Постанова 4875 № 922/1404/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" листопада 2020 р. Справа № 922/1404/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В. за участю секретаря судового засідання Курченко В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Полтаваобленерго (вх. №2556 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 постановлене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Смірновою О.В. (повний текст складено 10.09.2020) у справі № 922/1404/20 за позовом Акціонерного товариства Полтаваобленерго, м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія, м. Харків про стягнення 50992,80 грн ВСТАНОВИЛА: У травні 2020 року позивач, ПАТ «Полтаваобленерго», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Харківська енерго-сервісна компанія» про стягнення 50992,80 грн по договору підряду на виконання проектних робіт №2732 від 07.12.2016. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту його майнових прав та інтересів не відповідає способам захисту, передбаченим законодавцем за договором підряду, а умовами Договору також не передбачено можливості повернення авансу, якщо підрядником порушено строки виконання робіт. Позивач з рішенням суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 у даній справі, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача 50992,80 грн. авансу, що були сплачені по договору підряду від 07.12.2016 №2732. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивачем зазначено, що матеріалами справи підтверджено невиконання з боку відповідача умов спірного договору підряду, адже у строки передбачені договором проектна документація не виготовлена. При цьому, судом першої інстанції не враховано, що у відповіді на відзив на позов, позивач зазначав про те, що оскільки дія договору підряду припинилась 31.03.2019, відповідач має повернути кошти у сумі 50992,80 грн. на підставі статті 1212 ЦК України, адже після припинення строку дії договору останній користується коштами без достатньої правової підстави. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду на "10" листопада 2020 р. о 12:00 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, каб. №

104. В судовому засіданні 10.11.2020 оголошено перерву до 24.11.2020. В судовому засіданні 24.11.2020 представники сторін підтримали свої позиції по справі. Представник заявника апеляційної скарги наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 у даній справі та задовольнити позовні вимоги, навів відповідні пояснення. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав про законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, просив суд залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у відповідності до статті 269 ГПК України, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне. 07.12.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія" (підрядник) укладено договір підряду на виконання проектних робіт №2732. Пунктом 1.1. договору передбачено, що підрядник зобов`язується, згідно з завданням на проектування замовника (додаток 1) у відповідності з вимогами ДБН А.2.2-3-2014, ДБН В. 1.2.-14-2009, інших нормативних документів на свій ризик виконати, погодити та здати замовнику в установлений строк Проектно-кошторисну документацію "Розробка робочого проекту реконструкції схеми живильних насосів з модернізацією ПЕН-5 та встановленням додаткового насосного агрегату замість існуючого ПЕН-1" (інв. №70006211 - електронасос живильний №5. інв. №70001811- трубопроводи живильної установки №4) (далі - роботи) (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.12.2017 року). Замовник зобов`язується прийняти від підрядника закінчену проектно-кошторисну документацію та оплатити її. Згідно з п. 2.3. договору загальна ціна договору з ПДВ становить 101983,32 грн. (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.12.2017 року). Пунктом 5.2. договору передбачено, що після підписання договору замовник перераховує підряднику авансову оплату у розмірі 50 % від загальної ціни договору. Замовник має право (але не зобов`язаний) здійснити авансову оплату в розмірі до 100% ціни договору. 22.12.2016 року позивач здійснив авансову оплату в розмірі 50% загальної ціни на користь відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №605158 на суму 50922,80 грн. Відповідно до п.6.1. договору умовою початку виконання робіт Підрядником є отримання від Замовника вихідних даних згідно пункту 4.3.1. Договору. Замовник зобов`язується перед початком виконання робіт надати Підряднику необхідні документи - вихідні дані для виконання Робіт (п.4.3.1. Договору). Підрядник розпочне виконання Робіт з дня, наступного за днем одержання вихідних даних (п. 3.1. Договору). Передача розробленої документації на погодження здійснюється Підрядником. (п.6.2. Договору). Проектно-кошторисна документація готується та передається замовнику українською мовою в 4 (чотирьох) примірниках на паперовому носії та в електронному вигляді в форматі PDF, додатково текстова частина надається в форматі Word, графічна частина - в форматі AutoCAD, кошторисна частина - в форматі АВК останньої версії (п.6.4. Договору). По закінченню робіт підрядник передає замовнику проектну документацію на підставі супровідного листа з переліком документації яка передається та проект акта здачі-приймання проектної документації, підписаний з боку підрядника (п.6.5. Договору). 29.12.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, згідно якої в новій редакції викладено: «Завдання на проектування», «Протокол узгодження договірної ціни», «Кошторисна документація», а також пункти 1.1., 2.3 та 13.1 договору. 30.12.2017 додатковою угодою №2 сторони продовжили строки виконання робіт до 28.09.2018 та строк дії договору до 15.11.2018. 14.11.2018 сторони уклали додаткову угоду №3, відповідно до якої, сторони продовжили строк закінчення робіт до 31.01.2019, та строк дії договору до 31.03.2019. Звертаючись з даним позовом, позивач зазначив, що відповідач свої обов`язки передбачені умовами договору не виконав, роботи в обумовлений сторонами строк (до 31.01.2019 року) не передав, тому існує заборгованість за договором №2732 від 07.12.2016 у розмірі 50992,80 грн. 12.03.2020 позивач листом №10-71/4582 повідомив відповідача, що відмовляється від прийняття робіт останнього за договором, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання та втратою інтересу для AT "Полтаваобленерго" внаслідок суттєвої затримки виконання робіт, а також вимагав повернути авансову оплату в сумі 50992,80 грн. 30.03.2020 року відповідач надав позивачу відповідь, в якій визнав одностороннє розірвання договору необґрунтованим та зазначив, що порушення строку виконання робіт відсутнє, оскільки позивач не надав вихідні дані в необхідному обсязі. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. 02.09.2020 Господарським судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Розглянувши вказане рішення на предмет правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог. Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 2 ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду. Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в узгоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Також, у п.1 ч.1 ст. 889 ЦК України визначено, що замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом. Згідно з ст. 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. 22.12.2016 року позивач здійснив авансову оплату в розмірі 50% від загальної ціни в сумі 50992,80 грн. Вказаний розмір грошових коштів визначено позивачем за умовами Договору як попередня оплата за договором. Строк закінчення виконання робіт, передбачених договором, встановлено сторонами 31.01.2019 року. 12.03.2020 року позивач звернувся до відповідача із листом, в якому, з посиланням на 612, 849 Цивільного кодексу України та ст. 193 ГК України, відмовився від прийняття робіт за Договором у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання та втратою інтересу для AT "Полтаваобленерго" внаслідок суттєвої затримки виконання робіт, а також вимагав повернути авансову оплату в сумі 50992,80 грн. Як зазначалось, підставами даного позову є невиконання відповідачем підрядних робіт за договором від 07.12.2016 №2732. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №924/1121/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 24.12.2019 у справі №902/377/19. Формулювання предмету та підстав позову є правом саме позивача, що випливає з принципу диспозитивності господарського судочинства (статті 2, 14 Господарського процесуального кодексу України) відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Як зазначалось, у позові АТ «Полтаваобленерго» зазначило, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо виконання проектно-пошукових робіт, існує заборгованість за договором підряду від 07.12.2016 №2732, яка підлягає стягненню з відповідача. Під час розгляду даної справи позивач у відповіді на відзив на позов, разом з іншими доводами зазначив, що, дія договору припинилась, а тому, відповідач вже відповідно до статті 1212 ЦК України зобов`язаний повернути безпідставно набуті кошти. В апеляційній скарзі, позивач зазначив, що 31.01.2019 року закінчився строк виконання робіт відповідачем, 31.03.2019 дія договору припинилась, а тому відповідач вже відповідно до статті 1212 ЦК України зобов`язаний повернути безпідставно набуті кошти. Згідно з частиною 1 статті 166 ГПК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Тобто, позивач у відповіді на відзив виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві на позов заперечень. Згідно статті 258 ГПК України, в апеляційній скарзі зокрема зазначається, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо). Частиною 5 статті 269 ГПК України унормовано, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Тож, посилання позивача у відповіді на відзив на позов та в апеляційній скарзі на приписи статті 1212 ГПК України, як на підставу стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, не може вважатись зміною підстав позову, адже, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність доказів зміни позивачем підстави позову, а тому правомірними є доводи суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в редакції позовної заяви, виходячи з наступного. Договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання. Згідно положень частини 2, 4 статті 849 ЦК України, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу у або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим або замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Отже, за наявності такого чіткого законодавчого регулювання, до договору підряду не можуть застосовуватися положення інших договорів, зокрема, договору купівлі продажу на предмет можливостей повернення передоплати за договором купівлі-продажу згідно із статтею 693 ЦК України, якщо умовами укладеного договору сторони не передбачили іншого. Якщо спеціальними нормами законодавства передбачено певні способи захисту прав та інтересів сторін договору підряду, однак одна із сторін обрала предметом спору таку вимогу, яка не відповідає способам захисту прав та інтересів сторін за договором підряду, визначеним законодавством та не передбаченим умовами укладеного договору підряду, суд не вправі за власною ініціативою вжити інших способів захисту, оскільки це матиме наслідком втручання суду в предмет та підстави позову, їх зміну за рішенням суду, а не сторони договору (позивача). Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.06.2019 року у справі № 922/2982/18. Сторонами в укладеному договорі підряду погоджено істотні умови договору, а саме предмет, ціну та строк виконання робіт. Як вбачається з позовної заяви, предметом спору у вказаній справі є визначена позивачем вимога про повернення авансового платежу за договором підряду на суму 50992,80 грн. Як встановлено колегією суддів, підставами даного позову є неналежне (з порушенням строків відповідно до договору) виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду, а правовою складовою підстав позову є посилання позивача на порушення статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України. Тож, підстави для повернення авансу з підрядника за порушення строків виконання договору підряду, які було визначено як предметом спору в даній справі, не відповідають обраному позивачем спосіб захисту його майнових прав та інтересів, передбаченим законодавцем за договором підряду, а умовами Договору також не передбачено можливості повернення авансу, якщо підрядником порушено строки виконання робіт. Водночас умовами Договору передбачена можливість стягнення з Підрядника штрафних санкцій за порушення строку закінчення робіт (п. 7.2.) Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Законодавцем відповідно до статті 849 ЦК України передбачено ефективні способи захисту прав замовника підрядних робіт, якими є зобов`язання підрядника усунути недоліки таких робіт за власний рахунок, або виконання робіт третьою особою із стягненням їх вартості за рахунок підрядника, або відмова від договору та стягнення завданих підрядником збитків. Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що неможливість застосування до договору підряду способів захисту права відповідно до статті 693 ЦК України, обумовлюється приписами статті 849 ЦК України, оскільки за приписами цієї статті законодавцем чітко визначено правові наслідки порушення сторонами зобов`язань за договором підряду. Враховуючи, те, що підставами позову при застосуванні позивачем статті 1212 ЦК України було б збереження відповідачем безпідставно набутих коштів, суд не вправі вийти за межі предмета та підстав позову, визначеного згідно з позовними вимогами та на власний розсуд розглянути вимогу про стягнення спірної суми, як безпідставно набутого майна, а не як авансу за договором підряду, колегія суддів позбавлена повноважень використовувати інший спосіб захисту інтересів позивача, ніж ті способи, які передбачено законодавцем згідно норм права, які регулюють підряд. Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.06.2019 року у справі № 922/2982/18. Отже, встановлені колегією суддів під час апеляційного провадження обставини дають підстави для висновку про законність і обгрунтованність оскаржуваного рішення суду, адже воно прийнято при повному дослідженні та з`ясуванні обставин справи, та доказів на їх підтвердження, при правильному застосуванні норм матеріального права, при відсутності порушень норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються доводами викладеними в мотивувальній частині даної постанови. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Статтею 74 ГПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Обставини встановлені судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи не призвели до задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваного судового акту, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 у даній справі залишається колегією суддів без змін, як таке, що відповідає завданню господарського судочинства, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з`ясуванню всіх обставин, що мають значення для вирішення справи. Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Полтаваобленерго залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 у справі №922/1404/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 04.12.2020 Головуючий суддя В.О. Фоміна Суддя О.О. Крестьянінов Суддя О.В. Шевель