Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/6742/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9104/20 Справа № 214/6742/19 Суддя у 1-й інстанції - Прасолов В. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 214/6742/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М., сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року, яке ухвалене суддею Прасоловим В.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року -, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Позовна заява мотивована тим, що її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16.05.2019 року позивачка ОСОБА_1 досягла повноліття, є студенткою денної форми навчання Криворізького Державного педагогічного університету, термін навчання до 30 червня 2023 року, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги від батька. Відповідач має матеріальну можливість надавати позивачці утримання, оскільки працевлаштований у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», однак повністю усунувся від виконання свого обов`язку, передбаченого ст. ст. 198, 199 СК України, матеріальної допомоги їй не надає. Позивачка проживає разом з матір`ю, відповідач проживає окремо в інші родині, уникає будь-яких спілкувань з приводу аліментів та не бажає їх сплачувати добровільно. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь та утримання ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, аліменти в розмірі ј частки з усіх видів його заробітної плати (доходу) з 06.09.2019 року, але не більше ніж досягнення нею 23 років, або до закінчення нею навчання у зв`язку з тим, яка з зазначених обставин настане першою. Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь та на утримання ОСОБА_1 , аліменти, як повнолітньої доньки, що продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з 6 вересня 2019 року та до закінчення нею навчання, але не більше, ніж до досягнення 23-річного віку. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. На підставі ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць допущено до негайного виконання. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, в зв`язку з чим не зміг скористатись своїм правом на подання заперечень та доказів по справі. Вказує, що він має на утриманні хвору матір, в зв`язку з чим не має матеріальної можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, посилаючись при цьому на судову практику. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги позивачки та стягуючи з відповідача на користь позивачки та на її утримання на період навчання, тобто до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років, аліменти у розмірі ј частки від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 06 вересня 2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач працездатний, законодавством передбачено його обов`язок надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, оскільки остання навчається, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, дотримуючись принципу рівності обов`язку обох батьків по утриманню дітей, відсутності підтвердження, що на утриманні відповідача перебуває хвора мати та доказів неможливості надання ним матеріальної допомоги повнолітній доньці. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача, без належного повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи. Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка не є обов`язковою. Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно ж ч. 8 цієї статті днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 11 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 11 листопада 2019 року (а.с. 14). У судовому засіданні 29 листопада 2019 року представником відповідача - ОСОБА_4 були надані письмові заперечення на позов та він був повідомлений про наступну дату судового засідання 21 січня 2020 року на 12.00 годину. У визначений день ні відповідач, ні його представник, не з`явились, розгляд справи був відкладений на 12 лютого 2020 року на 12.00 годину. Крім того, в матеріалах справи також наявна довідка про доставку SMS повідомлення ОСОБА_2 від 21.01.2020 року. Згідно абз. 1, 6 Розділу 2 «Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS - повідомлень», затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01.06.2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздрукування та заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Відповідальний працівник апарату суду роздруковує таке повідомлення та долучає його до матеріалів справи. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем ОСОБА_2 було подано до суду відповідну заяву для отримання SMS повідомлення, отже матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, на визначену дату. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими. Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України). Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Всупереч вищенаведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суд першої інстанції розглянув і вирішив справу за відсутності відповідача, а також його представника, щодо яких немає відомостей про їх належне повідомлення про час і місце розгляду справи, що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 , без обов`язкового належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 4). Згідно довідки про навчання № 14-1-142 від 03.09.2019 року, ОСОБА_1 є студенткою денного відділення, 1-го курсу, групи ГОЕ-19 Криворізького Державного педагогічного університету та у вересні 2019 року отримала стипендію у розмірі 1300,00 грн.(а.с. 7,25). Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі заперечує проти надання ним матеріальної допомоги повнолітній доньці, оскільки на його утриманні перебуває хвора мати, у зв`язку з чим він не має змоги сплачувати аліменти. Проте, ці посилання відповідача не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки вказані обставини не знімають з відповідача обов`язку, відповідно до ч.1 ст. 199 СК України, надавати матеріальну допомогу доньці, яка продовжує навчання з урахуванням того, що відповідач має таку можливість, оскільки з наданих позивачем письмових доказів про стан здоров`я його матері, не вбачається, що він несе витрати у зв`язку з зазначеними діагнозами та неможливість сплачувати аліменти. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру аліментів, необхідно врахувати те, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків. Крім того, аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання. Разом із тим, у відповідності до приписів статей 192, 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на користь та на утримання ОСОБА_1 , що продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з 6 вересня 2019 року та до закінчення нею навчання у Криворізькому Державному педагогічному університеті, тобто до 30 червня 2023 року. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню на підставі п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, п.3 ч. 3 ст. 376, п.1,п.4 ч. 1 ст. 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, що продовжує навчання задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на користь та на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 ), аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з 6 вересня 2019 року та до закінчення ОСОБА_1 навчання у Криворізькому Державному педагогічному університеті, тобто до 30 червня 2023 року. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. На підставі ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць допустити до негайного виконання. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 02 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: