Постанова Дніпровський апеляційний суд № 176/330/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8145/20 Справа № 176/330/20 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н. Ю. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 48 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Деркач Н.М., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом де просить стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 31378,64 грн. Позов мотивовано тим, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 02 грудня 2006 року по 12 січня 2011 року. Від шлюбу мають спільну дитину дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої в свідоцтві про народження зазначено Відповідача. Після розірвання шлюбу дочка залишилась проживати із нею і перебуває на її утриманні. Починаючи з 2010 року Відповідач по справі самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 та із цього часу Відповідач не цікавився та не піклувався про здоров`я дитини, її фізичний, духовний, моральний розвиток та ухилявся від обов`язку по утриманню дитини. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області у справі 2-225 з ОСОБА_1 на її користь стягнуто аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , про що 08 лютого 2011 року видано виконавчий лист. Зазначений вище виконавчий лист № 2-225 від 08 лютого 2011 року перебуває на примусовому виконанні у Жовтоводському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), виконавче провадження АСВП № 25258921. Проте, Відповідач будучи працездатним, не маючи хронічних захворювань, починаючи з жовтня 2018 року ухиляється від сплати аліментів, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 01 лютого 2020 року складає 34448,64. Зазначене призводить до того, що дитина залишається на її повному утриманні. Відповідач нехтує своїм обов`язком, що визначений ст. 180 СК України, переклавши весь тягар по утриманню, лікуванню, забезпеченню достатнього життєвого рівня їхньої неповнолітньої доньки на неї, в той час як обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Таким чином позивачка була змушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та просить стягнути з відповідача на її користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 31378,64 грн. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року позов задоволено та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 жовтня 2018 року по 24 лютого 2020 року в розмірі 31378, 64 грн.; вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, жодними документами не довів обставин, які б зумовлювали неможливість його працевлаштування, а також відсутності доходів в період виникнення в нього заборгованості із сплати аліментів, не надав також і доказів того що заборгованість виникла з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційний скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому ухвала суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що сторони, перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 грудня 2006 року по 12 січня 2011 року. Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до виконавчого листа №2-225/2011 року, виданого Жовтоводським міський судом Дніпропетровської області 08 лютого 2011 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини, дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з 18 січня 2011 року, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму відповідного віку дитини. 18 березня 2011 року було відкрито виконавче провадження за даним виконавчим листом. Відповідно до розрахунків заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу №2-225 відповідач станом на 01 лютого 2020 року має борг зі сплати аліментів у сумі 34448,64 грн. Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач, жодними документами не довів обставин, які б зумовлювали неможливість його працевлаштування, а також відсутності доходів в період виникнення в нього заборгованості із сплати аліментів, не надав також і доказів того що заборгованість виникла з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Між сторонами виник спір стосовно стягнення неустойки (пені) за прострочення по виплаті аліментів. Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p=(A1 х 1% х Q1)+(A2 х 1% х Q2)+……….(An х 1% х Qn), де: p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Вирішуючи питання щодо спору про стягнення пені, суду необхідно за наявності встановленого розміру боргу вирішити питання про наявність підстав для стягнення пені, встановити всі обставини справи, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, яке буде відповідати правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 14-37цс18. Згідно із ч.1 ст.196 СК України із змінами від 17.05.2017р., у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Доводи апеляційної скарги про те, що після народження сина він не мав постійного місця роботи, оскільки був змушений більшу частину часу знаходитись поруч із дружиною, допомагати їй доглядати за чином, оскільки останній мав незадовільний стан здоров`я, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки дані обставини не звільняють відповідача від обов`язку сплати аліментів. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем в своєму розрахунку від 24 лютого 2020 року, з яким погодився суд першої інстанції, помилково в графі Період прострочення кінцеву дату сплати аліментів змінює помісячно зі 100-денним періодом прострочення, колегія суддів відхиляє, оскільки на спростування розрахунку пені за прострочення по виплаті аліментів, відповідачем свого розрахунку не надано, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог. Колегією суддів, перевірено розрахунок пені, наведений судом першої інстанції, та виходячи із визначеного розміру заборгованості з 01 жовтня 2018 року по 24 лютого 2020 року в розмірі 31378, 64 грн. вважає його вірним, з урахуванням всіх вимог чинного законодавства. Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Н.М. Деркач Т.Р. Куценко