Постанова 4810 № 425/1882/18

Головуючий суду 1 інстанції - Романовський Є.О. Доповідач -Дронська І.О. Справа № 425/1882/18 Провадження № 22-ц/810/689/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Луганського апеляційного суду: головуючого судді Дронської І. О., суддів Коновалової В. А., Луганської В.М., за участю секретаря Вовчанської С. В., учасники процесу: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , відповідач (скаржник) ОСОБА_3 , представники скаржника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_6 , розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 08 квітня 2020 року, постановлену у складі судді Романовського Є. О. 08.04.2020 року в м. Рубіжне Луганської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 по поділ спільного сумісного майна подружжя, скасування договору дарування та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя ВСТАНОВИВ: У червні 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в обгрунтування якого посилалась на те, що з 04.12.1967 року по 10.04.2017 року перебувала з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, за час якого подружжям у спільну сумісну власність було придбано майно, а саме: автомобіль марки «ВАЗ», модель «2107», номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, зеленого кольору, шасі НОМЕР_2 , вартістю 50 000 грн; напівпричіп легковий марки «КРАЗ», модель «8138», номерний знак НОМЕР_3 , 1997 року випуску, білого кольору, шасі НОМЕР_4 , вартістю 5 000, 00 грн, автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці, площею 0,2355 га за адресою: АДРЕСА_2 ; депозитний вклад, відкритий в VAB банку на ім?я ОСОБА_3 , рахунок № НОМЕР_7 та рахунок № НОМЕР_8 на суму 120 000 грн та 15 500 доларів США відповідно; металевий гараж, що знаходиться в кооперативі «Західний» по АДРЕСА_3 ; гараж цегловий, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Посилаючись на неможливість провести розподіл майна у добровільному порядку, позивачка ОСОБА_1 просила суд зазначене майно визнати об`єктом спільної сумісної та поділити між нею та відповідачем. У подальшому позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на те, що автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 , який 04.10.2015 року був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_3 , а з 27.04.2019 року без відома позивачки зареєстрований за ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 27.04.2019 року № 4442/2019/1439724, уточнила позовні вимоги та просила суд визнати недійсним та скасувати договір дарування № 4442/2019/1439724 транспортного засобу від 27.04.2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у сервісному центрі РСЦ МВС в Луганській області № 4442, відповідно до якого Дарувальник передав безоплатно у власність Обдарованому транспортний засіб марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 та визнати об`єктами спільної сумісної власності наступне майно: автомобіль марки «ВАЗ», модель «2107», номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, зеленого кольору, шасі НОМЕР_2 , вартістю 50 000 грн; напівпричіп легковий марки «КРАЗ», модель «8138», номерний знак НОМЕР_3 , 1997 року випуску, білого кольору, шасі НОМЕР_4 , вартістю 5 000, 00 грн, автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 ; житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці, площею 0,2355 га за адресою: АДРЕСА_2 ; депозитний вклад, відкритий в VAB банку на ім?я ОСОБА_3 , рахунок № НОМЕР_7 та рахунок № НОМЕР_8 на суму 120 000 грн та 15 500 доларів США відповідно; металевий гараж, що знаходиться в кооперативі «Західний» по АДРЕСА_3 ; гараж цегловий, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку: -автомобіля марки «ВАЗ», модель «2107», номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, зеленого кольору, шасі НОМЕР_2 , вартістю 50 000 грн; -напівпричепа легкового марки «КРАЗ», модель «8138», номерний знак НОМЕР_3 , 1997 року випуску, білого кольору, шасі НОМЕР_4 , вартістю 5 000, 00 грн, -автомобіля марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 ; -житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці, площею 0,2355 га за адресою: АДРЕСА_2 ; -депозитного вкладу, відкритого в VAB банку на ім?я ОСОБА_3 , рахунок № НОМЕР_7 та рахунок № НОМЕР_8 на суму 120 000 грн та 15 500 доларів США відповідно; -металевого гаражу, що знаходиться в кооперативі «Західний» по АДРЕСА_3 ; -будівельних матеріалів з яких побудований гараж цегловий № НОМЕР_9 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Крім того позивачка ОСОБА_1 відмовилась від позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 в частині позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 . Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 05.02.2020 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 в частині позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 . Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 08.04.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя, скасування договору дарування та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя задоволено частково. Скасовано договір дарування № 4442/2019/1439724 транспортного засобу від 27.04.2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у сервісному центрі РСЦ МВС в Луганській області № 4442, відповідно до якого Дарувальник передав безоплатно у власність Обдарованому транспортний засіб марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 . Визнано об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 : -автомобіль марки «ВАЗ», модель «2107», номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, зеленого кольору, шасі НОМЕР_2 ; -напівпричіп легковий марки «КРАЗ», модель «8138», номерний знак НОМЕР_3 , 1997 року випуску, білого кольору, шасі НОМЕР_4 ; -автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 ; -житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці, площею 0,2355 га за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності за кожним на Ѕ частку: -автомобіля марки «ВАЗ», модель «2107», номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, зеленого кольору, шасі НОМЕР_2 ; -напівпричепа легкового марки «КРАЗ», модель «8138», номерний знак НОМЕР_3 , 1997 року випуску, білого кольору, шасі НОМЕР_4 ; -автомобіля марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 ; -житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташованого на земельній ділянці, площею 0,2355 га за адресою: АДРЕСА_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що як положеннями КпШС України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин сторін щодо напівпричіпу легкового марки «КРАЗ», моделі «8138», номерний знак НОМЕР_3 , 1997 року випуску та житлового будинку так і положеннями СК України щодо майна, придбаного після набрання чинності цим Кодексом, які свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, яка не спростована одним із подружжя, передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та останні мають право на поділ такого майна, при цьому частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідачем ОСОБА_3 , через свого представника адвоката Михірева Р.В., подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, скаржник просив скасувати рішення суду перщої інстанції в частині задоволення позивачці ОСОБА_1 позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, а саме в частині: скасування договору дарування № 4442/2019/1439724 транспортного засобу від 27.04.2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у сервісному центрі РСЦ МВС в Луганській області № 4442, відповідно до якого Дарувальник передав безоплатно у власність Обдарованому транспортний засіб марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 ; визнання об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та права власності за кожним на Ѕ частку наступного майна: автомобілю марки «ВАЗ», модель «2107», номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, зеленого кольору, шасі НОМЕР_2 , вартістю 60000грн; напівпричіпу легкового марки «КРАЗ», модель «8138», номерний знак НОМЕР_3 , 1997 року випуску, білого кольору, шасі НОМЕР_4 , вартістю 5000 грн; автомобілю марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 ; житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці, площею 0,2355 га за адресою: АДРЕСА_2 . Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав для задоволення позовних вимог позивачки в частині визнання об`єктами права спільної сумісної власності та права власності за кожним на Ѕ частку, оскільки напівпричіп легковий, житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 , автомобіль марки «ВАЗ» та автомобіль марки «Toyota» були придбані ОСОБА_3 за свої особисті кошти, які він отримав у вигляді грошової премії у розмірі 75000,00 доларів США у 2004 році. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції не міг скасувати договір дарування автомобіля марки «Toyota», оскільки спірний автомобіль був придбаний на особисті кошти відповідача і останній був його власником і самостійно мав право розпоряджатися цим автомобілем та укласти з його другою дружиною ОСОБА_6 договір дарування цього автомобіля, за яким Дарувальник передав безоплатно у власність Обдарованому транспортний засіб марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 . Позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_6 не скористались своїм правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_3 . Позивачка ОСОБА_1 та представник останньої, а також відповідачка ОСОБА_6 , яких було повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду від останніх не надходило. Справу розглянуто на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України за участю відповідача-скаржника ОСОБА_3 та представника останнього адвоката Михірева Р.В. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника та представника останнього, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне. Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Апеляційний суд, розглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне перевірити правильність рішення не в повному обсязі, а тільки в оскаржуваній ОСОБА_3 частині. Про необхідність вчинення апеляційним судом таких дій свідчить також роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», зроблені в п.15 постанови про те, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, перевіряючи правильність рішення суду в оскаржуваній частині щодо задоволених позовних вимог позивачки ОСОБА_1 ( скасування договору дарування, визнання об`єктами права спільної сумісної власності сторін та права власності за кожним на Ѕ частку напівпричепу легкового, житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 , автомобілю марки «ВАЗ» та автомобілю марки «Toyota»), апеляційний суд не перевіряє правильність рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо депозитних вкладів, металевого гаража в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та гаража цеглового, яка скаржником не оскаржується. Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб від 14.12.1968 року, актовий запис № 561, серія НОМЕР_10 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 14.12.1968 року перебували у шлюбі, який рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 10.04.2017 року, яке набрало законної сили 25.04.2017 року, розірвано. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час шлюбу придбано спільне майно, а саме: -автомобіль марки «ВАЗ», модель «2107», номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, зеленого кольору, шасі НОМЕР_2 ; -напівпричіп легковий марки «КРАЗ», модель «8138», номерний знак НОМЕР_3 , 1997 року випуску, білого кольору, шасі НОМЕР_4 ; -автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 ; -житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці, площею 0,2355 га за адресою: АДРЕСА_2 . Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 16.12.2005 року серія НОМЕР_11 , ОСОБА_3 на праві приватної власності належить автомобіль марки «ВАЗ», модель «2107», номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, зеленого кольору, шасі НОМЕР_2 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 27.09.1997 року серія № НОМЕР_12 ОСОБА_3 на праві приватної власності належить напівпричіп легковий марки «КРАЗ», модель «8138», номерний знак НОМЕР_3 , 1997 року випуску, білого кольору, шасі НОМЕР_4 , який знаходиться в аварійному стані та ремонту не підлягає, що підтверджується актом рекламації від 11.04.2018 року. Відповідно до свідоцтва на право власності на житло від 14.02.2001 року № 083, записаного у реєстрову книгу за № 478/47 дод. стор. 569 та технічного паспорту квартира АДРЕСА_5 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках. Також, згідно технічного паспорту на жилий будинок особистого житлового фонду, інвентарний номер 69, реєстровий номер 31/2 від 12.05.1988 року, договору купівлі продажу від 24.03.1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 236, серія ААМ № 040838 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23.01.2017 року № 78606578, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці, площею 0,2355 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4421685400:11:001:0245, реєстраційний номер 306922144216. Крім того судом першої інстанції встановлено, що з 04.10.2005 року за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований автомобіль марки «Toyota Camry» сірого кольору, 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_6 , який, відповідно до інформації територіального сервісного центру МВС № 442 в Луганській області від 05.07.2019 року № 31/12/4442-962 та договору дарування 4442/2019/1439724 транспортного засобу від 27.04.2019 року був перереєстрований 27.04.2019 року на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі договору дарування № 4442/2019/1439724, укладеному в ТСЦ № 4442. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 45 про оцінку транспортного засобу від 16.09.2019 року ринкова вартість автомобілю марки «Toyota Camry», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_6 становить 189 283,20 грн. Також судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Рубіжанської міської ради від 06.06.2000 року № 514 ОСОБА_7 дозволено будівництво гаражу по АДРЕСА_4 відповідно до схеми затвердженої у відповідному порядку. ОСОБА_3 є членом гаражного кооперативу «Західний» та йому належить металевий гараж № НОМЕР_13 , загальною площею 18 кв.м., неприватизований, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповіддю на запит від 22.02.2017 року № 16/02/2017 голови кооперативу «Західний». Відповідно до довідки головуючого кооперативу «Західний» від 11.06.2018 року ОСОБА_3 не є членом гаражного кооперативу «Західний» та гаража у власності не має. 05.02.2015 року ОСОБА_3 через відділення ПАТ «Альфа Банк» отримав гарантовану суму у розмірі 200 000 грн, що підтверджується відповіддю Акціонерного товариства «Український акціонерний банк» від 08.09.2015 року № 06-28263. Згідно витягу з наказу № 15-ОД від 26.05.2004 року ОСОБА_3 нагороджено грошовою премією у розмірі 75 000 доларів США. Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи та сторонами не оспорювалися. Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд першої інстанції, встановивши обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення сторонами спільного ведення господарства, з`ясувавши джерело і час придбання вказаного майна, дійшов висновку про те, що спірне майно, а саме: напівпричіп легковий, житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 , автомобіль марки «ВАЗ» та автомобіль марки «Toyota» не набуте одним із подружжя до шлюбу, а тому підлягає визнанню спільною сумісною власністю подружжя. При цьому твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що все зазначене в позовній заяві майно придбано під час шлюбу з позивачкою, але на його особисті кошти, а саме одноразові премій, а отже відповідно до ч. 3 ст. 57 СК України є його особистою власністю та не підлягає розподілу, суд першої інстанції не прийняв до уваги, посилаючись у мотивувальній частині рішення на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів зазначеного ОСОБА_3 . Крім того, встановивши, що відповідачем ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 було придбано автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 , який в подальшому ОСОБА_3 , а саме під час розгляду даної справи, подарував відповідачці ОСОБА_6 без дозволу та відому позивачки, дійшов висновку про те, що даний договір є недійсним та підлягає скасуванню, а спірний даний автомобіль, у свою чергу, визнанню об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Проаналізувавши наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, щодо визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя та розподілу цього майна з урахуванням позовних вимог, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює з відповідним посиланням на правивий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, але, визнавши, що договір дарування автомобіль марки «Toyota», модель «Camry» є недійсним, дійшов помилкового висновку щодо скасування цього договору, про що зазначено у резолютивній частині рішення. Згідно з п.п. 1-5 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити… Відповідно до п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК), ч. 3 ст. 368 ЦК) відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню. Колегія суддів не вважає за доцільне надавати додаткове обгрунтування нормами матеріального права правовідносин сторін, оскільки вважає, що

мотивувальна частина оскаржуваного рішення містить повне обгрунтування відповідними правовими нормами спірних правовідносин сторін щодо поділу майна, як за нормами КпШС України, СК України та ЦК України. Відповідно до ст. 12 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень, , крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. У випадку недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Як вбачається з доводів позовної заяви позивачка ОСОБА_1 обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що спірне майно було придбане за час шлюбу з відповідачем, за спільні гроші, а тому є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу по Ѕ частині цього майна кожному з подружжя. Заперечуючи проти позовних вимог позивачки ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_3 посилається на те, що хоча спірне майно і було придбане під час шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 , але це майно він придбав засвої особисті кошти, які він отримав у вигляді грошової премії у розмірі 75000,00 доларів США у 2004 році, та, як власник автомобіля марки «Toyota», модель «Camry» самостійно мав право ним розпоряджатися та укласти з його другою дружиною ОСОБА_6 договір дарування за яким безоплатно передати у власність дружині спірний автомобіль. Колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що відповідачем ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог позивачки ОСОБА_1 . Як вбачається з матеріалів справи, в обгрунтування своїх заперечень відповідачем ОСОБА_3 надано суду копію витягу з наказу «Оргрегіонпроект» РФ м.Москва № 15- ОД від 26.05.2004 року про преміювання ОСОБА_3 грошовою премією в сумі 75000,00 доларів США, який не завірений належним чином, а.с.48, т.1. Між тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що спірні напівпричіп легковий марки «КРАЗ», модель «8138», номерний знак НОМЕР_3 , 1997 року випуску, білого кольору, шасі НОМЕР_4 було придбано 27.09.1997року, а.с.12, т.1, та житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці, площею 0,2355 га за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу, придбано було 24.09.1998 року, а.с. 21, тобто значно раніше до отриманої ОСОБА_3 , за доводами останнього, премії. Також, спірні автомобілі марки «ВАЗ», модель «2107», номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, зеленого кольору, шасі НОМЕР_2 та марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 були придбані відповідно 18.12.2005року, а.с. 11, т. 1 та 04.10.2005 року, а.с. 29, т. 1, що значно пізніше від отриманої, за доводами відповідача, премії. Колегія суддів вважає що суд першої інстанції не мав підстав для визначення наданої відповідачем ОСОБА_3 вищезазначеної копії витягу з наказу належним та допустимим доказом як і доведеними доводи відповідача про те, що на придбання спірного майна, придбаного за час шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 були витрачені саме його особисти кошти, які він отримав у вигляді грошових премій. Будь-яких доказів фактичного отримання премії в сумі 75000,00 доларів США, збереження цих коштів як особистої приватної власності під час шлюбу з відповідачкою та використання цієї премії на придбання спірних автомобілів відповідачем не надано, як і не надано належних та допустимих доказів отримання інших премій за особисті заслуги. Також за час шлюбу між сторонами не визначався правовий статус спірного майна, як особистої власності відповідача ОСОБА_3 . На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення сторонами спільного ведення господарства, з`ясував джерело і час придбання вказаного майна, правильно застосував норми матеріального права з урахуванням часу придбання цього майна, а саме відповідно до норм як КпШС України так і СК України та дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не спростована презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно, яке набуте ними в період шлюбу, а тому це спірне майно є спільною сумісною власностю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та позивачка ОСОБА_1 має право на поділ цього майна, з урахуванням позовних вимог останньої, у рівних частках по Ѕ, оскільки між сторонами інша домовленність щодо розподілу майна на випадок розірвання шлюбу відсутня та між ними шлюбний договір не укладався. Також колегія суддів, як і суд першої інстанції, встановивши, що відповідач ОСОБА_3 під час розгляду даної справи, без дозволу та відому позивачки ОСОБА_1 подарував відповідачці ОСОБА_6 , як дружині у другому шлюбі, придбаний за час шлюбу з позивачкою автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6 , вважає, що зазначений договір є недійсним, скасування якого у судовому порядку не потребується. Колегія суддів вважає, що за доводами апеляційної скарги скаржником не доведена наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивачки ОСОБА_1 щодо визнання спірного майна спільною сумісною власністю та розподілу цього майна та порушення судом першої інстанції в цій частині норм матеріального та процесуального права, що призвели, як вважає скаржник, до ухвалення незаконного рішення по суті спору між сторонами. Між тим, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції та скасувати в частині скасування судом першої інстанції спірного договору дарування № 4442/2019/1439724 транспортного засобу від 27.04.2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права в частині скасування спірного договору дарування, а тому на підставі ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення щодо спірного договору та залишенням без змін іншої частини рішення суду першої інстанції в оскаржуваній ОСОБА_3 частині, а тому апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягіє частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 08 квітня 2020 року в частині скасування договору дарування №4442/2019/1439724 скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким визнати недійсним договір дарування № 4442/2019/1439724 транспортного засобу від 27.04.2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у сервісному центрі РЦС МВС в Луганській області № 4442, відповідно до якого Дарувальник передав безоплатно у власність Обдарованому транспортний засіб марки "Toyota", модель "Сamry", номерний знак НОМЕР_5 , 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_14 . В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 03 грудня 2020 року. Головуючий І. О. Дронська Судді В. А. Коновалова В. М. Луганська