Постанова 4821 № 701/228/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м. Черкаси Справа № 701/228/20 Провадження № 22-ц/821/1256/20 категорія: 307010000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Єльцова В.О. суддів: Василенко Л.І., Нерушак Л.В. секретаря: Анкудінова О.І. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Рогівська сільська рада Маньківського району Черкаської області особа, що подає апеляційну скаргу: ОСОБА_2 представник особи, що подає апеляційну скаргу: адвокат Товстенко Костянтин Вадимович особа, що подає апеляційну скаргу: ОСОБА_3 розглянув в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рогівської сільської ради про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Рогівської сільської ради Маньківського району Черкаського району про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Первомайськ, Миколаївської області, померла мати позивача ОСОБА_4 , яка за життя склала заповіт яким все своє майно заповіла позивачу. Після смерті матері відкрилась спадщина, до складу якої також ввійшла земельна ділянка розміром 2,75 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Рогівської сільської ради, Маньківського району, Черкаської області. Позивач звернувся до державного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою державного нотаріуса від 06.02.2019 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропущенням строків для подання заяви про прийняття спадщини. Визначений законом строк для прийняття спадщини позивачем був пропущений з поважних причин. Зокрема, позивач тривалий час хворіє, а після смерті матері з травня 2019 року його стан здоров`я різко погіршився, що вимагало постійного лікування. Внаслідок цього позивачу були протипоказані тривалі пересування, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду. Позивач до суду не з`явився, але в своїй позовній заяві просив справу слухати в його відсутності, позовні вимоги підтримує. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 19.03.2020 року позов задоволено. Продовжено термін на прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (паспорт НОМЕР_1 , виданий Маньківським РВ УМВС України в Черкаській області 30.03.1996р., РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ), після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Первомайськ, Миколаївської області, визначивши додатковий строк терміном два місяці з моменту набрання рішенням законної сили. Рішення суду мотивоване тим, що суд у даному випадку приймає до уваги пояснення позивача щодо пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини через його тривале лікування в період строку визначеного для подачі заяви про прийняття спадщини, а тому за своїм внутрішнім переконанням визначає таку причину пропуску поважною в розумінні ст. 1272 ЦК України. Суд приходить висновку, що позовні вимоги щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційних скарг У червні 2020 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 березня 2020 року скасувати, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неповноту з`ясування обставин справи та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У липні 2020 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 березня 2020 року, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Аргументи учасників справи Доводи осіб, які подали апеляційні скарги Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що під час розгляду справи Маньківський районний суд не перевірив наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, не витребував у нотаріуса довідку про коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Первомайськ, Миколаївської області, померла їхня мама, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія номер НОМЕР_3 від 27 травня 2019 року. Вона прийняла спадщину 30.08.2019 року шляхом подачі відповідної заяви про прийняття спадщини до Маньківської державної нотаріальної контори, що підтверджується відповідною довідкою від 29.05.2020 року. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно. Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Стверджує, що належним відповідачем по справі в даному випадку є не територіальна громада в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, Рогівська сільська рада, а вона як спадкоємець, що прийняла спадщину. Враховуючи ту обставину, що окрім позивача є ще інші спадкоємці, які у встановленому законом порядку звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, Рогівська сільська рада є неналежним відповідачем по справі. Апеляційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що відкриваючи провадження у справі №701/228/20 за позовом ОСОБА_1 до Рогівської сільської ради Маньківського району Черкаської області про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини суд повинен був дослідити матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 та з`ясувати коло спадкоємців, які прийняли спадщину з метою з`ясування неналежності відповідача, якого було зазначено ОСОБА_1 . Зазначає, що усупереч зазначеному вище, суд першої інстанції взагалі жодним чином не перевірив коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 та безпідставно розглянув справу за відсутності належних відповідачів по справі, вирішивши питання про права та обов`язки осіб, які не брали участь у справі. Так, 13.08.2019 року вона звернулася до Маньківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті її матері ОСОБА_4 , а 30.08.2019 року з аналогічною заявою до нотаріальної контори звернулася її сестра ОСОБА_2 . У свою чергу позивач ОСОБА_1 до нотаріальної контори звернувся лише 12.05.2020 року. Отже, станом на час розгляду справи судом першої інстанції позивачеві було достовірно відомо, що саме вона і ОСОБА_2 є належними позивачами за його позовом. Проте, намагаючись ввести суд в оману, ОСОБА_1 у позовній заяві вказав неналежного позивача Рогівську сільську раду. Стверджує, що з огляду на викладене, оскаржуване рішення суд першої інстанції підлягає безумовному скасуванню, оскільки воно беззаперечно впливає на обсяг її спадкових прав після смерті ОСОБА_4 , внаслідок безпідставного надання позивачеві додаткового строку для вступу у спадщину, при тому що її не було залучено до участі у справі. Доводи особи, яка подала відзив У липні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив, у якому вказує, що він вважає себе єдиним спадкоємцем, а тому відповідачем є органи місцевого самоврядування. Покійна мати за життя заповіла йому своє майно йому. Заповіт посвідчений державним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі №1-1291. Йому не було відомо про звернення апелянта до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Зі змісту постанови нотаріуса також не вбачається, що після смерті матері будь-хто звертався із заявою про прийняття спадщини, а тому вважає рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19.03.2020 року законним і обґрунтованим та просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції 02 липня 2020 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рогівської сільської ради Маньківського району Черкаської області про визнання додаткового строку для прийняття спадщини. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 липня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Василенко Л.І., Нерушак Л.В. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 07 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 . 14 липня 2020 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 березня 2020 року справі за позовом ОСОБА_1 до Рогівської сільської ради Маньківського району Черкаської області про визнання додаткового строку для прийняття спадщини. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 . Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 липня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про її розгляд та з викликом сторін в судове засідання. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції В суді встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Первомайськ, Миколаївської області померла мати позивача ОСОБА_4 . Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , видане 15.02.2019 року Маньківським районним відділом ДРАЦС, актовий запис №475. За життя мати склала заповіт яким все своє майно заповіла позивачу. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої також ввійшла земельна ділянка розміром 2,75 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Рогівської сільської ради, Маньківського району, Черкаської області. Позивач звернувся до державного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою державного нотаріуса від 06.02.2019 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропущенням строків для подання заяви про прийняття спадщини. Визначений законом строк для прийняття спадщини позивачем був пропущений з поважних причин. Позивач тривалий час хворіє, а після смерті матері з травня 2019 року його стан здоров`я різко погіршився, що вимагало постійного лікування. Внаслідок цього позивачу були протипоказані тривалі пересування. Це підтверджується випискою із медичної карти.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційних скарг, Черкаській апеляційний дійшов висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції не відповідає. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстави пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 є поважними, а тому вважав за доцільне визначити позивачеві додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини. Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на нормах матеріального права та фактичних обставинах справи, обставини, які суд вважав встановленими не доведені. Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220, ч.1 ст. 1270 ЦК України). Згідно із ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ст. 1269 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Первомайськ, Миколаївської області, померла мати позивача ОСОБА_4 . Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 видане 15.02.2019 року Маньківським районним відділом ДРАЦС, актовий запис №475. За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно заповіла позивачу. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої також ввійшла земельна ділянка розміром 2,75га. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Рогівської сільської ради, Маньківського району, Черкаської області. Позивач звернувся до державного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою державного нотаріуса від 06.02.2019 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропущенням строків для подання заяви про прийняття спадщини. Визначений законом строк для прийняття спадщини як зазначає позивач був пропущений з поважних причин, оскільки тривалий час хворіє, а після смерті матері з травня 2019 року його стан здоров`я різко погіршився, що вимагало постійного лікування. Внаслідок цього позивачу були протипоказані тривалі пересування. Це підтверджується випискою із медичної карти. Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 належним відповідачем визначив Рогівську сільську раду Маньківського району Черкаської області. Однак, апеляційним судом встановлено, що відповідно до копії спадкової справи, що витребувана ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 липня 2020 року, Маньківською державною нотаріальною конторою після померлої ОСОБА_4 заведено спадкову справу № 156/20 на підставі заяви від 13.08.2019 року про прийняття спадщини дочки ОСОБА_3 . Також, як вбачається з копії спадкової справи, 30.08.2019 року з заявою про прийняття спадщини також звернулась дочка ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою про прийняття спадщини звернувся син ОСОБА_1 Отже, спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не брали участі у розгляді справи судом першої інстанції. У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»міститься правова позиція відповідно до якої особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які б могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, у постанові Верховного Суду (ВС/КЦС у справі № 352/382/18 від 30 квітня 2020 року). Таким чином, суд першої інстанції не встановив коло усіх спадкоємців померлої та не залучив їх до розгляду позову у першій інстанції, у той час якпозов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину і лише за відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Крім того, колегія суддів вважає необхідним звернути уваги на наступне. Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Вирішуючи спір, суд не дав належного обґрунтування мотивів, з яких він виходив при визначенні поважності причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини та не зазначив чи пов`язані ці обставини з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частинам 1, 2, 13 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду, як таке, що постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, в силу вимог ст. 376 ЦПК Українипідлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рогівської сільської ради про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Рогівської сільської ради про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 03 грудня 2020 року. Головуючий В.О. Єльцов Судді Л.І. Василенко Л.В. Нерушак