Постанова КАС ВС № 140/8457/20

ПОСТАНОВА Іменем України 03 грудня 2020 року Київ справа №140/8457/20 адміністративне провадження №К/9901/25187/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач), суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А., розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 140/8457/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТТА ГРАНТ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року (суддя - Сорока Ю.Ю.) про забезпечення позову та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року (головуючий суддя - Матковська З.М., судді: Бруновська Н.М., Шавель Р.М.),- ВСТАНОВИВ: 11 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕТТА ГРАНТ» (далі за текстом- позивач, ТОВ «БЕТТА ГРАНТ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі за текстом- відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14 травня 2020 року №41 в частині прийняття рішення щодо відповідності ТОВ «БЕТТА ГРАНТ» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість та внесення до Журналу ризикових платників; зобов`язати відповідача виключити ТОВ «БЕТТА ГРАНТ» з переліку ризикових платників податку на додану вартість. 15 червня 2020 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14 травня 2020 року №41 в частині прийняття рішення щодо відповідності ТОВ «БЕТТА ГРАНТ» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість та внесення до Журналу ризикових платників. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що включення позивача до переліку ризикових платників на підставі пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року (далі - Порядок № 1165), блокує господарську діяльність підприємства, оскільки внаслідок існування таких обставин воно позбавлене можливості зареєструвати податкові накладні, у зв`язку з чим контрагенти не купують товар. З огляду на вказане позивач не отримує прибуток, у зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може спричинити припинення діяльності ТОВ «БЕТТА ГРАНТ». Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 17 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, заяву ТОВ «БЕТТА ГРАНТ» про забезпечення позову задовольнив. Зупинив дію рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14 травня 2020 року №41 в частині прийняття рішення щодо відповідності ТОВ «БЕТТА ГРАНТ» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість та внесення до Журналу ризикових платників. Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що наслідки включення позивача до переліку ризикових платників податків відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117), носять негативний характер, оскільки строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а сам факт такого включення покладає на платника податків додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів. Негативні наслідки також стосуються і контрагентів позивача, для яких неможливим є формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з позивачем. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції також врахував, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2019 року (справа №826/12108/18) визнано протиправними та нечинними пункти 10, 20, 21 Порядку №117. Апеляційний суд в повній мірі погодився із викладеними у рішенні суду першої інстанції висновками. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 150 КАС України та залишили поза увагою, що позивач в обґрунтування поданої заяви не навів достатніх та належних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а також неможливості захисту останніх без вжиття заходів забезпечення позову. Посилання судів на приписи Порядку №117 є некоректними, оскільки останній втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Порядок №1165). Скаржник наголошує, що включення до баз даних певної інформації щодо платника податків не створює жодних перешкод для його діяльності. Відповідно до положень Порядку №1165 єдиним негативним наслідком для позивача від рішення про його відповідність Критеріям ризикових платників податків може бути лише зупинення реєстрації податкової накладної, проте, указаний Порядок передбачає чіткий механізм реєстрації зупинених податкових накладних у разі надання платником податків, за його бажанням, відповідних пояснень та документів до них. ТОВ «БЕТТА ГРАНТ» правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 17 листопада 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами положень статей 150 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Частинами першою та другою статті 150 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України). Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Судові рішення у цій справі наведеним вище вимогам не відповідають. Висновки судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову є хибними з огляду на наступне. Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №1165). Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності. При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю. Висновки судів попередніх інстанцій, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджений оцінкою судами будь-яких доказів. Так само суди не зазначили, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача. Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України. Колегія суддів також зауважує, що мотивуючи свої рішення про наявність підстав для забезпечення позову, суди попередніх інстанцій неправильно визначились з нормами матеріального права, що регулюють питання віднесення платників податків до ризикових, оскільки посилались на приписи Порядку №117, який станом на 14 травня 2020 року (дата винесення оскарженого рішення про відповідність ТОВ «БЕТТА ГРАНТ» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість) втратив чинність. Більше того, посилаючись в обґрунтування своїх висновків про наявність підстав для забезпечення позову, суди взяли до уваги обставини визнання нечинними певних пунктів Порядку №117. Такий підхід свідчить про вирішення судами на стадії розгляду клопотання про забезпечення позову питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, яке може бути предметом дослідження судом лише під час розгляду спору по суті. При цьому колегія суддів також зазначає, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а в задоволенні клопотання ТОВ «БЕТТА ГРАНТ» про забезпечення адміністративного позову слід відмовити. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 140/8457/20 скасувати. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТТА ГРАНТ» про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко