Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/3728/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3728/20 пров. № А/857/12608/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Онишкевича Т.В., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року (рішення ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне судом у складі головуючого судді Зозулі Д.П., повний текст рішення складено 31 липня 2020 року) у справі № 460/3728/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, суд - В С Т А Н О В И В : І. ОПИСОВА ЧАСТИНА В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19.02.2020 №447-3/К-02/8-1700/20 про відмову йому в перерахунку (збільшенні) пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років у відповідності до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №756-ХІІ; зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років стажу, але не менше 75% заробітку, починаючи з 20.01.2020, виплатити недоотриманий розмір пенсії, починаючи з вказаної дати. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на те, що 16.10.2010 йому призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1 на умовах ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначає, що ним обрано умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказує, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт отримання ним пенсії на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є підставою не застосовувати ст. 56 вказаного Закону, що є звуженням його конституційних прав. Частина 2 статті 56 Закону №796-XII свідчить про те, що обмеження у застосуванні пільгового обчислення стажу роботи стосується саме «призначення пенсії», а не інших випадків. Тому суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення п. 3 ч. 2 розд. І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017, згідно якого ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тим самим неправомірно звузив його право на соціальний захист, встановлене законом. Зазначені зміни стосувались тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін. Крім того, у Законі України від 03.10.2017 відсутнє застереження про те, що зміни, які вносяться до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності такими змінами. Відтак, судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII і протиправно відмовлено у задоволенні позовних вимог. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. По суті заперечення на апеляційну скаргу співпадають з мотивами та висновками, здійсненими в судовому рішенні судом першої інстанції. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 від 03.07.2013 (а. с. 8). Позивач перебуває на обліку у відповідача, та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розмір якої визначено, відповідно до постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210, на умовах визначених ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується копією протоколу про призначення пенсії (а.с. 31). Листом відповідача від 19.02.2020 № 447-3/К-02/8-1700/20 на звернення позивача від 20.01.2020 щодо проведення перерахунку пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (пункт 4 заяви), було відмовлено. Вказано, що позивач отримує пенсію по інвалідності, обчислену без урахування страхового стажу та заробітної плати. А тому підстав для проведення перерахунку пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не має (а.с.19, 20-21). Не погоджуючись з такими діями відповідача, в частині не проведення перерахунку пенсії, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, та вважаючи протиправним рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що проведення перерахунку пенсії із обчисленням її розміру відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII здійснюється з врахуванням стажу роботи пенсіонера, який застосовується при обчисленні пенсії за віком, та не враховується при обчисленні пенсії по інвалідності. Позивачу призначена та виплачується пенсія по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, який встановлений Постановою №1210, як особі з інвалідністю III групи, щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, незалежно від стажу роботи. Відтак, відповідачем не порушені законні права позивача, оскільки у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відсутні підстави для застосування пільг, передбачених ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII, при перерахунку пенсії особам, яким пенсія призначена по інвалідності та обчислюється у повному розмірі, передбаченому Порядком №1210. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розмір якої визначено, відповідно до постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210, на умовах визначених ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Обставини справи свідчать про те, що позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, згідно із пунктом 3 частини 2 розділу І якого частину 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч. 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Пунктом 13 Перехідних положень Закону №1058-ІV (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором. Таким чином, цією нормою надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-ІV або спеціальним Законом №796-XII. Разом з тим, статтею 54 Закону №796-XII передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Матеріалами справи стверджується, що позивач обрав право обчислення його пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків, тобто в порядку, передбаченому статтею 54 Закону №796-XII, а не відповідно до Закону №1058-IV. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 (далі - Порядок №1210) та визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Порядок визначення розміру заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, для обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, передбачений пунктами 2-5 Порядку №1210. Відповідно до пп. 1 п. 13 Порядку №1210, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: особам з інвалідністю III групи - 284,7 гривні. Із наданої копій протоколу призначення пенсії від 22.11.2019, судом встановлено, що пенсія позивача визначається в розмірі відшкодування фактичних збитків. При цьому надбавка до пенсії за понаднормативний стаж у спірний період, позивачу не встановлювалась (а.с.31). Таким чином, розмір пенсії позивача передбачений статтею 54 Закону №796-XII, виплачується у повному розмірі, визначеному відповідно до статті 54 Закону №796-XII та Порядку № 1210. При цьому, слід зазначити, що проведення перерахунку пенсії із обчисленням її розміру відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII здійснюється з врахуванням стажу роботи пенсіонера, який застосовується при обчисленні пенсії за віком, та не враховується при обчисленні пенсії по інвалідності. Позивачу призначена та виплачується пенсія по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, який встановлений постановою №1210, як особі з інвалідністю III групи, щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, незалежно від стажу роботи. Відтак, відповідачем не порушені законні права позивача, оскільки у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відсутні підстави для застосування пільг, передбачених ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII, при перерахунку пенсії особам, яким пенсія призначена по інвалідності та обчислюється у повному розмірі, передбаченому Порядком №1210. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі № 460/3728/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Т. В. Онишкевич Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 03 грудня 2020 року.