Постанова 4813 № 522/14417/20

Номер провадження: 33/813/1321/20 Номер справи місцевого суду: 522/14417/20 Головуючий у першій інстанції Осіік Д. В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.11.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Феленко В.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2020 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420,40 грн. Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2020 року та провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована наступними доводами: -суд першої інстанції в оскаржуваній постанові не надав оцінку письмовим запереченням ОСОБА_1 на протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №102049 від 02.08.2020 року; -апелянт вказує, що навіть якщо підтвердити вину іншого учасника ДТП вже практично неможливо, то дії апелянта були звичайними, загальнопоширеними й загальноприйнятими; будь-яке покарання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за абсолютно стандартну поведінку на дорозі буде незвичайним, отже порушуватиме ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; автоматичність покарання (водія, що рухався назад) без урахування обставин, порушує ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; -апелянт наголошує, що вона здійснила маневр виїзду з парковки з усією практично можливою обережністю, учасник ДТП ОСОБА_2 здійснив наїзд на автомобіль ОСОБА_1 після того, як вона здійснила маневр виїзду, ОСОБА_3 не надав ОСОБА_1 можливості закінчити маневр, про який він був завчасно обізнаний; -апелянт зазначає, що виконання маневру виїзду з парковки з необхідністю передбачає обережність та завчасне гальмування іншими водіями; -апелянт заперечує проти показань свідка ОСОБА_4 , оскільки останній в поясненнях зазначає, що він їхав в 16-20 год., проте ДТП сталося о 15-55 год., як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення; -апелянт заперечує проти показань водія ОСОБА_3 , який стверджував в поясненнях, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вдарила його машину, а потім продовжила рух та вдарила ще його причіп. Апелянт вказує, що вона повністю виїхала з парковки на проїзну частину, вона намагалася їхати вперед, їй вже не потрібно було рухатися назад. Й навпаки, учасник ДТП ОСОБА_3 рухався в момент зіткнення та продовжив рухатися вперед після первісного удару, про що свідчить характер пошкоджень на транспортних засобах учасників ДТП. Апелянт та ОСОБА_3 згодні, що останній подав сигнал до ДТП, отже він мав достатньо часу для гальмування, проте не загальмував швидко, причина нездібності ОСОБА_3 до своєчасного гальмування полягає в тому, що його причіп був завантажений 5 тонами м`яса, що значно перевищує допустиму вагу; -апелянт наголошує, що відсутні переконливі докази вини ОСОБА_1 , а зроблені в протоколі висновки про попередній рух ґрунтуються виключно на повідомленні зацікавленого учасника ДТП. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , та інший учасник ДТП - ОСОБА_3 , в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце судового засідання належним чином. Відповідно до прохальної частини апеляційної скарги ОСОБА_1 , остання просила розгляд справи проводити за її відсутності. ОСОБА_3 про причини своєї неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надавав. Відповідно положень ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» зазначено, що розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні органи. З урахуванням зазначеного, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Згідно до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст.124 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно мало місце порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Оцінивши докази у їх сукупності, суддя місцевого суду правильно встановив фактичні обставини адміністративного правопорушення, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Апеляційним судом встановлено наступне. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 102049 від 02.08.2020 року ОСОБА_1 02 серпня 2020 року об 15-55 год., знаходячись в м. Одесі, рухаючись заднім ходом на автомобілі Nissan Qashqai, д. з. НОМЕР_1 , з парковки «Новий базар», не впевнилась, що це було безпечно, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем SSANG YONG REXTON, д. з. НОМЕР_2 , з причепом бортовим «ОДАЗ», д. з. НОМЕР_3 , який рухався позаду нього по пров. Князівському в напряму вул. Кінної. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (а. с. 1). За схемою місця ДТП, яка сталася 02.08.2020 року о 15-55 год. на вул. Торгова, 26 у м. Одеса, учасниками дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом Nissan Qashqai, д. з. НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом SSANG YONG REXTON, д. з. НОМЕР_2 , з причепом бортовим «ОДАЗ», д. з. НОМЕР_3 (а. с. 2). Згідно пояснень ОСОБА_1 , наданих 02.08.2020 року, остання керуючи автомобілем Nissan Qashqai, д. з. НОМЕР_1 , з`їжджаючи заднім ходом на дорогу, почула сигнал і після чого був удар. До приїзду поліції автомобілі з місця не прибиралися (а. с. 3). ОСОБА_3 в поясненнях від 02.08.2020 року вказав, що він, керуючи автомобілем SSANG YONG REXTON, д. з. НОМЕР_2 , рухався по Князівському провулку в бік вулиці Кінна. Водій автомобілю Nissan Qashqai, д. з. НОМЕР_1 , різко почав рух назад, не переконавшись в безпечності руху, в`їхав в заднє крило автомобілю ОСОБА_3 та продовжив рух в його причеп, д. з. НОМЕР_3 , незважаючи на попереджувальний сигнал, далі ОСОБА_3 зупинився та включив аварійну сигналізацію (а. с. 4). Свідок ОСОБА_4 в своїх поясненнях від 02.08.2020 року зазначив, що він повернув на Князівський провулок в напрямку вулиці Кінна від вулиці Торгова та побачив перед собою автомобіль SSANG YONG з причепом, який рухався попереду. Зліва почав від`їжджати автомобіль Nissan Qashqai чорного кольору. Автомобіль Nissan Qashqai, д. з. НОМЕР_1 , здав назад та зіткнувся з автомобілем SSANG YONG та причепом (а. с. 5). Твердження апелянта, що її дії при вказаних обставинах справи були звичайними, загальнопоширеними і загальними, а тому покарання ОСОБА_1 за стандартну поведінку на дорозі порушуватиме ст. 3, 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, спростовується доказами, повторно дослідженими в суді апеляційної інстанції. Так, матеріалами справи підтверджено та апелянтом не спростовується, що саме ОСОБА_1 здійснювала маневр виїзду з парковки на проїзну частину дороги заднім ходом. Згідно п. 10.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Тобто, в даному випадку обов`язок не створювати небезпеку чи перешкод іншим учасникам руху покладено саме на водія, який рухається на транспортному засобі заднім ходом. Слід зазначити, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3. Правил дорожнього руху України). Крім того, за загальним правилом, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п. 1.4. Правил дорожнього руху України). Доводи апелянта, що кожен водій, який виїжджає з парковки «навпіл на тротуарі», розраховує на обережність інших водіїв, які бачать парковку, розуміють про виїзд з неї заднім ходом та, у свою чергу, рухаються обережно, є неспроможними, оскільки Правилами дорожнього руху України не встановлено обов`язок іншим водіям надавати перевагу в русі автомобілям, які рухаються заднім ходом з місця паркування на проїзну частину дороги. Навпаки, Правилами дорожнього руху України передбачено, що для забезпечення безпеки руху водії, які рухаються заднім ходом, у разі потреби повинні звернутися за допомогою до інших осіб, що в свою чергу має на меті скерувати дії водія, який рухається заднім ходом, так, щоб не спричиняти перешкоди іншим учасникам руху. А тому, твердження апелянта, що вона навіть гіпотетично не могла переконатися, що десь за кутом не рухається автомобіль, що прямує в її бік, коли вона починала виконувати маневр, та жоден водій, виїжджаючи з парковки заднім рухом, не відправляє іншу особу на кінець кварталу, щоб побачити, чи не рухається там інша машина, є неспроможними, оскільки, водій, керуючи автомобілем, як джерелом підвищеної небезпеки, повинен згідно Правил дорожнього руху переконатися, що його рух буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Крім того, п. 10.9 Правил дорожнього руху України передбачено, що у разі потреби для забезпечення безпеки руху водій, що рухається заднім ходом, повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Тобто, посилання апелянта, що ніхто не може бути притягнутий за порушення, що коять абсолютно всі особи в подібній ситуації (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки при вказаних обставинах за умови дотримання Правил дорожнього руху України водієм, який рухався заднім ходом, можливо було уникнути створення ДТП. Щодо доводів апелянта, що свідчення ОСОБА_4 не заслуговують на довіру, оскільки останній в своїх поясненнях зазначив, що бачив подію о 16-20 год., коли відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ДТП сталося в 15-55 год., апеляційний суд звертає увагу, що пояснення свідка ОСОБА_4 від 02.08.2020 року оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, узгоджуються з іншими доказами з урахуванням всіх обставин справи, та є належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 02.08.2020 року та інкримінуються ОСОБА_1 . Твердження апелянта, що учасник ДТП ОСОБА_3 вчасно не загальмував, здійснив наїзд ззаду на автомобіль ОСОБА_1 після того, як вона здійснила маневр виїзду, є безпідставними, оскільки дії водія ОСОБА_3 не є предметом дослідження в даному адміністративному провадженні, та не спростовують порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 . Крім того твердження апелянта, що ОСОБА_3 вчасно не загальмував, здійснив наїзд ззаду на автомобіль ОСОБА_1 , спростовуються характером та розташуванням механічних пошкоджень на автомобілі, яким керувала ОСОБА_1 , та на автомобілі, яким керував ОСОБА_3 . Таким чином, під час повторного дослідження доказів по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , апеляційним судом встановлено доведеність вини ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, а посилання апелянта про відсутність доказів її вини є неспроможними, оскільки спростовуються матеріалами справи та апелянтом не наведено переконливих відомостей протилежного. Щодо доводів апелянта, що місцевим судом не надано оцінки наданим до суду запереченням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд зазначає, що судом апеляційної інстанції поновлено апелянту строк та апеляційне оскарження постанови місцевого суду, а тим самим поновлено права апелянта, визначені ст.268 КУпАП, в тому числі, право бути присутнім в судовому засіданні, надавати суду пояснення та докази. Проте, під час апеляційного розгляду справи доводи апеляційної скарги, що збігаються за своїм змістом з наданими до місцевого суду письмовими запереченнями, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а тому постанова суду першої інстанції з підстав, що місцевим судом не надано оцінки запереченням ОСОБА_1 , не може бути скасована, оскільки відсутність такої оцінки не вплинули на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо апелянта. Позиція апелянта, яку той висловив в апеляційній скарзі та його процесуальна поведінка, пов`язана з наданням пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом, як спосіб самозахисту з метою уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Враховуючи наведені обставини в сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, а тому висновок суду першої інстанції про визнання її винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є законним та обґрунтованим, внаслідок чого немає підстав для скасування або зміни постанови суду. Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. На підставі викладеного та керуючись ст. 293, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе