Постанова 4809 № 398/800/20

ПОСТАНОВА Іменем України 04 грудня 2020 року м. Кропивницький справа № 398/800/20 провадження № 22-ц/4809/1594/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув впорядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кошеленко Алли Вячеславівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 вересня 2020 року у складі судді Орловського В.В. і В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила зменшити розмір аліментів, стягнутих з неї на підставі судового наказу, ухваленого Олксандрійським міськрайонним судом Кіровоградської област від 04.02.2019 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ј частини усіх видів заробітку (доходу) до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовна заява мотивована тим, що позивач з відповідачем перебували у шлюбі, який було зареєстровано 26.10.2001 відділом РАЦС у м. Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області шлюб розірвано. 04.02.2019 Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області видано судовий наказ про стягнення з позивача на користь відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви, тобто з 18.10.2018 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний судовий наказ позивач отримала 13.11.2019. До цього часу позивач не знала, що відповідач звернувся до суду із відповідною заявою. З 2014 року ОСОБА_1 проживає в Російській Федерації, про що ОСОБА_2 знав. Дочка ОСОБА_4 вирішила проживати разом з батьком, так як в м. Олександрії вона ходить до школи, має друзів. Відповідач не заперечував проти цього. Протягом всього часу з 2014 року позивач неодноразово приїжджала до м. Олександрія, привозила дочці подарунки, гроші. Перебуваючи в РФ позивач постійно спілкувалась з дочкою телефоном, цікавилась її життям тощо. Позивач передавала грошові кошти на утримання дитини. У період з 25.04.2017 з 25.04.2018 дочка перебувала у позивача у гостях у м. Москва. При зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача аліментів відповідач не вказав, що ОСОБА_1 має на своєму утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №

13. Дитина знаходиться тільки на утриманні позивача, оскільки її батько позбавлений батьківських прав. Аліменти ОСОБА_1 на утримання своєї дитини ОСОБА_6 не отримує. Позивач не має постійного заробітку, проживає з дочкою на орендованій квартирі, тому на даний час не може сплачувати на дитину аліментиу в тому розмірі, що стягнуто з неї судовим наказом. Відповідач працездатний, має постійну роботу, інших утриманців не має, тому з огляду на те, що позивач добровільно надає матеріальну допомогу їх дочці та її сімейний та матеріальний стан, вважає, що розмір аліментів, стягнутих з неї на користь відповідача може бути зменшений. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 вересня 2020 року позов задоволено. Змінено розмір аліментів що стягуються з ОСОБА_1 на підставі наказу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 лютого 2019 року на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рішення суду мотивовано тим, що у позивача на утриманні є ще одна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає з матір`ю та батько якої позбавлений батьківських прав, і ця обставина не була врахована при видачі судового наказу через те, що ОСОБА_2 не повідомив суд про це. Тому така зміна сімейного стану позивача відповідно до норм ч.7 ст.170 ЦПК України та ст. 192, 182 СК України є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів. В апеляційній скарзі адвокат Кошеленко А.В., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що фактично спільна дитина ОСОБА_3 проживає разом з батьком починаючи з 2014 року. Мама дитини самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, хоча відповідач ніколи не заперечував проти участі матері в житті дитини, яка дуже потребує материнської ласки та турботи. Востаннє позивач бачилася з донькою у травні 2018 року. До матеріалів справи не додано жодного доказу того, який би вказував на суттєву зміну матеріального, сімейного стану або стану здоров`я ОСОБА_1 . Позивач має молодшу малолітню доньку ОСОБА_6 2015 року народження. Але разом з цим, позивач є особою працездатного віку, хронічних захворювань, медичних висновків, групи інвалідності, які б перешкоджали їй працювати не має. В центрі зайнятості на обліку, як така, що шукає роботу не перебуває. Докази перебування у відпустці по догляду за дитиною в матеріалах справи відсутні. Позивач має можливість винаймати квартиру в м. Москва Російської Федерації, про що зазначає у позові, тоді як має житлову квартиру, яка належить їй на праві особистої приватної власності у м. Олександрія Кіровоградської області. В цей час спільна донька знаходиться на повному утриманні відповідача та має успіхи у навчанні, веде здоровий спосіб життя. Доводи позивача про зміну статусу чи сімейного стану внаслідок народження другої дитини є помилковими, а доказів про зміну свого матеріального стану з часу народження другої дитини до дня звернення з позовом до суду ОСОБА_1 не надано. Від адвоката Шлякової Н.В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України, у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців. Відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, суд вирішив розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК Українимежах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії судового наказу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 лютого 2019 року по справі №398/3861/19, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви, тобто з 18.10.2018, і до досягнення повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до заяви ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Чернишовим С.С., від 05.04.2017, ОСОБА_2 дав свою згоду на тимчасовий виїзд за кордон до Російської Федерації в період з 25.04.2017 до 25.04.2018, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі своєї матері ОСОБА_1 . Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого 28.02.2015 відділом ЗАГС по м. Хвалинську і Хвалинському району управління по справам ДРАЦС Уряду Саратовської області, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_9 , після укладання шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_10 . Згідно свідоцтва про народження від 9 січня 2016 року, серії НОМЕР_2 , виданого Бабушкінським відділом ДРАЦС Управління ДРАЦС Москви народилась ОСОБА_5 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Саратов від 22.01.2018 по справі №2-33/2018, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було позбавлено батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняєвід обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилалася на те, що у неї на утриманні є ще одна дитина від іншого шлюбу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що відповідач не вказав у заяві про видачу судового наказу про стягнення з неї аліментів. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції у порушення вищевказаних вимог закону не звернув уваги на те, що наявність у позивача ще однієї дитни від іншого шлюбу, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до видачі судом судового наказу про стягення з позивача аліментів, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Суд у порушення зазначених вище вимог закону не врахував, що позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення її майнового стану, у тому числі, у зв`язку з наявністю дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Суд звертає увагу на те, що відповідно до судового наказу від 04.02.2019 (а.с.7) розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , без підтвердження погіршення її матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та суперечитиме її інтересам. Встановивши обов`язок позивача надавати матеріальну допомогу дітям, суд першої інстанції належним чином не мотивував свій висновок про визначення розміру аліментів саме у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу), не провівши належну оцінку стану здоров`я та матеріального стану позивача, а також інтересів дитини ОСОБА_3 . Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 не довела підстави позову про зменшення розміру аліментів, визначених судовим наказом Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.02.2019, тому у задоволенні позову необхідно відмовити. Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1,3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив 1 261 грн 21 коп судового збору, які підлягають стягненню на його користь з позивача. Керуючись ст.367,374,376,382,384, 389 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Кошеленко Алли Вячеславівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 вересня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ( РНКОПП НОМЕР_4 ) 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 20 коп судових витрат. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді А. М. Головань О. Л. Карпенко