Постанова 4855 № 640/8349/19
від 03.12.2020 ·ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8349/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У травні 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі управління документування службової діяльності керівника - Бачинського С.А. при відмові у наданні інформації, запитуваній адвокатом ОСОБА_1 в адвокатському запиті № 06/05/19 від 06 травня 2019 року та зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України надати інформацію, запитувану адвокатом ОСОБА_1 в адвокатському запиті № 06/05/19 від 06 травня 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі управління документування службової діяльності керівника - Бачинського Сергія Анатолійовича щодо відмови у наданні інформації, запитуваної адвокатом ОСОБА_1 в адвокатському запиті № 06/05/19 від 06 травня 2019 року. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 № 06/05/19 від 06 травня 2019 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд його скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в Єдиному реєстрі адвокатів України відомості стосовно ОСОБА_1, як адвоката, не встановлено. Також, надана позивачем копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю Серії НОМЕР_2 від 08 грудня 2016 року, підписана Головою Ради адвокатів міста Києва ОСОБА_2, якій висловлено недовіру та відкликано з посади голову Ради адвокатів міста Києва рішенням конференції адвокатів міста Києва, проведеної на підставі рішення РАУ № 153 та № 155 від 11 червня 2016 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1, як представник ОСОБА_3, 06 травня 2019 року звернувся до Міністерства внутрішніх справ України з адвокатським запитом. До адвокатського запиту позивачем додана засвідчена копія ордеру на надання правової допомоги від 08 квітня 2019 року та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 08 грудня 2016 року, а також лист НП ГУНП в Київській області від 24 квітня 2019 року. Міністерство внутрішніх справ України в особі Управління документування службової діяльності, начальника - Бачинського Сергія Анатолійовича, 08 травня 2019 року надало відповідь листом № 269аз, яким відмовило у наданні інформації на адвокатський запит у зв`язку з тим, що інформація про адвоката ОСОБА_1 не внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, тому у відповідача відсутня правова підстава для надання вказаної в адвокатському запиті інформації. Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким Конституцію України доповнено статтею 1312. Частиною третьою статті 1312 Конституції України, встановлено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Відповідно до підпункту 11 пункту 161 Перехідних положень Конституції України регламентовано, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року. Відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України 'Про адвокатуру і адвокатську діяльність'. Згідно з частини першої статті 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Зазначене дає підстави вважати, що статус особи, як адвоката може посвідчуватись свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідченням адвоката України. Так, до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_1 на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 08 грудня 2016 року №
56. Відповідно до статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. Аналіз вказаних законодавчих норм свідчить, що особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. Водночас, судом першої інстанції вірно зазначено із посиланням на правову позицію Верховного Суду від 06 липня 2019 року у справі № 855/229/19, що особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність доказів того, що посвідчення адвоката України та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 , визнані у передбаченому законом порядку недійсними або є скасованими. З матеріалів справи вбачається також відсутність доказів щодо припинення права ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю у порядку, передбаченому законом. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність в ЄРАУ даних про адвоката не позбавляє останнього права представляти інтереси клієнта в адміністративному судочинстві. Апелянт також зазначає, що згідно з інформації, розміщеної в Єдиному реєстрі адвокатів України на офіційному веб-сайті національної асоціації адвокатів України, діяльність адвоката ОСОБА_2 , яка 28 січня 2019 року в якості Голови ради адвокатів України підписала витяг з Єдиного Реєстру адвокатів України та довідку на ім`я ОСОБА_1, зупинено 17 лютого 2017 року, а з 08 листопада 2018 року припинено згідно з п. 4 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області № 11- 5/18 від 08 листопада 2018 року. Апелянт звертає увагу, що 26 грудня 2017 року на адресу Міністерства внутрішніх справ надійшов лист Національної асоціації адвокатів України, підписаний Головою Ради адвокатів України Ізовітовою І. П. (одним із адресатів якого зазначено Окружний адміністративний суд міста Києва, інші суди, прокуратури, управління поліції), зареєстрований за вх. № 44665, в якому зазначено, що 08 жовтня 2016 року рішенням конференції адвокатів міста Києва, проведеної на підставі рішення РАУ № 153 та № 155 від 11 червня 2016 року, висловлено недовіру та відкликано з посади голову Ради адвокатів міста Києва ОСОБА_2 В листі також зазначено, що адвокати, відомості про яких не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно яких у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права заняття адвокатською діяльністю не можуть бути захисниками відповідно до ст. 45 КПК України. Відповідно до розпорядження Національної асоціації адвокатів України № 80 від 10 жовтня 2016 року ОСОБА_2 заблоковано доступ до бази даних ЄРАУ, а ключі доступу передані Голові Ради адвокатів міста Києва Рябенку П. К., на підставі чого Національна асоціація адвокатів України просить перевіряти інформацію стосовно адвокатів та користуватись виключно даними на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України за посиланням http://unba.org.ua/. Натомість, колегія суддів наголошує, що доказів неправомірності видання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 матеріали справи не містять, як і не містять доказів його нечинності чи скасування в установленому порядку. Разом з цим, зазначені апелянтом обґрунтування не є предметом позову, як наслідок і не є предметом доказування. В той же час, колегією суддів встановлено, що в Реєстрі адвокатів м. Києва містяться відомості стосовно адвоката ОСОБА_1 . Відтак, суд першої інстанції дійшов вірних висновків в частині визнання протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі управління документування службової діяльності керівника - Бачинського Сергія Анатолійовича щодо відмови у наданні інформації, запитуваної адвокатом ОСОБА_1 в адвокатському запиті № 06/05/19 від 06 травня 2019 року. В частині зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України надати інформацію, запитувану адвокатом ОСОБА_1 в адвокатському запиті № 06/05/19 від 06 травня 2019 року колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Відтак, задоволення судом першої інстанції позовних вимог в цій частині, шляхом зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 № 06/05/19 від 06 травня 2019 року, у вказаний спосіб, відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим статтею 2 КАС України. Судом апеляційної інстанції також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов