару. Згідно інформації ТОВ «Експоцентр Одеса» щодо вартості товару від 12.12.2019 р. (вих. № 0883-inf), рівень цін на штучні квіти у роздрібному вигляді з синтетичних матеріалів, тканин рослинного походження, відходів целюлозної промисловості, країна походження Китай, компанія виробник Hengtong Wanhle Internation Trading Co., LTD(Beijing) не є ексклюзивними або авторською роботою, виготовлені кустарним способом. Товар належить до категорії «економ клас», доставлений у коробках середньої місткості, вагою 16 кг. Вартість визначено на основі аналізу контрактних зовнішньоекономічних цін, матеріалів, отриманих за каталогом Internet-ресурсів, аналітичних обзорів товарної структури ринку та його видів, специфіки у країні, факторів, які впливають на ціноутворення із врахуванням базових та офертних цін провідними постачальниками аналогічних видів з країн Південно-Східної Азії; 223-225 дол. США за 1 т. на умовах поставки CIF-Odessa (а.с. 42). Опрацювавши додатково надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості (резервний метод). Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне. При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності у товаросупровідних документах відомостей про виробника товару, що, на думку відповідача, не підтверджує заявлений декларантом зовнішньоекономічний контракт як зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та зазначення у документах Hengtong Wanhle Internation Trading Co., LTD лише як продавця, оскільки, як слушно зазначив суд першої інстанції, вказана обставина не впливає на складові митної вартості товарів та не може бути підставою для коригування митної вартості. Судами 1-ї та 2-ї інстанцій враховується, що поставка позивачу товару згідно контракту №HTWH-1901 від 07.10.2019 р. здійснювалась на умовах CIF Odessa за правилами Інкотермс 2010 (п. 3.2 контракту). Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Отже, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження. Також, враховуючи те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, то в даному випадку ТОВ «АННЕЛЬ УКРАЇНА» не повинно додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту Одеса, з чим погоджується апеляційний суд. Водночас, слід підкреслити, що за умовами поставки CIF покупець не має відповідати за експортне митне оформлення. Враховуючи це суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження відповідача щодо певних невідповідностей у декларації країни відправлення. До того ж, апелянтом/відповідачем не наведено, яким чином зазначена обставина впливає на правильність обчислення митної вартості товару. Також, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства твердження апелянта/відповідача про те, що позивачем замість декларації країни відправлення до митної декларації прикріплений страховий поліс, оскільки згідно ч. 2 ст. 53 МК України серед обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, не міститься копія декларації країни відправлення. Проте, з урахуванням положень ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що може бути витребуваний, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2019 р. та 24.12.2019 р. на вимогу органу доходів і зборів декларантом серед іншого було надано: митну декларацію країни відправлення №292120190219893738 від 18.10.2019 р., про що також зазначено в оскаржуваному рішенні. Колегія суддів, як і суд першої інстанції, також відхиляє аргумент апелянта/відповідача щодо відсутності у поданій до митного контролю та оформлення передоплаті за товар №1 від 27.11.2019 р. посилання на комерційний інвойс, оскільки зазначена обставина не впливає на складові митної вартості товарів. Так, заявлена позивачем митна вартість поставленого позивачу товару підтверджується належними документами відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджується правовою позицією Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 р. у справі №809/278/17. Колегія суддів також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставним, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Доводи апелянта про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Більш того, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012 р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018 р. в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Разом з тим, органом доходів і зборів жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Адже відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також колегія суддів зауважує, що митним органом не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, незастосування інших другорядних методів визначення митної вартості орган доходів і зборів пояснив відсутністю інформації щодо вартості таких операцій. Однак, слід підкреслити, що зазначені твердження не підтверджені відповідачем жодними доказами. Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 р. по справі №825/648/17. Колегія суддів також звертає увагу й на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містять жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України. Водночас, відповідно до наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р. «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Проте, у спірному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких в подальшому скориговано митну вартість товару. Крім того, згідно п. 2.1 вищевказаних Правил, у графі 5 «Митна декларація» зазначається код митної декларації, прийнятої до митного оформлення, згідно з класифікатором документів відповідно до відомчого класифікатора з питань митної статистики, ведення якого передбачено статтею 454 Кодексу. Відомості зазначаються за такою схемою: код митної декларації згідно з цим класифікатором; номер митної декларації; дата прийняття до митного оформлення (число/місяць/рік). Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Вказана норма права також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Разом з тим, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності. Згідно із ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновок суду першої інстанції про те, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Водночас відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. У зв`язку з цим, за результатом апеляційного розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA500020/2019/00005/2 від 24.12.2019 року не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та прийняте без урахування усіх фактичних обставин, з порушенням прав позивача. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «АННЕЛЬ УКРАЇНА». Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга Одеської митниці Держмитслужби задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов Повне судове рішення складено 7 грудня 2020 року.