Ухвала КАС ВС № 440/816/20

УХВАЛА 03 грудня 2020 року м. Київ справа № 440/816/20 адміністративне провадження № К/9901/32508/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Н.В. Коваленко, суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного перевіривши касаційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області від 23 січня 2020 року № ПЛ5864/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 250380,00 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23 січня 2020 року № ПЛ5864/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Держпраці у Полтавській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до суду 25 листопада 2020 року. За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. За приписами частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках. За приписами пункту 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду. Ухвалюючи постанову від 22 вересня 2020 року Другий апеляційний адміністративний суду керувався правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 21 грудня 2018 року у справі № 814/2156/16, 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, яка полягає у тому, що правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 Кодексу законів про працю України так само, як і правопорушення, передбачене у частині третій статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність. Накладення на особу штрафу за те саме правопорушення є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, 13 червня 2019 року у справі № 1840/2507/18, 13 червня у справі № 824/896/18-а, суд не бере до уваги, оскільки вони постановлені за інших фактичних обставинах справи. Подібність правовідносин у вказаних справах, на які посилається скаржник, та у справі № 440/816/20 полягають у тому, що спір заявлений до Управління Держпраці та стосується оскарження, зокрема постанови про накладення штрафу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 висловила думку про те, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Так, у справі № 440/816/20 судами при розгляді справи по суті було перевірено правомірність дій Управління Держпраці щодо притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, а відтак правомірність постанови про накладення штрафу. Натомість, у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, предметом розгляду є постанови Управління Держпраці про накладення штрафу не недотримання особами вимог статті 24 Кодексу законів про працю України в частині обов`язкового укладення трудового договору у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), видання наказу або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Оскільки встановлені судами фактичні обставини справ є різними, факт подібності правовідносин у наведених випадках не підтвердився. Суд також відхиляє посилання скаржника на те, що при ухвалені оскаржуваного рішення апеляційний судом не врахував правовий висновок щодо застосування норми у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, 06 березня 2019 року у справі № 522/12566/18, оскільки вказаними постановами було скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справи на новий розгляд. Таким чином, колегія суддів не встановила наявності певної правової позиції у даних справах щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах. На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що скаржником не обґрунтовано підстав касаційного оскарження, а Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.

2. Надіслати Управлінню Держпраці у Полтавській області копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя І.В. Желєзний