Постанова 4851 № 520/8102/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2020 р. Справа № 520/8102/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків по справі № 520/8102/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту ГУПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08 2018 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 року згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019, порушено його право на отримання пенсії в належному розмірі. Зазначив, що збільшення грошового забезпечення військовослужбовців є безумовною підставою для перерахунку його пенсії, як колишнього військовослужбовця, з огляду на постанову КМУ від 30 серпня 2017 р. №704. Вказав, що отримав право на перерахунок пенсії з 01.01.2018 в силу приписів ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п.4 Порядку №

45. З огляду нанаявність у нього права на отримання перерахованого розміру пенсії з 01.01.2018 в силу Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", стверджує, що підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зауважив, що мав законні сподівання отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку, отже, обмеження щодо строків і розмірів виплати сум доплати до пенсії, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, не можуть бути застосовані. Також, зауважив, що право на виплату пенсії у визначених під час перерахунку з 01.01.2018 року розмірах виникло у позивача до прийняття постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року, а відтак зазначена постанова не може бути застосована до спірних правовідносин. Враховуючи протиправність дій пенсійного органу щодо неналежного перерахунку його пенсії, вказує на наявність підстав для зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити йому пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою без урахування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року. Посилаючись на порушення відповідачем строків виплати йому пенсії в належному розмірі вважає, що також має право на отримання від відповідача компенсації втрати частини доходів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 по справі №520/8102/2020, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 по 03.09.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 за період 05.03.2019 - 03.09.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, з врахуванням раніше виплачених сум, однією сумою. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію згідно Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року та з врахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 грн 40 коп. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції у відмовленій частині засад верховенства права, норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх належних доказів, просить суд апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 по справі №520/8102/2020, постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що дії відповідача щодо застосування обмеження виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 є протиправними з моменту запровадження такого обмеження - з 01.01.2018, а не з дати набрання законної сили рішенням суду про визнання нечинними пунктів 1 і 2 постанови № 103, як помилково вважав суд першої інстанції. Вказав на те, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії з 01.01.2018 визначається безпосередньо Законом №2262, тому в даному випадку у нього наявні легітимні сподівання на отримання пенсійних виплат з 01.01.2018 року, а невиплата зазначених сум є втручанням у його право на мирне володіння майном. Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо обмеження датою 03.09.2019 виплати його пенсії із урахування 100% суми підвищення пенсії із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 року. Вказав на відсутність підстав для відстрочення або розстрочення виплати його пенсії з огляду на висновки Верховного Суду, зокрема, у постанові №826/3858/18 від 12.11.2019 року. При цьому, оскільки право на виплату пенсії у визначених під час перерахунку з 01.01.2018 розмірах виникло до прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018, з урахуванням неможливості зворотної дії нормативно-правового акту в часі, зазначена постанова не може бути застосована до спірних відносин. Також зазначив, що судом першої інстанції, всупереч приписам ст.ст.90, 242 КАС України не було надано оцінку обставинам та доказам, на які посилався позивач, разом з цим було відображено та надано оцінку лише аргументам відповідача. Відповідач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закону № 2262-ХІІ). Пенсію позивачу було призначено в розмірі 62% грошового забезпечення як колишньому військовослужбовцю з 31.12.2009 року (а.с.25). У березні 2018 року відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018. Згідно розрахунків здійсненого перерахунку пенсії ОСОБА_1 із пенсійної справи №2002005971 СБУ вбачається, що перерахунок підвищення до пенсії здійснено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 у розмірах від суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року: з 01.01.2018 по 31.12.2018 року - 50%, з 01.01.2019 по 31.12.2019 року - 75%, з 01.01.2020 - 100% (а.с.26-27). Не погоджуючись із вказаним перерахунком пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 по 03.09.2019 року та зобов`язання відповідача провести виплату пенсії позивачу за період 05.03.2019 - 03.09.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що задоволення позовних вимог в цій частині є належним способом захисту порушеного права позивача. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року, враховуючи, що встановлення факту отримання позивачем виплат за пенсією не у повному обсязі внаслідок протиправного діяння пенсійного органу, що в силу ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року є підставою для виплати позивачу відповідної компенсації Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Харківській області. Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 по 04.03.2019 року та зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на втрату законної сили за судовим рішенням відповідного пункту постанови КМ України № 103 та набрання чинності постанови КМУ №804 від 14.08.2019р. лише з 05.03.2019 по 03.09.2019 на відповідача було покладено обов`язок виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 75% суми підвищення пенсії. Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ГУ ПФ України в Харківській області здійснити компенсаційні виплати без урахування Порядку № 649, суд першої інстанції виходив з їх передчасності. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" № 2262-XIІ від 09.04.1992 року (далі по тексту - Закон №2262-XIІ) визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (ст. 10 Закону № 2262-XIІ). Відповідно до ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII, далі по тексту - Закон № 1774-VIII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі по тексту - постанова КМ України № 103) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на дату проведення перерахунку пенсії позивача, далі по тексту - постанова №704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу. Пунктом 2 постанови КМ України №103 постановлено проводити виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Колегія суддів зауважує, що з прийняттям Закону № 1774-VIII, яким частину четверту статті 63 Закону № 2262-XII було викладено у новій редакції, Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсій військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв`язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з повноваженнями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Зазначені положення Закону № 1774-VIII набрали чинності з 1 січня 2017 року та рішенням Конституційного Суду України такими, що суперечать Конституції України (є неконституційними), не визнавались. Як зазначив Конституційний Суд України у пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України). У Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади. Отже, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі п.3 ст.116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Колегія суддів зазначає, що постанова КМ України № 103 на час вчинення відповідачем спірних дій (з 01.01.2018 по 04.03.2019) була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабміну від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №

45. Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Згідно з ч.1 ст.325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. З урахуванням викладеного, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" втратив чинність з 05 березня 2019 року. Таким чином, з 05.03.2019 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 - зняті обмеження щодо виплати підвищення до пенсії колишніх військовослужбовців, перерахованої згідно з постановою №

103. Водночас, визнання нечинним в подальшому пункту 2 постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком визнання протиправними дій ГУПФУ в Харківській області щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем в період часу дії вказаної норми права (з 01.01.2018 по 04.03.2019). Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав не враховувати приписи п. 2 Постанови КМ України №

103. З урахуванням відсутності у Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в силу ст.19 Конституції України, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 іншого законного способу дій, ніж передбачений постановою КМ України №103, колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції зазначає, що відповідач, виплачуючи в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50% підвищення до пенсії, а з 01.01.2019 по 04.03.2019 - 75% підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018 згідно з постановами КМ України № 103 та № 704, діяв у відповідності до п.2 постанови КМ України № 103 та не порушив вимог ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки такий спосіб дій був прямо передбачений постановою КМ України № 103, а тому вимоги в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати позивачу пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 по 04.03.2019 задоволенню не підлягають. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2020 року по справі № 240/6263/18 та Верховного Суду від 09.04.2020 по справі № 640/19928/18, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України. Щодо доводів позивача про протиправність оскаржуваних дій відповідача як таких, що порушують право позивача на мирне володіння своїм майном, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання" якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами. Колегія суддів звертає увагу, що у спірних відносинах вимоги позивача, станом на час його звернення до суду та розгляду справи, не мали достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже постановою КМ України № 103, яка була чинною до 05.03.2019, прямо передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб, як це здійснено відповідачем по справі (виплата 50% підвищення з 01.01.2018 та 75% підвищення з 01.01.2019 по 04.03.2019), а також була відсутня усталена практика національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача не було "законних сподівань" на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ГУПФУ в Харківській області виплатити пенсію за вказаний період без обмежень - 100% перерахованого розміру пенсії. Таким чином, враховуючи зазначене вище рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18, яке набуло законної сили 05.03.2019, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач саме з цієї дати (05.03.2019) набув право на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16.08.2019 по справі №160/3586/19, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Разом з цим, помилковим є висновок суду першої інстанції про встановлення граничної дати періоду, за який позивачу слід перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 100% підвищення - 03.09.2019, обґрунтований судом з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Постановою КМ України від 14.08.2019 № 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набула чинності 04.09.2019, було установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року. Як зазначалось вище, приписами ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Однак, фактично вищевказана постанова Кабінету Міністрів України, з урахуванням вже визначеного позивачу з 05.03.2019 права на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії, з 04.09.2019 обмежує розмір гарантованого позивачу пенсійного забезпечення у 2019 року сумою у 75% підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, тобто вказаний нормативно - правовий акт Кабінету Міністрів України є таким, що звужує зміст та обсяг існуючих прав позивача на законодавчо встановлений розмір пенсійного забезпечення. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідне право встановлювати умови, порядок та розміри надано Кабінету Міністрів України ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ виключно при перерахунку пенсії, а в даному випадку питання стосується пенсії позивача, перерахунок якої повинен був зроблений станом на 05.03.2019, тобто, за значний період до ухвалення та набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019, а отже в даному випадку вказана постанова не може бути застосована до ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлення граничної дати періоду, за який позивачу слід перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 100% підвищення - 03.09.2019, обґрунтований судом з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Однак, не підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги в частині зобов`язання пенсійний орган провести виплати без урахування Порядку від 22.08.2018 року №649, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідачем по справі будуть застосовані приписи вказаного Порядку з огляду на набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі №640/5248/19, якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року змінено, а пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції : "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду". Враховуючи, що нарахування та виплата основної суми заборгованості відповідачем ще нен здійснено, вимога позивача не застосовувати при нарахуванні та виплаті компенсації постанову КМ України № 649 від 22.08.2018 спрямована на майбутнє, тобто є передчасною. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№4909/04; пункт58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної частини (частина четверта статті 317 КАС України). З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині відмови в задоволенні позовних вимог, однак, помилково встановив граничну дату перерахунку пенсії ОСОБА_1 - 03.09.2019, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 по справі № 520/8102/2020 слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" в редакції цієї постанови та виключивши з абзацу 2 резолютивної частини рішення слова "- 03.09.2019 року". Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 по справі № 520/8102/2020 - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян в редакції цієї постанови та виключити з абзацу 2 та 3 резолютивної частини рішення слова - 03.09.2019 року. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 по справі №520/8102/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова